Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
хвп 319 хво зі мною те, що вони звикли робити з норовистою кобилою, коли та не везе, а тільки хвицається (Сміл.)]; 2) (перен. — упираться) разг. брыкаться [— Гарна дівчина, та любить ґедзкатись, — сказав пан, — ось я тобі одріжу на спідницю оцієї червоної матерії, то, може, ти перестанеш хвицатись (Н.-Лев.)]. хвицнути см. хвицати. хвицонути, -ну, -нёш усилит, разг. лягнуть, брыкнуть. Ср. хвицати. хвйща обл. дождь с ветром; (зимой) снежная буря [К є з г а й л о: Ну й хвища надворі, нехай їй біс! Січе, плює в обличчя, з ніг валить... (Коч.); В степу гуляв сніговій. Сибірські вітри приносили хвшцу й морози (Десн.)]. хвіртка калитка [Та не за прядкою і не біля хвіртки стріла своє щастя Олеся (Рил.)]. хвіртковий калйточный. хвірточка уменьш. калйточка (уменьш.); калитка [В брамі від стодоли була маленька хвірточка, що замикалася зсередини на гачок (Март.)]. хвіст (род. хвоста) 1) хвост; (у собаки охотн.— еще) правило, перб; (у лисы охотн. — ещё) труба [Тричі вона помітила крізь комиші сірий вовчий хребет, раз лисиця майнула коло неї хвостом (Коцюб.); Обоз був великий. Його хвіст зникав далеко в сніжній долині, а попереду мчали вершники (Довж.); Дивись, як тягне по сходах хвоста шовкової спідниці (Н.-Лев.)]; в хвості перен. в хвосте [Жіропдисти сучасної російської соціал-демократії, новоіскрівці, не вливаються з освобождениями, але опиняються фактично, в силу характеру своїх лозунгів, у хвості в них (Ленін)]; в ^т і в гриву разг. в хвост и в гриву [Вдерся кінь той у броні на радянську ниву... І пішли на нього ми — бити в хвіст і в гриву @д.)]> вертіти (крутити, виляти) хвостом прям., перен. вертеть (вилять) хвостом [Лукавий чоловік словами нас голубить, ..А ближче придивись ти — І видно, що виля хвостом (Гл.)]; дівчачий ***т разг. ухажёр [Була неділя, і ми з Ксенею вийшли на вулицю до хлопців та до дівчат. Гуляли в м'яча. Я щось не так ізробив. — Ну, вже цей дівчачий хвіст! — крикнув мій колишній приятель Івась (Гр.)]; мишачий ^т см. мишачий; насипати солі на ~т перен. разг. насыпать соли на хвост [Начальник розвідки сказав жартома: «Тепер треба насипати їм солі на хвіст» (Ланч)]; підібгати (піджати, підгорнути) ~т (хвоста) прям., перен. разг. поджать хвост [Еней піджав хвіст, мов собака, Мов Каїн, затрусивсь увесь (Котл.)]; плентатися в хвості см. плентатися 3; приший кобилі ~>т см. кобила 1; сорока на хвості принесла см. сорока; укрутити хвоста кому разг. сбить спесь с кого [Як б'ю я — брат твій теє знає, Ходи, тобі вкручу хвоста (Котл.)]; чужим волам хвости крутити разг. батрачить [Усе було волам чужим хвости крутить (Тесл.)]; жарт и-ж а р т о м, а ^т набік погов. шути, да оглядывайся; 2) разг. [одна] скотина; разг. животина; (о диком) зверь [I хвоста нема у дворі (Ном.); Часник: ..Як відомо, у нас в колгоспі є чотири ферми, копі, корови, вівці, свині, а в нього в колгоспі навіть одного хвоста немає (Корн.)]; 3) (задолженность в работе у учёбе) разг. хвост [Гармаш: ..Тільки ось що, товариші. Доповіді — це все добре, але ліквідуйте свої хвости, нарешті (Мик.)]. хвіть межд. разг. 1) фюйть, фьють [— А де ж гроші? — Хвіть! — свиснув Іван (Етн. мат.)]; 2) означает быстрое резкое движение; (ударить) хвать [Скинув [я] повстяники з ніг та так, не роздягаючись, з халатом і ліг. А вона [Параска] — тілько хвіть! — уже й конем прикрила (Мирн.); — Бий, кажу!.. — кричить перший [п'яний] та хвіть другого по пиці... (Мари.)]. хвоїна 1) (отдельный листочек) разг. игла, иголка, хвоя [Сосни співали колискових пісень і видзвонювали кожною гілочкою, кожною хвоїною (Загр.)]; 2) (дерево) обл. сосна. хвоїнка уменьш., ласк. 1) иголочка [3 усіх гілочок, листків, хвоїнок стікали дрібні краплини (Іван.)]; 2) сосенка, сосёнка [Стрункий, як хвоїнка (Ном.)]. Ср. хвоїна 1—2. хвбйда разг. прен. неряха, растрёпа [Неначе й гарно й чепурно вбрана, але дуже вже не чепурно задрипана, ніби якась хвойда (Н.-Лев.)]. хвойдйна обл. прут [Тепер [я] заходився вирізувати з куща хвойдини — хотів возика сплести (Гр.)]. хвойний хвойный [Сибірська тайга, густа, непрохідна, темно-зеленим хвойним муром насувалася з усіх боків (Донч.)]; «-^ний ліс хвойный лес; спец. хвойник; см. ещё ліс. хвойник, -к? спец. хвойник (спец.); хвойный лес [3 молодого хвойника, що підступав до дороги, тягнуло гіркуватим повітрям (Кочура)]. хвойні, -них сущ. бот. (Coniferales) хвойные. хвора, обл. хора 1) прил. см. хворий 1; 2) (род. хворої, хорої) сущ. больная; уст., шутл. болящая [Замфір теж наблизився до хворої (Коцюб.); Мати моя зітхає важенько, хора тихенько стогне (Вовч.)]. хворий, обл. хбрий 1) прил. больной; разг. хворый; (слабее) нездоровый [Образ тяжко хворої матері, що лежала на соломі, в сінях чужої хати, з того часу не кидав Галиної уяви (Ле); Донечка справді була небезпечно хора (Мак.)]; ^>рий на що больной чем; з *-фої голови на здорову см. голова 1; 2) (род. хворого, хорого) сущ. больной; уст., шутл. болящий [Соломія нагнула комиш і зробила хворому ложе (Коцюб.); Старому та хо- рому годи завше, як малому (Ном.)]. хворість, -рості редк. болезнь; (реже) недуг; разг. хворость; обл. хворь [Нарешті майстер |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)