Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
хит 330 хіб хитрування ухищрения, изощрения [Ленін піддав всебічній нищівній критиці новітні хитрування буржуазної ідеалістичної філософії (Біогр. Леніна)]. •хитрувати, -руїо, -руєш хитрить; (действовать и говорить уклончиво фам. — ещё) \ фиитйть; (стараться) редк. ухитряться, изворачиваться [— А я не вмію хитрувати, — щиро пожалкувала Ліза (Руден- ко); Вона вже не сумнівається, що хлопець хитрує, і докірливо дивиться на нього (Ст.); Будемо якось хитрувати та мудрувати і таки добудемо того щастя J(H,nee.)\. хитруватий разг. хитроватый; (преим. о гла- \зах, взгляде) с хитрецой, (реже) с хитринкой [Очі заблискотіли веселими хитруватими іскринками (Козач.)]. хитруватість, -тості разг. хитроватость, хитреца [Його вузькі й темні очі спалахнули завзяттям і хитруватістю (перекл. з Фадеева)]. хитрувато нар. разг. хитровато; (при глаголах смотреть, говорить um. п. — ещё) с - хитрецой, (реже) с хитринкой [Інженер хитрувато прискалив око (Баш)]. хитрун, -на хитрей [Архип: Задобрюєш? Хитрун. Гляну ще твій улов... К у ч- м і й: Ось — липки, окунці, не риба, а щастя в руці (Дмитр.)]. хитруха хитрая [женщина] [А ти ж там що ворожиш? От хитрухо! (Л. Укр.)]. хитрюга увел. разг. хитрюга (о мужчине— м. и ж. р.; о женщине — ж. р.) (разг.); хитрец [Старий дійшлий хитрюга [Галь- вапеску] не врахував, що в нас з ним зовсім протилежні погляди на речі й людську поведінку (Смол.), — Я знаю не тільки бухгалтерію,—кажу,—я знаю ще й радіосправу, а раніше був непоганим кулеметником... — Я пожартувала, татку, — перебиває мене хитрюга-донька (Янов.)]. хитрющий, (реже) хитрючий усилит, разг. [очень] хитрый [Ну й хитрющий же дід та мудрий... (Вас.)]. хитрющо нар. разг. хитро [Я взяв чарку і мовчки перехилив. Лопушемко палив собі, ковтнув і знову смачно кахикнув. Потім засміявся дрібно й хитрющо (Смол.)]. хитрячок, -чка уменьш., ласк, от хитрун [Іжачок-хитрячок Із голок та шпичок Пошив собі піджачок (Воронько)]. хить (глагольное межд.) шатнуться, качнуться [Драбина хить — і повалилась (Гл.); Як човничок у морі: туди хить! туди хить! (Барв.)]. ^ \ хйхи: справляти ^хи разг. смеяться [попусту]; см. ещё справляти: р его ти справляти. хіі-хй межд. хи-хй [А я ж руками затулила вид... да хи-хи собі потихеньку в долоні , {Барв.)]. хихикання хихиканье. хихикати, -каю, -каєш, хихикнути, -пу, -неш хихикать, хихикнуть [Біля нього хтось тихо, зловісно хихикав крізь зуби (Трубл.); Кості Григоровичу здалося, що Власівна навіть лукаво хихикнула в темноті (Гонч.)] хпхйчкіі, -чок разг. хихиканье; уст. (пересмешки її хихички — той же сміх (Ном.)]. хихопутп, -ну, -нёш обл. засмеяться; (громко) захохотать; (тихо, исподтишка) хихикнуть [Хтось з усії сили хихонув, і дзвінкий регіт молодого голосу стоїть над гамом (Мирн.)\. хихотання смех; хохот; хихиканье [Деде чути ще веселі шепти, притишене хихотання, шелест перевертаних книжок (Фр.)]. Ср. хихотати. хихотати, -хочу, -хочеш и хихотатися обл. смеяться; (громко) хохотать; (тихо, исподтишка) хихикать [Було не до сміху, проте Юрко хихотав у душі, коли їх обох садовили на віз, відправляючи в місто (Козл.); То цариця хихоталась (Фр.)]; ^тиз кого смеяться над кем [Давидові здається, що місяць раптом роздвоюється, а зорі почали товктися, підстрибувати, немов золота комашня. От і любуйся ними, коли навіть вони хихочуть з чоловіка (Ст.)]. хихотіння разг. смех; хохот; хихиканье. Ср. хихотіти. хихотіти, -хочу, -хотиш разг. смеяться; (громко) хохотать; (тихо, исподтишка) хихикать [Панночки хихотять, дивлячись на ту смішну фігуру: ..Оце, наче ведмідь!.. $Л. Укр.)].^ хіазм, -му, хіазма лингв, и пр. хиазм, хиазма. хіба 1) част, (вопросительная) разве; (только в начале предложения и преим. при повторении вопроса —ещё) или, иль; (при вира- жении раздумья и предположения) ли (после глагола и с введением отрицания не), может быть, быть может, разг. может [«Уп'ять без сала борщ!» — Кумі раз крикнув Кум; А Кумові Кума на глум: «Та сало Від холоду — розтало». «Хіба!» — сказав мій Кум (Боров); Нас птиці осміють: Жили, жили та й розлетілись... Хіба ж на те ми подружились, Щоб потім плакать, жалкувать? (Гл.); Чого ж утікаєш? Хіба забув Катерину? Хіба не пізнаєш? (Шевч.); — Грицьку, братику! Чого це я прийшов до тебе? — Кажи. — Прийшов прохати тебе в старости. — Хіба женитися задумав? — умішалася Христя (Мирн.)]; ^ба ж не правда? разве не правда?; не правда ли? [На р т а л: .. Без війська хочете весь світ зажерти, всіх варварів в кормигу запрягти, всі Карфагени зруйнувать без зброї. Хіба ж не правда? (Л. Укр.)]; ~ба ж и і? а то і ет? [Вона казала, що так поводяться всі аристократки. Хіба ж ні? (Л. Укр.)]; ~?а и є все одно? разве не всё равно?, не всё ли равно?; (как возражение разг. — ещё) какая разница? [А й- ша: Скажи по правді, де ти був сьогодні? Мохаммед: Та що тобі? Хіба не все одно? (Л. Укр.)]; г^ба не т а к? ^разг. разве не так?; не так ли?; ^ба п о і х а- т и? может [быть] поехать?, не поехать ли? [Хіба поїхати до Криворівні? Чому б ні? (Коцюб.)]; 2) част, (с ограничительно- предположительным значением) разве что, (реже) разве; (с ограничительным) только; (с предположительным) может быть, быть может, разг. может [— Піду я хоч одвідаю свою матусю,—думає [Настя]. — Данило вернеться хіба завтра (Воен.); За приела- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)