Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
хвп 317 хви з задуми (Коцюб.)]; кожної ^ни, [у] кожну ^ну см. кожний 1; на г~ну на минуту, на минутку; (при глаголах со значением появиться um, п. — ещё) на миг, на мгновение [Коли ми з Наталкою виходили з зали, до нас підійшов народний артист. «Пробачте, — сказав він тихо, — я вас затримаю на хвилину» (Янов.); Лукина почутила, що в її серці неначе спахнула іскра, спахнула на хвилину і знов погасла (Н.-Лев.)]; цієї ж ^ни (когда) сию минуту; якусь ^ну (как долго) некоторое время; разг. минуту-другую; (реже) очень недолго [Хома якусь хвилину стоїть замислений, оглядаючи рівну, як меч, дорогу (Гонч.)]. хвилинка 1) минутка; (неточно) минута; (короче) миг, мгновение [Ні на одну хвилинку не забуває він [Тарас] далеку Україну (Іван.); Вона, видно, теж вибрала вільну хвилинку, щоб прийти сюди (Собко); Врешті вона зводить на мене очі — і ми хвилинку дивимось, як два вороги (Коцюб.)]; г^кою (сейчас же) разг. сию минутку, в минутку, мйгом [Сама [Христя] скора, та й дрова — не солома, — хвилинкою страва поспіла (Мирн.)]; ~ку (как долго) минутку, минуту; (меньше) один миг [Хвилинку стояла [Харитя] нерухомо, спершись на припічок і важко дихаючи (Коцюб.)]; пождіть, посидьте и т. п. г^ку подождите, посидите Чи т. п. [одну] минутку, [одну] минуточку [Р і ч а р д: ..Чи ти втомилась? Ну, постій хвилинку, я хутко дам спочить (Л. Укр.)]; покликати, прийти и т. п. на ^*ку позвать, прийти и т. п. на минутку (на минуточку) [Ольга: Заходила Марія на хвилинку, але знову побігла (Голов.)]; 2) (единица времени) уст. секунда [Вагадло [до дзиґарів] приробили аж у XVII віці. Тоді також поділили годину на 60 хвиль, а хвилю на 60 хвилинок (Коцюб.)]. хвилинний минутный; (быстро проходящий— ещё) мгновенный [Вірю, що зараз кажеш щиро, Маріє. Але я розумію, що це під впливом хвилинного піднесення (Донч.)]. хвилинонька, хвилиночка уменъш., ласк, минуточка [Галя.., не барячись хвилиноньки, пожадала собі у чоботи вбратися (Вовч.); Всі, хто має хоч хвилиночку зайву, мерщій сунуть на улицю дихнути повітрям вільним (Мирн.)]. хвйлити, -лить поэз. волновать; г^ти хвилі катить волны, волноваться [Вітер гонить в далі млисті, Явір ронить жовкле пистя, Річка стогне, хвилі хвилить (перекл. Дуката)]. хвилівник, -ка бот. (Aristolochia L.) кирка- зон. хвиліти, -ліе редк. волноваться, ходить волнами. хвилювання 1) волнение [Із спостережень над хвилями встановлено, що хвилювання води виникає внаслідок виведення часток води із рівноваги (Курс заг. геол.)]; ср. хвилюватися 1; 2) волнение; книжн. треволнение; возбуждение; тревога, беспокойство [Ніщо так не стомлює, як безупинне хвилювання, їяк нетерпляче чекання (Шовк.); Тремтячи від холоду й хвилювання, Олег сів на круглий камінь (Донч.)]; ер. хвилювати 3. хвилювати, -люю, -люєш 1) волновать [Передранішній вітер злегка хвилює тирсу (Коцюб.); Прапори наші вітром хвилює (Тич.)]; 2) (находиться в колебательном движении) волноваться; (о тумане, дыме um. п. — обычно) ходить волнами; (о слезах) дрожать [Хвилювало неозоре море пшениць, ячменів, кукурудзи (Минко); Груди її сильпо хвилювали, очі блищали, гнів був справдішній (Фр.); Синій дим папіроски хвилював легко у теплім затишку хати (Коцюб.); Він подививсь мені в вічі й подививсь па дочку... А в дочки сльози хвилюють... (Вовч.)]; хвилі клюють волны ходят [Вітер розносив його [сонця] огненні паруси з однії полоси трави на другу, — мов золоті хвилі хвилювали по долині ^Мирн.)]; ~ти хвилями ходить волнами [Жалібні голоси хвилювали гребенистими хвилями по хаті і пропадали без відповіді (Черемш.)]; 3) (выводить из состояния покоя) волновать; (вызывать большой подъём— ещё) возбуждать; (вызывать опасение редк.— ещё) тревожить, беспокоить [Птиці летять надо мною, хвилюють мене. Мене завжди хвилюють птиці у вечірньому небі (Довж.); Згадав [Аркадій Петрович] одразу, як гула радісно сходка, коля він пояснив їй права народу на землю. Се завжди його хвилювало, і по розмові почував він бадьорість і апетит (Коцюб.); Досадно дівчині, щодо неї приступає шайтан і нашіптує неподобні думки, і хвилює дівочу кров (Коцюб.); Дівчину почала хвилювати поведінка Ніни Коробейник (Донч)]. хвилюватися, -лююся, -люешся 1) волноваться; (реже) ходить волнами [Земля, зеленими шовками оповита, укрита золотом, хвилюється кругом (Рил.); Шумить і хвилюється Київ, і сонце сміється з висот (Сос); Тарас стояв там, перед ним хвилювалося море голів (їльч.)]; клюючись (как) волнами [Білий димок, хвилюючись, здіймається догори понад чумацьким табором ^Коцюб.)]; гатися хвилями ходить волнами [Ніч стояла глуха, ще чорніша по світлі. Але сподом вона ворушилась, жила, двигтіла і хвилювалась хвилями чорного люду (Коцюб.)]; 2) волноваться; возбуждаться; тревожиться, беспокоиться [Він хвилювався і зараз, коли розповідав про відвагу і героїзм солдатів (Смол.)]; клюючись волнуясь; (как —ещё) с волнением; (почему — ещё) в волнении [Хвилюючись.., наближався Добриня до Любяча, де народився, провів юнацькі роки, де жив дід його Ант, де лишились батьки його й сестра Малуша (Скляр.)]; н є клюйся не волнуйся; не тревожься, не беспокойся; ср. хвилювати 3. хвилююче нар. волнующе; возбуждающе [Було і страшно, і хвилююче привабливо побачити столицю і співати в театрі (Донч.)]. Ср. хвилювати 3. хвилюючий прил. волнующий; возбуждающий [Цей день приніс йому багато хвилюю- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)