Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
хлю 340 хльо хлюст, -та 1) прен. фат, ферт, хлыщ; (проныра, нахал) хлюст [Він вимовляв не всі літери, і Сашко здав, що це — вдаване і вважається ознакою вищого шику поміж гусарських-корнетів та всяких інших буржуйських хлюстів (Смол.); Вчора вночі хтось висадив вікно в Кожушпого. І вже ж кому більше, саме отаких це хлюстів робота (Головко)]; 2) (род карточной игры) разг. уст. хлюст [В хлюста, в пари, в візка іграли (Котл.)]. хлюстуватий прен. фатоватый, хлыщеватый [До їдальні увійшов хлюстуватий молодий чоловік (перекл. з Горького}]. хлющ, -ща, (реже) хлюща, -щі [сильный] дождь, ливень [Роки, весняна вільгість, осінні хлющі і тумани спочатку покрутили руки, а потім і ноги старого (Ст.); Ми [бійці] вмирали три доби, Там шуміли нам дуби, Хлюща плюскотіла... (Мал.)]; змокнути (стати) и т. п. як ^щ (^ща) разг. промокнуть насквозь; (о человеке — ещё) промокнуть до костей [Д і в- ч и f а: ..Я не хутко навчилась ховатись під парасолем. Малою бувало завжди змокну як хлющ, хоч би там не знати який парасоль був у руках (Л. Укр.); Троянці стали всі як хлюща (Котл.)]; мокрий я к ^щ (^ща) разг. промокший насквозь; (о человеке—ещё) промокший до костей; (об одежде—ещё) [мокрый] хоть выжми [Мокрий як хлющ Оверко погнав череду (Горд.); Мокра як хлюща сорочка облипла його могутнє тіло (Коцюб.)]; 0п'яний як ^щ (^ща) фам. пьяный в лоск; фам. пьяный в дым (в стельку, как стелька, как зюзя); (сильнее) мертвецки пьяный [Двічі на тиждень, у суботу і в неділю, Насінник приходив на службу п'яний як хлющ (Збан.)]. хлющати, -шить разг. лить, литься; (вверх) брызгать [Прокинувся — мокрий: хлющить з мене піт! (Hex.); Земля тут так насичена водою, що де не встанеш — там і хлющить з-під чобота (Шиян)]. хляоати, -баю, -баєш, хляонутп, -ну, -неш обл. качать, качнуть [— Добрий вечір, Шльомо! — похитуючись на ногах, про- ! стягнув руку Нічогота Шулему і хлябнув /головою спершу вперед, потім назад '(Ченд.)]. хляки, -ків кул. рубец [От і подали борщ, а далі яловичину. Опісля подали юшку з хляками (Квітка)]. хлянути и хляти (хляну, хлинеш) слабеть, ослабевать; (о человеке—ещё) бессилеть, обессиливать; (худеть) тощать [Ми вже так вихарчувались, що їмо самий хліб та цибулю, та й хліба до нового не стане. Треба хлять, хоч і не хочеш (Н.-Лев.)]. хляпавка обл. дождь; (мокрая погода) слякоть [Забула ще одну увагу: ранком пишу не в хаті, а надворі, як тільки нема «хля- павки» (чудовий буковинський термін для дощу) (Л. Укр.); Умру я восени, в саму хляпавку (Март.)]. хляпапня 1) хлбпанье; шлёпанье [Знову почулось хляпапня ослаблої підкови і звук цепка од дишла (Ряб.); Коли за дверима почулось хляпання капців, а по | І тому в хату всунувся кужіль, Гашіца з матір'ю були певні, що зараз побачать гладку постать у ватовапій катанці (Коцюб.); З хляпанням падає чорне жабуриння обабіч канавки — глибшає русло... (Гонч.)]; 2) шлёпанье; 3) хлябанье; болтание. Ср. хляпати 1—3. хляпати, -паю, -павш, хляпнути, -ну, -неш разг. 1) хлопать, хлопнуть; (ударять плашмя чем-либо мягким) шлёпать, шлёпнуть; (бить мягким и гибким) хлестать, хлестнуть, стегать, стегнуть, (только несоверш.) сечь [Чути, як вхідні двері десь там далеко в кінці коридора хляпають (Тич.); Хляпнувши дверцятами, Федорчук вискочив з машини (Козач.); Жінка закінчила писати, хляпнула по бланкові печаткою і простягла Тамарі книжку (Хижн.); Стьожечка у мойому капорі ходила ходора од вітру, хляпала мене по лицю (Барв.)]; 2) (только несоверш. — идти) шлёпать [Прийшла вона [осінь], хляпаючи босими ногами по калюжах (Пере.)]; 3) (шататься при неплотном соединении частей) хлябать; болтаться; (чем) болтать [Оглядаючи ноги в коней, хтось помічає, що одна підкова хляпає (Минко); Забавно було дивитися, як Нептун [собака] на бігу хляпав обвислим вухом (Коцюб.)]; 4) (только несоверш. — об осадках) обл. идти; (о дожде — І ещё) лить, (о частом также) сечь, (о сильном) хлестать; (е снеге — чаще) падать [Надворі свистав вітер та хляпав рясний дощ, наводячи тоску на душу (Фр-)]; ~пав безл. идёт (льёт) дождь [Тут уже хляпає, але хтось ловить хвилини помежи дощем і таки бігає трошки (Л. Укр.)]; 5) (говорить) обл. фам. болтать, болтнуть; разг. ляпать, ляпнуть [Адже ми змовилися задержати в тайні прощальний вечір, аби вробити директорові несподіванку, а ти як зачнеш хляпати, то директор дізнається (Марш.)]; О ^пати вухами перен. разг. хлопать ушами [П р є ф є к т: ..Ми хляпаємо вухами, а потім, звісно, нам тільки и залишається, що., робити нічні перебіги від своїх блокпостів до Голти... (Гонч.)]. хляпотіти, -тйть разг. идти (о дожде); падать (о снеге) [Теплий рясний дощ хлялотів усю ніч (Перв.)];см. ещё хлипати 4. хляскати, -каю, -кавш, хляснути, -ну, -неш разг. хлестать, хлестнуть [Пройшов вік, як батогом хляснув (прислів'я)]. хляскіт, -коту хлёст (разг.); чаще переводится глаголом хлестать с заменой родительного падежа именительным [В лице б'є скісний, холодний дощ. Піднявши відлогу, корчмар прямує на шлях. Він чуйно вслухається. Тільки одноманітний хляскіт дощу (Риб.)]. хляснути см. хляскати. хлистик хлястик [Морозов біг останнім і ледве виніс речового мішка за плечима. Хлястика з шинелі йому таки одірвали (Куч.)]. хляти см. хлянути. хльбра обл. норка; давати ^ру к о м f пороть (сечь) кого [Всім старшинам тут без розбору, Папам, підпанкам і слугам |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)