Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
хиб 322 хиж Ґюче серце радується, поглядаючи на їх парубків], а щоб то молоде дівоче німіло й до жодного не хибнуло, — я вже й не знаю, який се теперечки світ настав (Вовч.)]. хибатися, -баюся, -баешся, хибнутися, -нуся, -нешся разг. качаться, качнуться, покачнуться; (сильнее) шататься, шатнуться, пошатнуться; (только несоверш. — двигаться) мотаться [Чайчиха коло печі, як хмара, хибається, робить (Вовч.); Пливе човен, води повен, Коли б не хибнувся (народна пісня)]. хибити, -блю, -биш ошибаться, делать ошибки (в чём); (в поступках — ещё) совершать оплошность, разг. плошать; (идя и перен.) сбиваться с пути; (нарушать правила) грешить (против чего); (целясь) давать промах, делать промах [Мовчить моя бабуся, ..як я розмовляю, як я хиблю проти свого рідного слова, та, може, у кулак сміється! (Барв.); І втишуватимеш неутоленний біль Не день ти і не два, о краю мій коханий! То ж чи не хиблю я, що заплітаю хміль Юнацьких спогадів у твій вінок багряний? (Рал.); Княгинина рука пе хибила — пускала рогатину влучно (Хижн.)]; стріляти, не ^блячи стрелять без промаха [Рушниця в його руках стріляла, не хиблячи (Трубл.)]; ^ти ціль обл. давать (делать) промах. хибкий 1) шаткий; (легко накреняющийся — ещё) залкий [Хатинки з хибкими галерейками ліпилися вздовж балок з напівпере- сохлими струмками посередині (Тулуб); Хибкий човен нагнувсь під вагою його тіла й викинув Соломію (Коцюб.)]; <^ка хвиля зыбкая волна [Плинь, моя пісне, як хвиля хибкая! (Л. Укр.)]; 2) перен. шаткий, зыбкий; (о человеке, характере) нестойкий, нетвёрдый, непостоянный [Самоаналіз — така тонка і хибка річ, що, на мою думку, її не варто починати прилюдно (Л. Укр.); Я в д о х а: ..І ви, діду, його не долюблюєте? Кирило: Хай його бог любить!.. Хибкий він та нещирий — і нашим, і вашим слугує (Мирн.)]; г^кё сёрце нестойкое (изменчивое) сердце [Такс в мене серце хибке, що й не встою, як знов проситимуть та молитимуть (Вовч.)]; 3) (легко сгибающийся) разг. гибкий [Ближче я дивлюся — сидить під яблунею молодиця: ..руками у стан хибкий узялася, очі поночі блищать блискучі (Вовч.)]. хибкість, -кості 1) шаткость; валкость; 2) шаткость, зыбкость; нестойкость, нетвёрдость, непостоянство. Ср. хпбкйй 1—2. хибливий редк. см. хибкйй 2. хибний ошибочный, уст. оплошный; (несогласный с истиной — ещё) ложный, превратный; (не такой, как нужно) неправильный [Помилкова теорія спрямувала народників на хибний шлях (lern. КПРС)]; ^иа думка ошибочная (ложная) мысль; ошибочное (ложное, превратное) мнение, заблуждение; г^ний погляд ошибочный (ложный, превратный) взгляд, заблуждение; «-»ніш слід ложный след [Але щоб па летіти їм [партизанам], як вихор, На хитрощі піднявся славний «дід», Пустивши ворогів на хибний слід (Рил.)], хибність, -ності ошибочность; ложность, превратность; неправильность [Давно вже відзначено хибність думки, ніби перекладати з близьких мов легше, ніж з мов далеких (Рил.)]. Ср. хибний. хибно нар. ошибочно; ложно, превратно; неправильно [Для боротьби проти марксистської філософії і проповіді ідеалістичних, релігійних поглядів буржуазні вчені та їх підголоски — ревізіоністи намагались використати успіхи природознавства, хибно тлумачачи їх (lern. КПРС)]. Ср. хибний. хибнути см. хибувати2. хибнути1 см. хибати. хибнути2, -не обл. не удаться; (о плодах) пе уродить [Сей рік жито хибнуло, а ярина добра (Каменец, у. — Сл. Г р.); Великі дерева шануй, Що плід дають і в спеку тінь; А як і плід часом хибне, Чи ж тінь сама не є добром? (Фр.)]. хибнутися см. хибатися. хибувати1, -був (на що) страдать (чем) [Сценарій «Киянки» хибував на фрагментарність (Мист., 1959, 1)]; на що він г^буе? какие в нём недостатки? о щ о к о- м у г^бує чем кто страдает, что кого беспокоит [Мені зеленої масті треба, її не дають кому-небудь. До аптеки я сама люблю йти. Я ж мушу розповісти аптекареві, де й що мені хибує (Коб.)]. ' хибувати2, -буе и хибнути, -не (чогб, редк. що) обл. недоставать (чего), не хватать (чего); (кого, что) миновать (несоверш. и соверш.), минуть, обходить, обойтй [Він сам не знав ще ясно, чого йому хибує, чого йому хочеться (Фр.); Думка в нього була така, що мужик не здужає дорахуватися, чи в касі що хибує, чи ні (Март.)]; мало (небагато) [що] *^бує (~бне) [до того], щоб (обл. аби) чуть [-чуть] не [Небагато хибувало до того, щоб [Петрик] наголос був не розплакався (Черемш.)]; н є ^бує (<^>не) кого, чого достаточно кого, чего; разг. хватает кого, чего [Де сила жива, життя кличе до боїв, Та вже ж не хибне там борців і героїв (Фр.); Зроду сильна й здорова, вона потребувала руху, роботи, діла, котрим би могла занятися. Доки жила в бідності, доти такого діла їй не хибло (Фр.)]; н і- ч о г о и е ^бує (^>не) всё есть [Здається, нічого мені не хибує, а радості в серці не чую... (Мак.)]; хто, що не ^не к о- г 6 кто не избежит (не минует) чего, кто не уйдёт от кого, от чего; кого пе минует что [Та ж над тобою теж завис беркут нестримний! Він не хибне тебе, хоч як високо висить! (Фр.)]; ще -цього ^бувало! этого ещё недоставало! [Жінка посумніла. — Ще цього хибувало! Мене прозивають міщанкою, а за тебе будуть говорити... (Март.)]. хижа разг. 1) чулан; (в русской избе) клеть; (нижний этаж) подклеть [Вузлики з зерном так довго висіли під образами в хаті, аж намулили очі. Нарешті [Малакка] зняла та винесла в хижу (Коцюб.); |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)