Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
хим 326 хне химерно нар. фантастично, странно; затейливо, причудливо; вычурно; мудрёно, мудрено [В ньому химерно поєднувались статечність і запобігання не тільки перед начальниками, а взагалі перед співбесідником (Шовк.); На стінах окопу химерно перепліталося коріння торішніх трав (Собко)]. Ср. химерний 2. химеру вати, -рую, -рувш разг. чудить, чудачить; уст. чудесить; (капризничать) разг. привередничать, причудничать [А батько таки просто було каже: — Ой, дочко! Не дурій! Що се ти химеруєш, якісь панські розкоші все вертяться в тебе на думці (Вовч.); Б р у к л і: Бо тії пані завжди химерують, усе їм не потрапиш (Л. Укр.)\. Хймка см. Юхимія. хйморода уст. химера; фантазия; причуда [Павло: ..Ет! Одним ви миром мазані: обтешетесь зверху тією культурою, приберетеся в ідеальні химороди та й красуєтесь; а дмухни тільки на вас, подряпай трішки, — то такі ж жироїди (Стар.)]. Ср. химера 2. хиндя обл. лихорадка [Хай тебе хипдя по- лотрясе! (Ном.)]; О <^дя його знає (неизвестно) разг. шут его знает; (грубее) чёрт его знает [— По дворах ганяє [Пань- ко] — все колгоспне назад стягує. Для німців усе старається... — То, може, віп про людське око, мамо? — А хиндя його знає (Збан.)]. хиренний, хирий 1) хилый, чахлый; тщедушный, болезненный; мозглявый; худосочный; слабый, бессильный [Малесенький англичанин живе з слугою, недоросток собі, слабий, хиренний, не може ходити, возять його у возику, як погода, гуляти (Вовч.); А щоб збудить Хиренну волю, треба миром, Громадою обух сталить (Шевч.); І стала вона невсипущою хазяйкою.. Зігнута й до того спина, — уже не розгиналася; хирі запалі груди ще дужче западали (Мирн.)]; 2) противный, скверный; отвратительный; ничтожный [Вередує, Як той папич... І де взялось? Такс хиренне? (Шевч.)]. Ср. хирний 1—2. хирій нар. обл. скорее, поскорее [Вступися - но добру та хирій, бо я їсти хочу (Фр.)]. ХИрШНН ХИреіІИе. хиріти (хирію, хирієш) хнрёть; (прям. — ещё) чахнуть, разг. хилеть [Хведір дедалі все хиріє (Барв.); Прохор од того часу кашляв, хирів та й умер перед самою волею (Н.-Лев.); Робота хиріла, не розгорнувшись, завмирала (Кач.)]. хирлявий хилый, чахлый; тщедушный, болезненный; мозглявый; худосочный [Папань працював з силою і спритністю, що дивувала в такій дрібній і хирлявій, на перший погляд, людині (Донч.); Семен Микитович квапливо увійшов у свою кімнату, затінену хирлявою зеленню хатніх рослин (Коп.)]. Ср. хирний 1. хирлявість, -вості хйлость, чахлость; тщедушие, тщедушность, болезненность; худосочие [Медицині відомо, що ще в старому (згинті і пізніше — в Римській імперії овес вживався, як засіб проти хирлявості в людей (Минко)]. Ср. хирлявий. хирляк, -ка обл. болезненный [человек], хилый [человек]; жалкий [человек]; разг. мозгляк; бран. мозгля [Ну, а звідки, пан- чику файиий, такому хирлякові п'ять злотих вистарати? Нема звідки, хоч гинь... (Козл.)]. хирний 1) хилый, чахлый; (о людях — еще) тщедушный, болезненный, разг. мозглявый; (истощённый) худосочный; (недостаточно крепкий) слабый, бессильный [Такі ви були, як пригадую собі, хворобливі обоє та хирні на вигляд... (Козл.)]; г^ний на що слабый чем (на что) [Він [Фінгер] таки хотів її [Берту] взяти, та вже тоді був зовсім хирний на груди (Л. Укр.)]; 2) (плохой) разг. противный, скверный; (сильнее) отвратительный; (лишённый внутренних достоинств) ничтожный [А бач, Рябко, а бач!., не гавкай, не ганяйсь; Ляж, хирний, та й мовчи, і з Паном не рівняйсь! (Г.-Арт.); А хто бігав цілісінький вечір слідком за тобою, як не та хирна Зося? (Н.-Лев.)]. хирність, -ності хйлость, чахлость; тщедушие, тщедушность, болёзненпость; худосочие; слабость, бессилие. Ср. хирний 1. хиря обл.: як ^>ря несчастный, жалкий [Вернувся паш запорожець Як та хиря, хиря, Обідраний, облатаний, Калікою в хату (Шевч.)]; годити, як ^рі угождать изо всех сил [Як тій болячці, як тій хирі, Громадою годили Тому борцеві... (Шевч.)]; н а ^>рю на беду [А кайзак, на хирю Та на тяжке лихо, Любенько та тихо І вкрав ту сокиру (Шевч.)]. хирявий разг. 1) хилый, чахлый; тщедушный, болезненный; мозгл явый; худосочный; редк. больной [Кілька хирявих верб боязко спускаються по піщаних його [яру] боках (перекл. з Тургенева); Щоб краще обдурить Петра, Прикинувсь хирявим Мазепа (Греб.)]; 2) противный, скверный; отвратительный; ничтожный [Хирява шляхта на сеймі знов усе догори ногами переверне! (Стор.)]. Ср. хйрний 1—2. хирявість, -вості хйлость, чахлость; тщедушие, тщедушность, болезненность; худосочие. Ср. хирявий 1. хиряк, -ка разг. хиляк [Артамонов гірше незлюбив Павла, бачачи, що син уперто продовжує товаришувати з цим голодранцем, хиряком (перекл. з Горького)]. х хист, -ту способности; (реже) способность, дарование; (преим. поэз. и с указанием чего) дар; (сильнее) талант [Три роки — не вік, та й навіть за два роки можна схопити ремесло в руки, коли є хист і охота (Козл.); І тому лиш про ту людину, що віддає не половину, а все життя, і серце, й хист, сказати можна: комуніст (Уп.); Крім краси, гадала Марина, для кіноактриси потрібен ще хист, талант; може, він у неї і є, та як його виявити? (Дмитр.); Вигострю, виточу зброю іскристу, Скільки достане снаги мені й хисту (Л. Укр.)]; г^т до слова дар слова [Грицька — молодого, серйозного, Що кращий в селі |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)