Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
хлю 339 хлю розкатом, Аж хлюпнув на берег ставок (Дор.); Хлюпни нам, море, свіжі лави! О земле, велетнів роди! (Тич.); Склянки бряжчали, дзвеніли та скреготали в її руках, вода хлюпала з миски (Коцюб.); Лукина взяла чарку. Рука затрусилась. Горілка хлюпнула на діл (Н.-Лев.)]; ^пати бризками брызгаться, плескаться; (с указанием на кого, на что) брызгать, плескать [Стоячи по пояс у воді, двоє малят з азартом хлюпали бризками одне на одного (перекл. з Попова)]; бризки ^нули (гинули) брызнуло (безл.); брызги полетели [«Тікай! Тікай!»—із тарантаса Кричить візник, та кінь поніс, І на хмурне лице Тараса Хлюпнули бризки з-під коліс (Бажай)]; хвилі и т. п. ~пали в берег волны и т. п. плескали (плескались) о берег, волны и т. п. хлестали в берег [Бліде втомлене море ліниво хлюпало в берег (Коцюб.)]; 2) (литься) хлестать (несоверш.); хлынуть (соверш.) [Дощ хлюпав в вікна, і мокрі вікна ніби хлипали од гірких сліз (Н.-Лев.); Дощ лив несамовито. Здавалося, десь угорі відкрилася глибока бездонна дірка і звідти без упину хлюпали бурхливі холодні потоки (Донч.); Враз з неймовірною силою з неба на землю хлюпнула літня злива (Збан.); Людський потік хлюпнув з тюремного подвір'я на вулиці й площі вже вільного, святкового Львова (Цюпа)]; 3) (падать, нырять с шумом) разг. бултыхать, бултыхнуть [Біжать до теслі хлопці з поля — І човен хлюпає в ріку (Ст.); Остап з Соломією потиху спустили пліт на річку. Він хлюпнув і глибоко осів у воду (Коцюб.)]; краплі ^>пають капли шлёпаются [Тиша панувала кругом, тільки краплі тихенько хлюпали на землю з піддашшя (Трубл.)]; 4) (только несоверш.— чавкать — о болоте и т. п.) разг. хлюпать; (идти по болоту um. п. — ещё) шлёпать [Хлюпає й хлюпає твань під ногами, б'ють в обличчя гілки (Гонч.); Мжичить дрібний осінній дощ, під ногами хлюпає вода (Хиж«.); Старшина, в міру пригинаючись, хлюпав по окопу, не обминаючи калюж рідкого багна (Ле)]; О ^ти носом разг. шмыгать, шмыгнуть носом [Пушинка: ..Твоя Пушинка плакала. Промочила ніжки.. Спичаковський хлюпає носом: Але, моя дорога... (Коч.)]; ^пати праником плескать вальком [В долині, в озерці, хлюпали праниками., молодиці (Коцюб.)]. хлюпатися, -паюся, -паєшся, хлюпнутися, -нуся, -нешся и редк. хлюпнутися, -нуся, -нёшся 1) плескаться (несоверш.)] (о воде и т. п. — ещё) плескать, плеснуть; (несоверш. — двигаться в воде разг. — ещё) бултыхаться; (подниматься) всплёскиваться, всплеснуться; (только несоверш. — разливаться) расплёскиваться [Юрба [дітей] купалась та хлюпалася під вербами (Н.-Лев.); Спинився [я] аж тоді, коли далі йти було* нікуди — під ногами тихо, воркітливо хлюпались ніжні хвилі річки (Збан.); Обабіч шляху з тихим шумом хлюпались зелені хвилі хлібів (Головко); Марта знов посунула до мужа стакан чаю так здорово, що чай хлюпнувся й розлився трохи на стіл (Н.-Лев.); Люта й налякана, вона бігла, придержуючи відра, щоб вода не хлюпалась, <а за нею., гналась дітвора та обсипала її грудками й порохом (Коцюб.)]; 2) (падать, нырять с шумом) разг. бултыхать, бултыхнуть, бултыхаться, бултыхнуться [Лебедик хлюпнеться і вирне (Граб.); Раптом до їхнього слуху долетів шум великої грудки, що котилася, зрушена чиєюсь ногою, і, зрештою, долетіла донизу і хлюпнулась об воду (Дм. Бедз.)]; 3) (болтаться, раскачиваться) разг. бултыхаться, бултыхнуться [—Мабуть, перепаде нам від Салогана, — говорить сам до себе Матвій Боцюн, прислухаючись, як розбовтано хлюпається селезінка в його дереша (Ст.); Максим красномовно стелеп- нув пляшкою — аж я почув, як хлюпнулась у ній горілка (Збан.)]. хлюпіт, -поту плеск, плескание; всплески [Він летить у якусь далечінь, а там же річка — хлюпіт чути (Ст.)]. хлюпнути, хлюпнути см. хлюпати. хлюпнутися, хлюпнутися см. хлюпатися. хлюпостатися, -пощуся, -пощешся разг. плескаться [Хлопчик хлюпостався у воді і не звертав уваги на діда (Хижн.); — От і ноги є де помити, — хлюпощучись, казав він. — Та гарно так... вода холодненька... (Мирн.); Високо хвиля В човен б'є, хлюпощеться суворо (Забіла)]. хлюпотати, -поче и хлюпотіти, -потить усилит. 1) плескать, плескаться [Хлюпоче синя річка (Рил.); На піщаній мілині під берегом ліниво хлюпотіли сизуваті хвилі (Руденко)]; 2) (литься) хлестать [Він позирав у порожню вулицю, де стояли калюжі води та хлюпотів дощ (Шиян)]; 3) (чавкать) хлюпать [Тихо хлюпотіла тала вода під копитами коней (Кач.)]. хлюпотатпся, -почуся, -почешся и хлюпоті- тися, -почуся, -потйшся 1) (о воде) плескать, плескаться [Біжить, хлюпочеться вода по дерев'яному жолобу (Шиян)]; 2) (о живом) плескаться [На ставку гуси хлюпочуться! (Вишня)]. хлюпотіння 1) плеск, плескание; всплески [Хлюпоче у глибокому рові вода. Хлюпотіння те особливою музикою переливається у вухах Данила Петровича (Риб.)]; 2) хлюпанье. Ср. хлюпотати 1, 3. хлюпотіти см. хлюпотати. хлюпотїтися см. хлюпотатпся. хлюскання 1) плеск, плескание; 2) хлестание. Ср. хлюскати 1—2. хлюскати, -каю, -каєш, хлюснутп, -ну, -иеш обл. 1) (о воде) плескать, плеснуть [Лісом іде — не трісне, водою йде — не хлюспе (Ном.)]; 2) (о дожде) хлестать; соверш. хлынуть [Після похмурої темної ночі, в котру не переставав хлюскати лапастий дощ, розливаючи великі річки-озера по землі, починало світати (Мирн.)]; 0 ^нути в долоні всплеснуть (разг. сплеснуть) руками [їхав бойко з Коломиї та й згубив люшню, обернувся назад себе та й в долоні хлюспув (Етн. зб., XVII)]. 22* |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)