Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
хво 321 хиб дзвіночком (Коцюб,); —їй-богу, мало сотпі карбованців.. Треба дві або й три сотні та ще й з хвостиком, — сказав Мельхиседек (Н.-Лев.); Бігає [Пилинко] всюди за Ориш- кою хвостиком (Мирн.)]; кожна лисиця свій ~к хвалить погов. всяк кулик своё болото хвалит.. хвости на разг. 1) хвост [Взяв [хлоп] Микиту [лиса] за хвостину Та й на віз між рибу кинув, Сів і їде (Фр.)]; 2) [одна] скотина; разг. животина [Я останню хвостину збуду, аби й ти на людських дітей походила (Свидн.)]. хвостист полит, разг. хвостист [У хвостистів соціал-демократії посилання на «обмежені історичні границі російської революції» прикриває лише обмеженість розуміння завдань цієї демократичної революції і передової ролі пролетаріату в цій революції! (Ленін)]. хвостистський полит, разг. хвостистский. хвостисько, хвостище увел. разг. хвостище [Вони [хвилі] світять зеленими ребрами, і їхні лапаті хвостища щосили хлещуть об сірий берег (Донч.)]. хвостичок, -чка ласк, хвостишко. хвостище см. хвостисько. хвостовий хвостовой [Коршун: ..Який літак! Здається, і не відходив би від нього. Хвостове оперення як зроблене! (Собко)]. хвостяга, хвостяка разг. 1) увел, хвостище; 2) [одна] скотина; разг. животина [І ти, може, скажеш, що Карпо дурний, гроші переводить, замість того, щоб купити яку хвостяку або свиняку на хазяйство... / (Коцюб.)]. хвощ, -ща бот. (Equisetum L.) хвощ [Надводна, або тверда, рослинність (комиш, рогіз, очерет, хвощ, осока) здебільшого шкідлива для культурного рибництва (Колг. вироби, енцикл.)]. хвощовий хвощовый. хвощові, -вйх сущ. бот. (Equisetaceae) хвощовые. хвоя 1) хвоя; (реже об отдельных узких листочках — ещё) иглы, иголки [Ось подивись: цей край — Сибір. Одягнений у хвою, шумить дрімучий темний бір, що зветься тут тайгою (Забіла); Випряжені коні шамотіли сіном і жадібними губами тяглись до зеленої хвої (Шер.)]; 2) (дерево) обл. сосна [Зимою драли дрань, валяли хвою, Промерзлий хліб рубали, гріли на вогні (Ст.); Довгий, як хвоя (Ном.)]. хе межд. фу, хе [Хе, от вже й втомився (Ко- гЦюб.)]. хедер1, -дера с.-х. хедер [Ячмінь був сухий, як порох, комбайн брав ярину на повний хедер, в бункер текло золоте зерно (Збан.)]. хёдер2, -деру (еврейская религиозная школа) хедер. хёкання учащённое дыхание [Вже він чує хеканпя собаки, який суне на животі за ним слідом (Янов.)]. хекати1, -каю, -каєш разг. [тяжело] дышать [Ось уже половина гори.. Хлопці добралися і, хекаючи, посідали перепочити (Мири.); Два дужі есесівці, важко хекаючи, волокли зв'язаних бранців кудись убік (Загр.)]. хекати2, -каю, -каєш, хёкнути, -ну, -пені ^азг. хэкать, хэкнуть, хёкать, хёкнуть —Х-хе!.. — хекнув Чіпка.. — Чого ти хекаєш? (Мирн.); — Гех, — хекнув Хома, розмахуючись з-за плеча. Сокира внилася в дерево (Гонч.)]. і Хельсінкі нескл. сущ. м. р. Хельсинки. хемосинтез, -зу биол. хемосинтез [Відкриття Виноградським хемосинтезу — пайбільша подія в галузі фізіології рослий в останній чверті минулого сторіччя (Наука і життя, 1956, 9)]. хемотаксис, -су биол. хемотаксис. хемотропізм, -му бот. хемотропизм. хеі'дс, -су спорт, хепдс. хёрем, -му ист. хёрем [І тоді кагал наклав на нього херем. А ви [знаєте, що таке хе- рем? Це — сама смерть! Це коли людину позбавляють хліба, вогню і притулку (Тулуб)]. херес, -су (сорт вина) херес [Гарячою кров'ю розтікалося по бруку червоне грецьке вино, бігли струмочки., хересу і мальвазії (Тулуб)]. Херсон Херсон. Херсонська область Херсонская область. херсонський херсонский. Херсонщина Херсонщина. херувим рел.у перен. херувим [Багато на покуті ікон було розмальовапих, і роблених квіточок, і херувимів (Вовч.)]. хёскер-шредер, -дера с.-х. хёскер-шрёдер. хётти, -тів ист. хетты. хёттський ист. хеттский. хе-хё межд. хе-хё [Хе-хе! От ще перелякана людина! Хе-хе! Мені б нічого й стояти тут, так утішно дивитись, коли доросла людина, громадянин, мов заєць той, полохається абичого (Коцюб.)]; хе-хе-хё хе-хе-хе* [— Хе-хе-хе! І чого жахаються, дурні? — шамкає він [Хо] беззубим ротом (Коцюб.)]. хехекати, -каю, -каєш, хехекнути, -ну, -неш разг. добродушно смеяться (несоверш.) [—Хе- хе-хе!.. О, бодай тебе, що вигадав, — хехекав Іван, мов булькав із повної пляшки (Коцюб.)]; г^ нув хто вырвался добродушный смеш'ж у кого. хиба 1) недостаток; (с оттенком ошибка — ещё) погрешность, оплошность; (упущение) прореха [Член партії зобов'язаний., розвивати самокритику знизу, виявляти хиби в роботі і добиватися їх усунення (Статут КПРС)]; 2) (физическая неправильность) обл. изъян, порок [Івана кликали в селі Переломаиим. Мав у поясі хибу, бо все ходив схилений (Стеф.)]. хибати, -баю, -баєш, хибнути, -ну, -нёш разг. 1) качать, качнуть, покачнуть; (сильнее) шатать, шатнуть, пошатнуть; (только несоверш.) трясти [Хибнути човед (Васильк. у. — Сл. Гр.)]; 2) (неперех. зна~ чение) качаться, качнуться, колыхаться, колыхнуться, колебаться, колебнуться; шататься, шатнуться, пошатнуться; (только несоверш.) трястись, дрожать [Полиця хибає — вже не стоїть (Сл. Г р.)]; О ^нутн до кого перен. склониться к кому [I ста- 21-1402 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)