Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
хиж 323 хи.т Христя вийшла до хижі, незабаром унесла пляшку з горілкою, поставила на столі й сама сіла (Мирн.); Давид повносив мішки в хижу й зайшов у хату (Головко)]; см. ещё хатина 2; 2) (для жилья) обл. хата; (чаще) хйжина; (о деревянной постройке) изба; (поменьше) избушка [Лісовик: Ось тута мають хижу будувати, — я й то не бороню, аби не брали сирого дерева (Л. Укр.); Вони [хлопці і дівчата] знають, куди прийшли і для чого. Не якусь там хижу ліпити з глини, а найкрасивіші будинки мурувати з цегли па нашому Хрещатику (Куч.)]. хижак, -ка хищник [Почувши вперше тривожні сигнали — кра, кра! — я подумав: чи не підкрадається ласий чотириногий хижак? (Ковінька); Зростання сил соціалізму і миру в усьому світі не дає спокою імперіалістичним хижакам (Рад. Укр., 1956, XI)]. хижацтво 1) хищничество [Всю свою ненависть до хижацтва Франко сконцентрував в образі орла-беркута (Коцюб.)]; 2) собир. редк. хищники; хищные звери [Нео- ф і т - р а б: ..Жадаю віри в ту святую силу, що., всіх людей збере в громаду вільну без пастиря, дозорця і без пана, а не в отару з пастухом свавільним та з лютими собаками, тремтячу від голосу вовків, левів, шакалів, гієн, лисиць і всякого хижацтва (Л. Укр.)]. хижацький хищнический; (чей — обычно) хищника, хищников (род. п. от хищник, хищники) [Хижацьке хазяйнування самодержавства трималося на жахливій експлуатації селянства (Ленін); Не одна вівця гине від гострих хижацьких зубів. Але пастух відповідає за все (Донч.)]. хижачити, -чу, -чиш хйщппчать. хижачка хйщница. хижий хищный [Закрякала хижа птиця над своїми жертвами (Фр.); Байтурсуиов круто оберпувся. Полум'я свічок освітлювало стомлене лисяче обличчя, вузенькі очі — чорні й хижі, мов у змії (Десн.)]. хижість, -жості хищность [Bin наводив своєю силою й хижістю страх на самих навіть одважних (Коцюб.)]. хижка уменьш. разг. 1) чулан; клеть; (поменьше) чуланчик, клетушка [Мелашка завешталась по хаті, зияла з кілків ночви, винесла в сіни й пішла в хижку за борошном (Н.-Лев.)]; 2) хйжина; уменьш. хііжпика; избушка; (убогий домик) хибарка, хибара [Мавка: Курінь поставите? Л у- к а ш: Ні, може хижку, а може й цілу хату (Л. Укр.); Збереглись від минулого тільки окремі ветхі хижки та буйні вишневі і яблуневі сади (Дмитр.); Жила удова з дітьми у хатці, — навіть би й хаткою узивати пе годилося — хижкою (Вовч.)]. Ср. хижа 1—2. хижо нар. хйщно [Десь на полустапку хижо кряче галич (Тер.); Глоба тільки посміхнувся хижо (Ряб.)]. хижчина разг. см. хйжка 1—2. хиза обл. см. охйза. хизування щеголяиье; рисовка; кичливость; форс [—Я по боягуз, — просто, без хизування сказав Іванов (Ільч.)]. Ср. хизуватися. хизуватися, -зуюся, -зуєшся щеголять (чом); (жеманничать, стремясь показать себя с [выгодной стороны) рисоваться; (гордиться) кичиться; (показывать шик) форсить (разг.) [Ступав він легко і пружно, ..наче хизувався своєю армійською виправкою, молодістю і здоров'ям (Гур.); — Тільки б перемогти, а життя мені не жаль. — Юрко не хизувався. Так тоді думав і почував.. (Козач.); Мавка: Калина так хизується красою, що байдуже їй до всього на світі (Л. Укр.); Одна справа хизуватися перед панами, друга — воювати з козаками... (Кач.)]. хилитати, -таю, -таєш, хилнтпути, -ну, -нёш разг. качать, качнуть; (слегка, мерно— ещё) колыхать, колыхнуть; (преим. дуновением ветра) колебать, колебнуть; (сильнее) шатать, шатнуть [А бідна Марта зітхала, — їй уже не було на кого покинути дитину — і бралася хилитати колиску (Смол.); Юра розплющив очі і хотів сісти на ліжку. Але саме в цю мить щось немов ударило в Юрипе ліжко зісподу і хилитпуло куди дужче... (Смол.); Старий дзпонар-вітер зібрав докупи тисячі ниток і хилитає галузки і дзвонить та й дзвонить (Коцюб.)]. хилитатися, -таюся, -таєшся, хіілитнутися, -пуся, -нёшея качаться, качнуться; колыхаться, колыхнуться; колебаться, колебнуться; шататься, шатнуться; (о висящем— только несоверш.) разг. болтаться [Гора хилиталася і осипалася далі (Смол.); Човен мій від бурі хилитається (Тич.); Прочанин важко дише і налягає на ціпок, ідучи, бо день душний. На ціпку вгорі прив'язана тиковка хилитається порожня і калатає (Л. Укр.)]. Ср. хилитати. хилити, -лю, -лиш 1) клонить; (о деревьях и т. п. — ещё) гнуть; (о ветвях и т. п. — ещё) склонять, свешивать; (о судне, самолёте — ещё) кренгіть [Коло гаю, в чистім нолі, На самій могилі, Дві тополі високії— Одна одну хилить (Шевч.); Хилить вітер жита понад шляхом (Тич,)]; <-~ти віти и т. п. клонить (склонять) пётвн, пикнуть ветвями [На широкій росяній долині Хилить вишня віти в самотині (Мал.)]; ^тн голову (свою) клонить голову (прям. и раболепствуя); (прям. — ещё) пикнуть головой; (перен. — впадать в уныние) вешать голову [Голівок не хиліть І по журіться (Рил.)]; «-wTii и а с о и (реже д о с и у) разг. клонить ко сну (в сон) [Незважаючи на лютий холод, Шовкуна все більше хилило на сон (Гонч.); Ми проїхали, не спиняючись, понад двісті кілометрів — і втома, ритмічне похитування на м'яких ресорах та й сама пізня нічна пора хилили пас до сну (Смол.)]; ~ти очі, зір опускать глаза, взор; уст., поэз. клонить очи, взор; «^тл [розмову] до чого разг. клонить [разговор] к чему [— Бачила я колись, як батько твій портрет царя Миколи сналив.. —До чого це 21* |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)