Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
хльо 341 хма Давали в пеклі добру хльору, Всім по заслузі, як котам (Котл.)]. хльбрка вульг. см. повія. хльос {глагольное межд.) хлёст, хлесть. хльоскання разг. хлестание [Зрідка на правому березі спалахував поодинокий постріл, і звук його, пролітаючи над рікою, здавався коротким і різким, мов хльоскання бича (Пере.)]. хльоскати, -каю, -каєш и хльостати, -таю, -тавш, хльоснути, -ну, -неш 1) хлестать, хлестнуть; (бичом; о дожде, снеге, ветре — ещё) стегать, стегнуть; (ударять по чему- либо плашмя) хлопать, хлопнуть [Біля калюжі, серед двору, сиділа схожа на скіпчик дитина і прутиком хльоскала по воді (Панч); Мокрі гілки хльоскали його, дряпали обличчя, здирали шолом з голови (Тулуб); Весело і грайливо хльоскає по тротуарах вода з блискуче-мідних рурок, стиснутих вмілими руками двірників (Риб.); Хай сміх вривається крізь сльози, І хльоскає сатири бич! (Шер.); Молодий Усатенко з усієї сили хльоснув батогом по конях (Воскр.); Його пісня, як батіг, хльостала в обличчя царських приспішників-релігій- ників (Десн.); Раптом її слова дошкульно хльоснули Семена (Сміл.); В обличчя хльостав дощ (Десн.); Все сталося неждано- негадано: загуркотіло, хльоснуло крупними краплями дощу (Грим.); Десь зовсім поруч стукнув кулемет, хльоснув свинцем, жадібно й хитро вщух (Бажан); — Ха-ха-ха! — хльоскав себе по стегнах Іван. Хіба він не годен вже танцювати? (Коцюб.)]; 2) (издавать звуки) хлестать (только несоверш.); хлопать, хлопнуть; (реже) свистеть, просвистеть [— Прошу, за язик податку не платимо! — мовив Михайло після короткої мовчанки, хльоскаючи в повітрі батогом (Ченд.); Вони [майор і капітан] працювали кореспондентами Н-ської армійської газети і підписували свої спільні твори псевдонімом «Чайка».. Буваючи на передовій, «Чайка» на чотири власних вуха чула, як хльоскають кулі, кувікають скалки з мін (Янов.)]. хльост, -ту разг. 1) хлёст; хлопанье [Коли ж із [фашистського] тюремного двору зненацька пролунало ледь чутне «прощайте, товариші!» і сухі, мов хльост батога, пістолетні постріли, в'язні ще нижче звісили голови, опустили їх на гострі сухі коліна (Збан.)]; 2) порка, трёпка; дати um. п. <*ту кому выпороть (высечь) кого, дать (задать) трёпку кому [Пожди, я тобі дам хльосту (Л. Укр.)]. хльостання разг. хлёст; (более резкий) свист. хльостати см. хльоскати. хльосткий хлёсткий [А він [суперник] неначе не звернув уваги, Лиш усміхнувсь — і переможця сміх Мене ударив, як хльосткий батіг (Павл.)]. хльосткість, -кості хлёсткость. хльостко нар. хлёстко. хльость (глагольное межд.) хлесть, хлёст. хм межд. гм [— Хм! — гірко мукнув дід і помовчав. — Ні, вже не ждати добра від Якова (Мири.)]. . хмара 1) облако; (о дождевом, снеговом — обычно) туча [Сонце тільки що зайшло. За ставком, за садками червопіли хмари (Н.-Лев.); Дощ давно вже перестав; хмари розійшлися (Мирн.); Насунулись снігові хмари і оповили небо (Коцюб.)]; ^ра-г р о- м о в й ц я грозовая туча; <^ра диму, куряви облако (редк. об очень густом туча) дыма, пыли [Коні риссю побігли в низовину, збиваючи хмари куряви (Десн.)]; до ~р (~ри), під г^ри (~ру) (для обозначения большой высоты) до облаков, до нёба, до небес, под облака; фольк. до поднебесья [Розжеврілось і загорілось, Пішов димок до самих хмар (Котл.); Прощайте ж, соснові ліси, Рости вам під хмари (Дор.)]; заноситись за ^ри витать в облаках, уноситься (улетать, взлетать) в облака [Ватутін: ..А може, й ми з тобою заносимось за хмари? (Дмитр.)]; за (поза) ^>ри, за (по- з а) ^рами в заоблачную высь, в заоблачной выси; фольк. в поднебесье, в подне- бёсьи [Кінь злетів високо аж за хмари — Хоче дать простору господині (Л. Укр.); Петро сам: ..Треба його напрямити на ту стежку добра, що не там, поза хмарами виться, а тут, на землі, у своїм краї (Мирн.)]; перейти г^рою (пройти бесследно) развеяться, как дым; під (попід) горами (очень высоко) под облаками; фольк. в поднебёсьи [Заридала, загукала віла: — Гей ти, коню, ти, маро крилатаї Де ти там під хмарами ганяєш? (Л. Укр.)]; з великої ~ри малий дощ буває и велика ^¦фа, та малий дощ поел, из большой тучи да малая капля; 2) (перен. ^— об опасности; о мрачном настроении) туча [А тим часом над головою Василини збиралися чорні хмари (Н.-Лев.); — Ха-ха- ха! — засміявся і собі молодший, рад, що хоч таким способом прогнав хмару з чола старшого брата (Фр.)]; "-'ра ^рою (какой, как) туча тучей [Гляну на Чайчиху — хмара хмарою! (Вовч.)]; мов ^ра (в зна^ чении сказуемого) как туча, смотрит тучей [Ганна: На Семенівку вдарив [довгоносик]? Марина: Еге, я як почула, на коня— і туди. Дивлюсь — Очерет мов хмара, ледве поздоровкався зі мною (Корн.)]; насупивсь, як чорна ^ра стал как чёрная туча, помрачнел; [смотрит] туча тучей; 3) (перен. — множество) разг. туча; тьма [Горобці цілими хмарами сідають на соняшники і п'ють насіння (Коп.); Хмара танків навкруги (Янов.)]; мра ^рою (сколько) туча тучей, тьма-тьмущая [Коли сказать, що підвід двадцять їх тут було, то, єй же то богу моєму! більш: хмара хмарою (Квітка)]; «^рою сунути разг. валом валить; суне г^ра н а- р о д у народ валбм валйт [3 гори аж до греблі суне поволі хмара народу (Коцюб.)]. хмарина разг. облако; (реже) туча [Високо в небі зупинилася серед блакиті біла, пухнаста хмарина (Донч.); Зацвів^ козак роншною, дівка калиною, розійшлися |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)