Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
хви 318 хви чих вражень (Баш); Місто ще далеко, а вже відчувається якийсь могутній водоверть, що від нього подихає бадьорий хвилюючий вітерець (Вас.)]. Ср. хвилювати 3. хвиля1 (на воде и т. п.) волна [На пісок на- біга хвиль ласкавий прибій, про минуле осика шепоче... (Сос); Чорне, збурене море виноградних кущів хвилями збігає 8 гори в долину... (Коцюб.); Його велична голова з цілими хвилями ясних кучерів ясно вирізалась проти білих стін (Н.-Лев.); Піхотинці посувалися повільними методичними хвилями (Гонч.); Широкою хвилею неслися пахощі польових квіток з усіх боків (Мирн.); Могутня хвиля трудового змагання підхопила людей, надала їм сили (Дмитр.)]; звукова <^ля физ. звуковая волна; світлова <-^ля физ. световая волна. хвиля2 (мера времени) уст., обл. минута; мгновение; миг [Крислата яблуня пригадала їй любу розмову з милим і ті щасливі хвилі життя, що перейшли тут, під цим розлогим гіллям (Коцюб.); Не надійтесь, що голову Перед вами смирно схилю я, Що в добрість вашу вірити Буду одну хоч хвилю я (Фр.)Ь Ср. хвилина. хвилястий волнистый; (о поверхности — ещё) волнующийся; (похожий на волны — ещё) волнообразный; (имеющий вид линии, полосы — ещё) извилистый [Широка хвиляста долина стелилася понад лісом (Мур.); Пшениця ллється у степу Хвилястим золотом гарячим (Рил.); Гострі леза кіс підтинають дозрілі стебла. На землю лягають один за одним хвилясті валки (Цюпа); Унизу хвилястою стрічкою блищала Ірпінь (Ваш)]; ~>те волосся волнистые волосы [Ось проходить передо мною молода поетеса з ясним хвилястим волоссям, з чудовими синіми очима (Л. Укр.)]; ~те море волнующееся море [Він подався в протилежний бік, туди, де малинові чагарі хвилястим морем підходили до густого узлісся (Донч.)]; *^та смуга извилистая полоса; (на тканях, обоях) спец. струя; **та лінія извилистая (об условной форме — волнистая) линия [Хвилястими лініями позначені на ній [карті] ріки, шляхи сполучення (Рад. Укр., 1948, т. хвилястість, -тості (порок дерева) струистость. хвилясто нар. волнисто; волнообразно; извилисто [Вітрило біле, як пісок, що хви* лясто пересипається на косі (Коп.)]. Ср. хвилястий. хвилька1 уменьш., ласк, от хвиля1 [Тихо набігає на берег легка, ледве помітна хвилька (Собко); [Бережний] зосереджено нахмурював високий, трохи випнутий лоб, проводив рукою по м'яких хвильках темного чуба і висловлював який-небудь здогад (Мик.)]. хвилька2 уменьш., ласк, минутка, минуточка; миг, мгновение [В довгу, темную нічку невидну Не стулю ні на хвильку очей, Все шукатиму зірку провідну, Ясну вла- і І дарку темних ночей (Л. Укр.)]. Ср. хвилинка. хвилька3 (род карточной игры) фйлька [Під каретами, позасвічувавши ліхтарі, грають кучери в хвильки (Мирн.)]. хвильний 1) волнистый; волнообразный [Біжить перед очима до далекого обрію хвильний степ (Риб.)]; ср. хвилястий; 2) (приводящий в волнение) волнующий; (встревоженный) взволнованный [Тепер пригадалася Раздоріну хвильна й незабутня зустріч у палаті (Шиян); Він обняв її, збуджену, хвильну, міцно притис до серця, завмер у німому мовчанні (Цюпа)]. хвильно нар. 1) волнисто; (преим. о движении) волнообразно [Хвильно коливалися лани обабіч шляху (Риб.)]; 2) взволнованно [Мала лісничиха слухала пісню, радісно і хвильно стукало серце (Донч.)]. Ср. хвильний 1—2. хвильовий1 волновой [Море буває трьох сортів: тихе море, хвильове море й буряне море (Вишня)]. Ср. хвиля1. хвильовий2 минутный [— Тільки чи багато зробить одна людина? — додав Солонина по хвильовій задумі (Коцюб.)]. Ср. хвиля2, хвильчастий редк. волнистый; волнообразный [Ледве помітні хвильчасті кола зникали на тому місці, де Луїза пішла на дно (Риб.)]. Ср. хвилястий, хвинтйти, -нчу, -нтиш разг. важничать [Дивись ти, як хвинтить 8ачавІ Неначе й справді пишна птиця (Гл.)]. хвиснути см. хвиськати. хвись (глагольное межд.) разг. хлесть [Вхопив камінчик, — прицілився.. І Ремула по лобу хвись! (Котл.)]. хвиськати, -каю, -каєш, хвисьнути и хвиснути, -ну, -неш разг. хлестать, хлестнуть; (хлыстом разг. — ещё) хлыстать, хлыстнуть [Хвиськав [Потап] кобилу... Ньо-о! І знов обертався назад (Коцюб.); В'їдливий сміх, як батогом, хвисьнув Кузьмин- чука (Рудь); Лейба хвиснув батіжком по коневі й поїхав вулицею (Н.-Лев.); Дід зайшов у таку гущину, що не продереться: морське дерево так і хвиська, а тут і ніч насунулась (Стор.)]. хвиський разг. хлёсткий. хвисьнути см. хвиськати, хвицання разг. лягание, брыкание. хвицати, -цаю, -цаєш, хвицнути, -ну, -нёш лягать, лягнуть, брыкать, брыкнуть; (о людях — обычно) дрыгать, дрыгнуть [Він [віл] ішов у ярмі, скорившись силі, хоч часом із гніву очі йому наливались кров'ю, і тоді він хвицав ногами і наставляв роги... (Коцюб.); Оксамитовий олень з такою силою хвицнув копитами переднього вовка, що той без духу одлетів геть (Трубл.); Привик ото, вітрогон, ногами хвицати — та навіть уже в сні він ганяє м'яча або вензелі на коньках заплітає (Козл.); Екзекутор, схоплений впоперек міцними руками Чіпаріу, майнув у повітрі, хвицнувши ногами (Смол.)]. хвицатися, -даюся, -цаєшся 1) лягаться, брыкаться [Мої клієнти силоміць роблять |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)