Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
хил 324 хил стара хилить? (Риб.)]; до чого ви це *^лите? к чему вы это клоните?; разг. к чему вы это ведёте?; куди він ^лить? куда он клонит?; фам. куда он гнёт? (Старший механік хитрувато поглядав кудись у небо. — Розумію, куди він хилить,— помовчавши, сказав Трофімов, не одрива- ючи бінокля від очей (Трубл.)]; на своє *^ти разг. на своём стоять [А Щука на своє хилила: — Ет, вигадки! (Гл.)]; 2) (о вине и прочих напитках) разг. пить; (понемногу разг. — еще) тянуть [Ворошок чогось сьогодні зрадив свої правила й хилив чарку за чаркою (Вас); Тут Мартоха почала хилити горілку маленькими-маленькими ковточками (Л. Укр.)]; г^тп г о- f> і л к у и т. п. (пьянствовать) пить водку]; (меньше) выпивать, разг. попивать [Яким хилив тоді горілку не згірше свого дядька Охріма (Н.-Лев.)]. хилитися, -люся, -лиіпся клониться; (под тяжестью — еще) сгибаться; (о ветвях и шг. п. — ещё) склониться, свешиваться; (о растениях, голове, реже о человеке — -ещё) никнуть; (о самолёте, судне — обычно) крениться; (о светилах — еще) склоняться, спускаться; (уступать натиску) гнуться [День хилився до вечора (Донч.); В травах перепілки, тихий плач сопілки, і на сонці гілки хиляться в плодах (Сос); Рожа, хилячись з гіллячки, наче питає, чого се так підкотивсь до неї, хорошої, низенький василечок (Вовч.); Хилилась І слалась, плачучи, трава (Шевч.); Хилиться голова Христина все нижче та нижче; падають сльози з очей все частіше та рясніше... (Мирн.); Стогнав і гув маленький пароплав, Роздертим боком хилячись на хвилі (Бажан); Сонце вже почало хилитися до заходу, наближаючись до невисоких гір (Собко); Працював, що було сили, Перед сильним не хиливсь (Фр.)\; гатися в поклоні склоняться в поклоне [Жито хилиться в поклоні, в сяйві з висоти (Сое.)]; ^тися до кого льнуть к кому; искать участия в ком [Та не подобався конфедератський лад Матвієві. Він став до короля хилиться, За його воювать (перекл. Рильського); Думи мої! літа мої, Тяжкії три літа. До кого ви прихилитесь, Мої злії діти? Не хилітесь ні до кого, Ляжте дома спати... (Шевч.)]; гатися до чого (о взглядах, убеждениях) склоняться к чему [Варто пригадати, що в тих сторонах [в Карпатській Русі] ще в половині XVI в. дуже голосною і рухливою була купка людей, що хилилася до протестантизму (Фр.)]; ^тпся, куди віє віте р перен. разг. ирон. идти, куда ветер дует; (о беспринципности) держать нос по ветру [М а р'я на: То ти, виходить, хилишся — куди віє вітер? (Тоб.)]; серце голиться до кого кто мил сердцу; кто кому мил; кого к кому влечёт [Завада: ..Кілько вже роздивлявся по селі — нема такої ні дівчини, ні вдови, щоби моє серце до иеї хилилося (Фр.)]« хплптнутп см. хилитати. хплитнутися см. хилитатися. хилкий редк. гибкий; легко гнущийся [Хилку лозину і снігур зігне (прислів'я)]. хиляти, -ляю, -лябш обл. 1) качать; колыхать; шатать [Та вітер повівав, билину хиляє (народна пісня)]; сон ^ляв сон клонит; безл. клонит ко сну [Сои хиляє її, а з саду доноситься регіт, чутно крики... (Мирн.)]; ер. хилитати;. 2) (вниз) обл. наклонять, склонять; (силой) гнуть [Голови недоля вниз хиляє (Фр.)]; 3) неперех. шататься; (ходить) слоняться [Чорною марою тиняється вона по тому сліду, хиляв то направо, то наліво, куди він поверне (Мирн.)]. хилятися, -лятося, -ллєшся разг. 1) качаться; колыхаться; колебаться; шататься; (перен. — хлопотать) мотаться [Он рис у сонячних затонах затишних Шумить, хиляється на стеблах золотих (Вирг.); П а- лажка: ..Іду сюди, а щось на порозі сидить.. Коли придивлюся, аж то Хведір сидить і хиляється на всі боки (Мирн.); На них [повозках] — повно наших рибалок. Деякі лежали та спали; деякі так хилялися — дрімали (Мирн.); Підбився, хиляючись сам коло печі (Баре.)]; ер. хилитатися, хилитати; 2) (книзу) уст. сгибаться, пригибаться; (над чем, к чему) наклоняться, склоняться [3 нетрів починають виходити люди, сторожко наближаються до міста, хиляючись попід мурами (Л. Укр.); Хиляючись до тих квіток палких, Я чув, що й спів солодкий з них виходить (Фр.)]; 3) (ходить без дела, ходить по свету) мыкаться (разг.), шататься (разг.); (без дела разг.—ещё) слоняться; (по свету—ещё) скитаться, разг. мотаться [Ти хоча й пишалась І з п'яними кесарями По шинках хилялась, А надто з тим Миколою у Севастополі, — Та мені про те байдуже (Шевч.); Не було, Христе, гіршого лиха, як те кріпацтво! Якби не воно, — хіба б я хилялася отак по світу, як оце хиляюся? (Мирн.)]. хильки, хильцем, хильці нар. разг. 1) пригнувшись [Я як зачув оте змагання, то у мене аж мороз поза спиною посипав, і— дай боже ноги! — мерщій хильки та хильки від того місця, де дурні жінки отаке плескали (Мирн.); Коли [хлопці] упевнилися, що нема нікого близько них, підходили далі хильцем до кухні (Март.); Гуйвап канавою, хильці, підкрадався до місця гаданої зустрічі (Кач.)]; 2) : пити <^цём пить до дна (сразу залпом) [Валентин: ..Товариші мої п'яні Почнуть хвалить та величать Своїх улюблених дівчат, П'ючи хильцем, щоб та хвала Іще міцнішою була (перекл. Л у каша)]. хильнути, -ну, -пёш 1) (выпить) разг. хлебнуть; (об алкоголе разг. — ещё) дёрнуть, хлестнуть, тюкнуть; (при словах рюмка и т. п. разг. — ещё) опрокинуть [Bin добре хильнув на прощання (Пере.); Кай- дашиха знов притулила губи до чарки і трохи не помилилась та не хильнула до дна (Н.-Лев); Коли дійдемо до згоди.., можна буде й по третій хильнути (Шовк.)]; г^тп горя хлебнуть горя [Відомо, що той, хто хильнув горя сам, той щиро снів- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)