Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
хме 343 хму (Вовч.); Зеленая хмелиночка Вище тину в'ється (народна пісня)]. хмелити, -лю, -лиш 1) (о напитке) заправлять хмелем; 2) (пьянить) разг. хмелить, охмелять; *^ти свідомість туманить сознание [Машинально відповідав він па запитання, але сон хмелив його свідомість, плутав думки і слова (Тулуб)]. хмеліти, -лію, -лієш хмелеть [3 колосся стиглого, пахучого у нас хмеліла голова (Шп.)]. хмеляр, -ра с.-х. хмелевод [Нарада прийняла звернення до всіх хмелярів Радянської України (Рад. Укр., 1946, III)]. хмелярство с.-х. хмелеводство [В роботі наради взяли участь до 400 передовиків хмелярства (Рад. Укр.f 1946, III)]. хмелярський хмелеводческий [Кілька років тому [вона] працювала бригадиром хмелярської бригади (Рад. Укр., 1959, VIII)]. Хмельницька область Хмельницкая область. Хмельницький, -кого геогр. Хмельницкий. хмельовий хмелевой. хмиз, -зу 1) хворост; сухие ветки (или сучья); (обломанное ветром — ещё) валежник [Після вечері хлопці назбирали сухого хмизу й запалили багаття (Н.-Лев.)]; 2) (кустарник) обл. [мелкая] поросль [Між зелених віт і хмизу У такій гущавині—Чи його [гніздо] помітив знизу, А чи це здалось мені? (Біл.)]. хмизина 1) разг. хворостина [Дівчина стояла, як завжди, боса, в куцій спідничині, з вербовою хмизиною в руці (Гонч.)]; 2) собир. обл. см» хмиз 1. хмизняк, -ка [мелкая] поросль. хмизок, -зку уменьиі. от хмиз 1 [Сорока намислила помостити гніздо і вже поклала перші палички, наносила колючого хмизку, а потім чомусь роздумала (Донч.)]. хмикання хмыканье [В очах тих з'явився докір, а з рота вихопилося значуще хмикання (Шовк.)]. хмикати, -каю, -каєга, хмикнути, -ну, -неш хмыкать, хмыкнуть [Він підтакував, ухвально кивав головою, компетентно хмикав і орлом позирав навкруги (Смол.); Дівчина хмикнула і, перехопивши погляд Романен- ка, залилася густим рум'янцем (Жур.)]. хміль (род. хмелю) 1) бот. (Humulus lupu- lus L.) хмель [Повився хміль біля старих воріт (Мал.)]; хмелем (як г^ль) ви-, тися^коло (круг) кого увиваться около кого [«Я Ганнусі не боюся!» — Співає матуся, А козаки, як хміль отой, В'ються круг Ганнусі (Шевч.)]; 2) (состояние опья-, нения) хмель [Хміль туманив йому голову (Жил«)]. ч хмільне 1) прил. см. хмільний; 2) (род. хмільного) сущ* разг. хмельное [«Чув я, — каже,—що ти п'єш багато хмільного» (Руд.)]. хмільний хмельной; фольк. хмельный [Гості пили серед хати хмільний мед (Кач.); Я збирав то яблука, то сливи, Не лічив своїх веселих діб. По садах блукав хмільний, щасливий (Воронько)]. хмільник, -ка хмельник [В цьому році ми плануємо від хмільників одержати в півтора раза більше доходу (Колг. Укр., 1958, 6)]. хмільництво с.-х. хмелеводство. хмільницький с.-х. хмелеводческий. хмурий 1) (о человеке) хмурый, угрюмый; (реже) сумрачный; (сильнее) мрачный; (преим. о виде, настроении) пасмурный [Іде [пан], було, по селу хмурий, сердитий та й поглядає туди й сюди, як той ворон хижий (Вовч.); Розчинились двері, і поріг переступив Кіндрат Олійниченко — високий, худий, з довгими руками і хмурим обличчям (Шиян)]; 2) (о погоде, небе и т. п.) хмурый, пасмурный; (с тусклым освещением — ещё) сумрачный [День сьогодні був хмурий і туманний (Шовк.); У осінню хмуру пору Хитрий жук зашивсь під кору (Ст.)]; 3) (безрадостный) мрачный; (о предметах — ещё) угрюмый [Де тільки рука її доторкалася або де око зирнуло, — все те з хмурого, сумного прояснялося, біліло, ніби усміхалося (Мирн.); Стиснуті губи. Нездвижні обличчя, — Бучність чи змученість, злидні чи сплін? Повз хмурі образи середньовіччя Шлях сновигає між ґрат і між стін (Бажан); Переходячи потік за потоком, минаючи хмурі ліси, ..Іван піднімався все вище (Коцюб.)]; 0 rwpi брови нахмуренные (насупленные) брови [Дніпре! Грізно ти зведи свої брови хмурі! Ще з твоєї синь-води зарегочуть бурі (Тич.)]% хмуристий мрачный, тёмный [Місто спить: кам'яниці-озії Бовваніють у хмуристій млі (Стар.)]. хмурити, -рю, -риш хмурить [Павло кумедно хмурив брови (Збан.)]. хмуритися, -рюся, -ришся хмуриться [Лице Петра Івановича туманіє, хмуриться ясне чоло, і одна по одній покотились із очей по щоках сльози (Саксаг.); Навколо хмурилася тайга (Донч.)]. хмурість, -рості 1) хмурость, угрюмость; сумрачность; мрачность; пасмурность; 2) хмурость, пасмурность; сумрачность; 3) мрачность; угрюмость. Ср. хмурий 1—3. хмурний 1) хмурый, угрюмый; сумрачный; мрачный; пасмурный [Ввечері прийшов Хома — хмурний, як небо восени (Коцюб ); Іван був хмурний, неввічливий і дуже фудульний (Федьк.)]; 2) хмурый, пасмурный; сумрачный [Небо було хмурне (Трубл.)]; 3) мрачный; угрюмый [Стояв через поле сивий хмурний ліс (Вас.)]; f^ua мовчанка угрюмое молчание [І по хмурній мовчанці., у стугні груди б'є рукою і страшно пророкує (Тич.)]. Ср. хмурий 1—3. хмурність, -ності 1) хмурость, угрюмость; сумрачность; мрачность; пасмурность; 2) хмурость, пасмурность; сумрачность; 3) мрачность; угрюмость. Ср. хмурний 1—-3. хмурніти, -нїю, -нієш мрачнеть [На високому білому чолі вчительки лягає зморшка, на мить хмурніє обличчя (Цюпа)]. хмурнішати, -шаю, -шаєш мрачнеть, становиться более мрачным [Що далі заглиблювався він у читання, то більше хмурнішав його вид (Смол.)]. хмурно, хмуро нар. 1) хмуро, угрюмо, сумрачно; мрачно [Густі широкі брови хму- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)