Бібліотека Dokladno - наукова та навчальна література

Головна

Гуманітарні

Ви переглядаєте книгу:

ред. І. М. Кириченко
Українсько-російський словник. (у 6 томах)

Сторінка (загалом з 2 до 635):
Попередня 
Наступна

хле 334 хлі
його погов. заварил кашу, сам и
расхлёбывай [Перш усього поїхав я до батька і
розказав йому подію, він одмовив: «Сам
заварив пиво, сам і хлебчи його!» (Кроп.)].
хлестаковщина хлестаковщина.
хлинути, -не хлынуть [Дощ хлинув шаленим
водоспадом (Мокр.); І хлинули сльози.
Поплакав сердега, утер рукавом (III евч.);
Народ так і хлинув до халабуди! Що там?
(Мирн.)].
хлип, -пу всхлип [У персах клекіт, стогін,
хрин.., І чується жіночий хлип (Стар.)].
хлипавка уст. клапан [Грають хлипавки в
мене на моторі, і вентилятор співає пісні
(Я нов.)].
хлипання 1) всхлипывание; хлйпаиье [Діти з
ляку залементували, за дітьми почулося
хлипання жінок (Мар«.)]; 2) хлюпанье.
Ср. хлипати 1—2.
хлипати, -паю, -паєш, хлйпнути, -ну, -неш
1) всхлипывать, всхлипнуть; (несоверш.
разг. — ещё) хлипать [Бабуся підпирала
рукою бліду зморщену щоку і хлипала, —
так жалібно хлипала, сльози, як го-
ох, котились у неї (Тесл.); «Може, й
натко отак...» подумала, важко хлипнув-
ши, Домаха (Цюпа)]; 2) (только
несоверш. — о чавкающих звуках) разг. хлюпать
[На річку йшла, чоботи скрипали, А з
річки йшла, Чоботи хлипали (народна пісня);
За якийсь час дощ притих, однак у лісі
ще хлипало від нього (Коб.)]; 0 *->ти
зівами раскрывать жабры [Клень, як
поліно, качався попри беріг, звільна вже
крутячися та широко хлипаючи зівами
(Фр.)Ь
хлипи, -пів разг. всхлипывания; плач
[Увірилась йому своїми хлипами (Сл. Гр.)].
хлипкий разг. хлипкий, хлюпкий [Ясногор-
ська, важко чахкаючи в хлипкій драговині,
пішла (Гонч.)].
хлйпнути см. хлипати.
хлйпнути, -ну, -неш (чего) обл. хлебнуть
[Це почало вже дратувати мене. Я щось
буркнув, хлипнув теплої води і подався
до вагона (Коцюб.)].
хлиснути см. хлистати.
хлист1, -та (кнут) хлыст [Оддалік показався
панич у ясному англійському костюмі, в
жокейській шапочці і з хлистом у руці
(Л. Укр.)].
хлист2, -та рел. хлыст.
хлистати (хлищу, хлищеш), хлиснути, -ну,
-нёш хлебать, хлебнуть; (о спиртном) фам.
хлестать, хлестнуть, лакать, лакнуть; (о
животных) лакать, лакнуть [Солдат
пригубить баклагу, хлисне води і йде (Чорн.);
Лошаков хлиснув з чарки і ждав, поки
кругом утихне (Мирн.); Смачне густе
пійло корова з цебра хлище (Горд.); Воли
чотири дні не вставали, не їли, лиш води
хлиснули по кілька разів (Стеф.)].
хлистик уменьш. хлыстик [Панич наближався
до брами, недбало помахуючи хлистиком
(Л. Укр.)].
хлистівка рел. хлыстовка.
хлистівство рел. хлыстовство.
хлпстівськнн рел. хлыстовский.
хлистівщина рел. хлыстовщина.
хлйськатп, -каю, -каєш обл. 1) (пить)
хлебать; (небольшими глотками)
прихлёбывать [Раз по раз вона хлиська воду (Мирн.)];
2) (о волнах) плескать.
хліб 1) хлеб [Олександра пекла хліб, варила
страву, мила сорочки дітям і не мала часу
й спину розігнути (Коцюб.); Брехнею хліба
не їсти (прислів'я); Не минула панського
хліба Омелькова дочка Олеся (Мирн.); Ми
в спільних битвах братство закріпляли,
По-братськи хліб ділили (Бажан)]; мн. ч.
rw6a, (реже) <^бй (на поле) хлеба [В полі
обабіч дороги стояли високі, вже сизуваті,
хліба (Збан.); Хліби зійшли, Радіють люди
(Шевч.)]; жити и т. п. на [чужих]
«¦^бах жить и т. п. на [чужих)
хлебах; ласкавий rw6 разг. иждивение;
шутл. подножный корм; на ласкаво-
м у г^бі жити (бути) на хлебах
жить (быть); жигь из милости [Все на
ласкавім хлібі [Зоня], все під опікою, все
по чужих кутках, нікому не
потрібна (Л. Укр.)]; лёгкий ^б см.
лёгкий; насущний *^б см.
насущний; перебиватися .з ^ба н а
воду разг. перебиваться с хлеба на
воду [Вони допомагали йому й
матеріально, коли лишився без роботи в Новоселиць-
кій МТС та мусив перебиватися з хліба на
воду (Куч.)]; свого ^ба шукати
на свой ноги становиться [Тр^ба було й
йому, скінчивши школу, злазити з
батьківської шиї, — свого хліба шукати (Мирн.)];
2) (отдельная выпеченная штука) хлеб,
буханка [хлеба]; (круглой формы — ещё)
каравай, (о большом также) коврига [Хліб
на рушнику — це народний символ
радісної зустрічі (Волош.)]; ~бй мн. ч.
хлебы; буханки [хлеба]; караваи; ковриги
[Увійшла москалиха, несучи в одній руці
два хчіби, а в другій здоровенну миску
капусти (Мирн.)]; 0 шматок ^ба прям.,
перен. кусок хлеба [Опівдні вони звернули
в лісок, з'їли по шматку хліба (Н.-Лев.);
Ви вирубали мій виноградник, відібрали
в мене останній шматок хліба... (Коцюб.)];
*^б — усьому голова погов.
хлеб — всему голова [«Хліб — усьому
голова», — чув Віктор ще од бабусі
Лукерії (Авт.)]; не той ^б, що
на полі, а той, що в коморі
погов. не то хлеб, что в поле, а то, что в
сусеке [Народне прислів'я каже: «Не той
хліб, що на полі, а той, що в коморі» (Рад.
Укр., 1959, VII)].
хлібеня, -пяти уменьш. разг. хлебец [Векла
одио-двоє хлібеият глевких спече (Григ.)].
хлібець (род. хлібця) ласк, хлебец; фольк.
хлебушко [Коли ви помітите, що десь у
кущах щось шелестить, виймайте шматочок
хлібця і, простягаючи його в руці,
кричіть: — Кіз-кіз-кіз-кіз! (Вишня)]; «-^ць їж,
а правду ріж погов. хлеб-соль егаь,
а правду [-матку] режь.
хлібина буханка [хлеба]; (о круглой — ещё)
каравай, (побольше) коврига [Тітка Явдо-
ха вийшла ui свого двору, оточена дітьми,
несучи перед себе на вишиваному рушнику
хлібину з грудкою_солі зверху (Япов.)\.

Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)