Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
хис 327 хит тракторист, — Гуртом охрестили па Возного, Бо має до слова він хист (Ол.)]; докласти ^>ту приложить [всё] умение [С а б і и а: ..Твоя рабиня вже доложить хисту: всі зморщечки отут попри очицях, навколо вустоньків і між брівками чудово замалює (Л. Укр.)]; мати ~т до всього быть мастером (о женщине — мастерицей) на все руки [І здатна вона була до всякого діла, до всякої роботи, мала великий хист до всього (Мирн.)]; мати ~т до чого иметь способности к чему; н є /^т кому що робити, зробити уст. не способен он что делать, сделать; разг. не ему что делать, сделать [А муза каже: «Не жахайсь, Не хист їх Турну побідити» (Котл.)]; немає г^ту у кого нет способностей (таланта) у кого; разг. не способен кто, не умеет кто [— А що ж, — він [соловей] каже, — вибачайте, Ні те ні се: Хоч десять раз пересідайте, Немає хисту — от і все... (Гл.); Чортзна-що провадить! Нема хисту, то й не бреши (Шевч.)]. хисткий1 1) шаткий, неустойчивый; зыбкий; (о походке) шатающийся, нетвёрдый, неуверенный, неверный; (об освещении) колеблющийся, неверный [Он Гордий спускається по хисткій, скрипучій драбині з горища (Руденко); Хисткий мій човен плине за водою (Криж.); Міст той такий легенький, такий тремтячий, хисткий, що тільки мрія зважитись може ступити на нього (Коцюб.); Сергій зробив кілька хистких кроків убік і зупинився (Козач.); В хисткій імлі Горить проміння (Воронько); Вона була така марна, така . виснажена, що навіть в хисткому освітленні ночі обличчя її біліло, як полотнина, а очі підкреслено виділялись, великі, блискучі (Кундз.)]; ~кі ноги нетвёрдые ноги [Він і зовсім забув, мабуть, про мене. Іде, вив'язуючи на тротуарі хисткими ногами цифру вісім, і щось собі під ніс му- гиче (Кол.)]; rwRi обриси зыбкие очертания; ~ке світло разг. неверный (рассеянный) свет; см. ещё хиткий 1; 2) (пе- рен.: ненадёжный, непрочный) шаткий; (легко поддающийся влиянию) неустойчивый, нестойкий; (изменчивый) непостоянный [Таке хистке її [пані Лашки] становище при війську далі неможливе (Ле); Ми повинні не забувати, що ворожа агітація завжди розраховує па найбільш нестійких з-поміж нашого середовища, на найбільш хистких і недозрілих у своїм світогляді (Тич.)]; ^>ка вдача неустановившийся (нетвёрдый, нестойкий) характер; ~кйй розум зыбкий ум; 3) разг. слабый, хилый [Кассандра: ..Він такий хисткий, він молоденький, ніжний — не до зброї, до ліри, до кітарп він удався, до весняних пісень... (Л. Укр.)]; ~кйн тенор слабый (жидкий) тенор [— Одну люлечку! — і вже благальне тремоло бриніло в його хисткому тенорі, яким він завше розмовляв з дружиною (Ільч.)]; 4) (легко сгибаемый, упругий) гибкий [Декуди купками вибуяла хистка тростина (Фр.); Козак Семен, уродливий парубок, хисткий, як очеретина, смілий, як сокіл (Вовч.)]. хисткий2 обл. умелый; ловкий; (умеющий быстро и хорошо всё делать) разг. сноровистый [Ну, вже й хисткий хлопець (Канев. у. — Сл. Гр.); Та скора ж, та хистка, як та ластівка! (Барв.)]. хисткість, -кості 1) шаткость, неустойчивость; зыбкость; петвёрдость, неуверенность, неверность; 2) шаткость; неустойчивость, нестойкость; непостоянство [Більш або менш давало себе взнаки, при хисткості літературної норми (особливо в науковій і публіцистичній прозі), обласництво (Розв. науки в УРСР); Андрій зрозумів хисткість становища, у яке потрапила його наречена — без друзів, без знайомих, у чужих місцях (Дмитр.)]. Ср. хисткий1 1—2. хистко нар. шатко, неустойчиво; зыбко; нетвёрдо, неуверенно, неверно [Він ще хистко стояв на лижах, бо все це — і сніг, і лижі, і палючий мороз — бучо для нього новиною (Куч.)]. Ср. хисткий1 1. хнсть, -ті разг. способности; дарование; талант [Тьфу на їх хисть, та й годі (Шевч.)]. Ср. хист. хитавиця разг. качка [Особливо відзначились матроси Сосновий і Клаб, що по кілька разів вилазили па щогли під час великого розмаху хитавиці і оббивали кригу па реях і самих щоглах (Трубл.)]. хитальний качательный. хитання 1) качание; (преим. на море, от езды — ещё) качка; покачивание; шатание; мотание; колыхание; сотрясение [Тільки чути хитання кущів на путі, Шуми трав, передзвони пшениць (Бажан); Декому на морі від хитання зле робиться. А мені так нічого (Мур.); Маріцца своїми загадковими усміхами та сумним хитанням голови., ще більше непокоїла [Йона] (Коцюб.); Ми звільнили навік свої далі, і небо, і поле. І на захід пішли у хитанні тремтливих заграв (Сос.)]; 2) колебание; (отсутствие прямой линии в действиях — ещё) шатание [Вони не знають безсонних ночей, вічних хитань, коли думка облітає невідомі й неміряні простори (Я нов.); Леніну доводилося весь час провадити боротьбу проти опортуністичних хитань всередині редакції «Искры» (Біогр. Леніна)]. Ср. хитати 1—2. хитати, -таю, -таєш, хитнути, -ну, -нёш 1) качать, качнуть; (^слегка — ещё) колебать, колебнуть, покачивать, покачнуть; (сильнее нагибать в разные стороны — ещё) шатать, шатнуть, разг. мотать, мотнуть; (ветку и т. п. — ещё) колыхать, колыхнуть; (сильно и что-нибудь массивное) сотрясать, сотрясти, потрясать, потрясти [Семенко хитав дитину, але співати не вмів (Стеф.); Марія перед тим, як стрибнути в човник, хитнула утлу посудинку носком черевика (Смол.); Весна, весна. Сади мов п'яні, хитає вітер дерева (Сос); На піщаній мілині під берегом ліниво хлюпотіли сизуваті хвилі, хитаючи схилене до води вербове галуззя (Руденко); Ламав [бурелом] сосну, хитав, мов дуба, скелі (Ус); Розітнувся |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)