Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
ход 346 ход 2) (обувь) обл. [кожаный] лапоть [Біля огнища сидів патлатий бойко середніх літ., і латав шкіряні ходаки (Фр.)]. ходачата, ходачатка уменъш., ласк. обл. [кожаные] лапоткй, лапоточки; ходача, -чати, ходачатко ед. ч. [кожаный] лапоток, лапоточек. ходачкбвий: ^>ва шляхта уст. мелкопоместная шляхта. ходёбпщк ист. ходебщик [Торгівля па великих українських ярмарках [у XIX ст.] була переважно оптовою, а до споживача товар доходив через дрібних торговців — «ходебщиків», що залежали від купців- оптовиків (Іст. Укр. РСР)]. ходжений исхоженный; (реже) хоженый; (только о дороге — проложенный, хорошо знакомый) проторённый, прил. торный (разг.) [В ньому [в серці] ген уся Вгтчизна, Дороги ходжені усі (Ус); По давно хо- дженій стежці Артьомов завернув у двоповерховий будинок (Чорн.); Найпростіші шляхи з Путивля на південь лежали Семенові на Україну. Шляхи ходжені, а край манив (Ле)]; ^но хожено [Скільки разів ходжено цими тротуарами — в сльоту й ожеледь, в спеку й зливу, вдень та пізньої ночі! (Янов.)]. хбдження обл. см. ходіння. ходи см. хід 5. ходики, -ків разг. ходики [Ходики на стіні показували чверть на дванадцяту (Головко)]. ходити, -джу, -диш 1) ходить; (в прош. вр. мног. разг. — ещё) хаживать; (размеренным шагом — еще) шагать; (медленно взад и вперёду на часах или прогуливаясь — ещё) прохаживаться, расхаживать, разг. похаживать; (посещать кого-либо, что- либо — ещё) бывать (у кого, где), уст. жаловать (к кому, куда) [Не русалонька блукає: То дівчина ходить (Шевч.); Один тілько часовий ходив коло залізної брами і з нудьги лічив свої ступені (Мирн.); Як обжилися трошки, тогді став Петро ходити до них (Квітка); Влітку ходить пором, а як Дніпро і Конка замерзнуть, тоді шляхи кращають (Янов.); Як високо ходить сонце весною! (Гонч.); — Оце який вітер по хаті ходить! — Чи не протопити б? — спитала Христя (Мирн.); Далі, за тихими блакитними гаванями, ходило синіми хвилями море (Смол.); Один Степан., заглядав їм [дівчатам] у карти, підказував, що ходити (Мирн.); Факти фактами. Ходив дідів аршин по Васьковій спині? Хіба ж це можна приховати? (Збан.)]; «^дй, *^дш (/^дімо), ~дїть пов. н. ходи, 1-го л. мн. ч. нет, ходите; (куда) иди, идём (идёмте), пойдём (пойдёмте), идите; (сюда — ещё) подойди, поди (разг.), подойдите [Ти запрягся в залізне ярмо самохіть, то й ходи в нім терпляче, ми ж не знаємо, хто нас запріг, і гризе нас те путо боляче (Л. Укр.); — Ходім, — каже [Карно], -— до мене, я тобі краще щось розкажу (Коцюб.); — Ходіть, — промовляє вона крізь сльози, — ходіть за мною, подивіться! (Вовч.); Дівчино, рибалонько люба, Човенце сюди приверни, Ходи сюди, сядь, поговорим — Дай рученьку білу мені (Л. Укр.)]; «^ди-бо, ^Ди-но идй-ка; разг. подй-ка [Ходи-но, я тобі ще щось покажу (Коцюб.)]; ходячи дееприч. шагая; прохаживаясь, расхаживая; похаживая; бывая; переводится также деепричастными формами от иных синонимических слов и выражений проделывая путь, бродя и т. п.; (во время ходьбы) на ходу [Іван, швидко ходячи по хаті, мовчить (Мирн.); Оттак, сидячи сама собі під коморою або ходячи по зеленому садочку, і промовляєш до всього живого і неживого (Мирн.); Навчив [Денис] парубків пісень співати московських, що сам поперенімав, ходячи по усіх усюдах (Квітка); Корови вже далеко були, у царині — щодня та щодня ходячи, вони й без Солохи добре знали свій шлях і прямо почимчикували до гурту (Мирн.); Неля не те, щоб зовсім не спала, а дрімала в якомусь виснажливому нервовому півсні. Дрімала й удень. Бувало так, що й ходячи (Вільде)]; ^ти на голові пе- рен. разг. ходить па голове [Музика ріже- тне; п'яні чоловіки трохи на головах не ходять (Мирн.)]; <->ДІть здорові и т.п. а) (при прощании) будьте здоровы; б) (при встрече) редк. здравствуйте [— Здорові були, тітко Горпино. — Ходіть і ви здоровесенькі, паноченьку, — озвалась баба Шумиха (Морд)]; /^ти під рукою разг. слушаться (кого), повиноваться (кому) [Доки жив старий Швайка, сини хо^ дили під його рукою, як воли в плузі (Панч)]; г^тп по руках ходить по рукам; г^ти слідом (слідком) см. слідом, слідком; **>ти ходором разг. см. ходором; «^дить чутка см. чутка: іде чутка; між людьми ^ти на людях (редк. в людях) бывать [Ти між людьми ходиш, по городах вештаєшся!.. (Мирн.)]; мороз гадить поза спиною (шкурою и т. п.) разг. мороз дерёт по спине (по коже) [У Івася мороз ходив поза спиною, і він боязко струшувався (Мирн.)]; п є ~дй пов. н. не ходи; не шагай; не бывай [Покинь її, забудь, не ходи до нас (Квітка)]; недалёко «-^ти (близко) разг. рукой подать [— Де ж той чоловік живе? — хитаючись пита Яків. —Та вони тут; недалеко ходити (Мирн.)]; під стіл пішки '¦-'ти разг. под стол пешком ходить [Павло: Новий роб- кор з'явився на «Зорі». Макар: Чому новий? Старий робкор. Ще коли ти під стіл пішки ходив, він уясе писав у «Правдр (Корн.)]; хто «-^дить очима по чому обл. чей взор блуждает по чему [А очима [Бовдур] звільна-звільна ходив по казиі (Фр.)]; хто пізно «^дпть, сам собі шкодить поел, опоздаешь — и воду похлебаешь [Олімпіада Іванівна: ..Воно-то був і обід, та вже тепер, що бог послав. Хто пізно ходить, сам собі шкодить (Л. Укр.)]; 2) (коло кого, коло чого, біля кого, біля чого, за ким, за чим — наблюдать, заботиться) ходить (за кем, за чем), ухаживать (за кем, за чем); |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)