Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
хру 361 хру хрупать; (зубами) скрипеть, (со зла) скрежетать [Чути, як часто й гаряче дихає Соломія, як сопе старий Княжевич і хрумкотить суглобами пальців Ігор (Куч.); Вони [чумаки] голосно хрумкотіли зубами, чавкали, гикали і все їли та їли (Куч.)]. хрумкотливий хрустящий [Оця гаряча картопля в кожушках та хрумкотливі, наче свіжі, огірочки з погреба., здалися Дань- кові за найсмачніші у світі наїдки (Гонч.)]. хрумливий см. хрумкий. хрумсати, -саю, -саєш обл. см. хрумати 1. хрумтіння хрустёние, хруст; обл. хряск; хрупанье, хруп [Сокири з моторошним хрумтінням рубали кістки (Коцюб.)]. Ср. хрумтіти 1. хрумтіти, -мчу, -мтиш 1) хрустеть; разг. хрупать [Хрумтить, як скло, під кроком знову води замерзлої слюда (Сос.)\ Хрумтить під чобітьми вугілля (Шиян); Недоварена каша хрумтить на зубах (Дмитр.)]; 2) (есть) разг. хрупать; обл. хрустать [ В городі коні спутані хрумтять Траву росисту (Фр.)]; 3) (ударять) редк. хрйстать, хряскать [Якісь погрози, бойові пеани, Немов мечі по шоломах хрумтять, Там крик, стогнан- пя, мов від злої рани (Фр.)]. хрумтливий хрустящий [І все частіш до них мовчазно й неквапливо Гурток чудних гостей приходив уночі, Хрумтливі бублики і в жовтій пляшці пиво Та ще якісь книжки у клунку несучи (Бажан)]. хрум-хрум межд. хрусть-хрусть [Коли чує: хрум-хрум. Він потихеньку туди, — аж там лисичка диню їсть (народна казка); Сніг— хрум-хрум під ногами (Іван.)]. хрумчати, -чу, -чиш см. хрумати 1. хрунь, -ня обл. 1) прен. эпитет свиньи; 2) уст. избиратель [в Галиции], продававший свой голос [Я бачив газетярів, що в своїх газетах кидали громи на хрунів та донощиків і самі зараз же доносили ворогам про все, що діялося в їх таборі (Фр.)]. хруп межд. хруп [По спині грудочка глини, в горошинку завбільшки—хруп! (Головко)]. хрупання хрупанье; разг. хруп [Із загальної тишини і одностайного хрупання стебел вирізується чудовий, срібний, зразу тихенький, мов несмілий, голосок (Фр.)]. Ср. хрупати 1. хрупати, -паю, -паєш, хруппути, -ну, -неш разг. 1) хрупать, хрупнуть [Топкий льодок хрупав під копитами коней (Пере.)]; 2) (только несоверш. — єсть) хрупать; обл, хрустать [Там він [кіт] виліз на загату, положив Голуб'ятко перед себе та почав хрупати, радісно муркотячи (Фр.)]. хрупіт, -поту хруст; хруп [Повітря тряслося від брязкоту, хрупоту, стогону, лементу, від звірячих вигуків і прокльонів (Стар.)]. Ср. хрупотіти. хрупнути см. хрупати. хрупостіння см. хрупотіння. хрупостіти см. хрупотіти. хрупотіння, хрупостіння хрустёние, хруст; хрупапье, хруп [Сухе листя обривається уже з дерева із легеньким, що тільки вухо захопить, хрупотінням і падає долі (Григ.); Ві сні дідове кашляння видавалось мені то сотні раз повторюваними* вистрілами з карабіна тут же над моїми вухами, то журчанням та хрупостінням жорен (Фр.)]. Ср. хрупотіти. хрупотіти и хрупостіти, -тйть разг. хрустеть; разг. хрупать [Хрупотів під ногами й іскрився мочодий сніг (Крим.)-У Знов стало тихо, лише стебла хрупотять, та час від часу серп бренькне о камінець (Фр.); І хрупостить льодок Під ніжками дівочими (Рил.)]. хрупотява хруст; хрун [У саду хрупотява така, що аж сад тріщить (Етн. мат.)]. Ср. хрупотіти. хруск, -ку разг. хруст; треск [Ліс — повний» хруску й чавкання, мов туди увійшла череда (Вас.)]. Ср. хрускати. хрускання разг. хруст;- треск [По лісі шум, хрускання гілляк, крики (Фр.)]. Ср. хрускати. хрускати, -кав, хруснути, -не хрустеть, хрустнуть; обл. хрястнуть; (более резко) трещать, треснуть [Стиха хрускала суха гілочка або жолудь (Донч.); Мороз був сильний, аж- тріщав, сніг хрускав (Вовч.); Іван стиснув Юрка за руки, що хруснули в суглобах (Чорн.); Аж ось деревце похилилось, хруснуло і, підтяте, впало на сніг... (Коцюб.);. Вісь хруснула, колесо одпало, а за колесом розпалась бричка (Н.-Лев.)]. хрускіт, -коту хруст [На заметах утворилась тонка корка, вона ламалася із легким хрускотом і дзвеніла, як скло (Донч.)]. хрускотіти, -кочу, -котиш разг. хрустеть; (время от времени и слегка) похрустывать, потрескивать [Зілля приємно хрускотіло- під ногами і пахло солодким вітром з молодого лугу (Куч.); Михай умощується па своєму королівському кріслі, витягає ноги в зашнурованих до колін крагах, хрускотить пальцями (Чаб.)]. Ср. хрускати. хрускотливий хрустящий [Вчителька поставила на стіл тарілку з хрускотливими вергунами, схожими на рум'яні вушка (Донч.)]* хруснути см. хрускати. хруст, -ту 1) хруст [Випив [Половинка] єдиним духом свою горілку, з хрустом відкусив огірка, поставив склянку на стіл (Собко)]; 2) (собир. — отпавшие ветви) обл. хворост; валежник [Д є в і: ..Дядьку, ось пожди, я хрусту принесу, вогонь підживим (Л. Укр.); Мавка сумно з погрозою: У лісі є такі провалля, заховані під. хрустом та галуззям, — не бачить їх ні звір, ані людина, аж поки не впаде... (Л. Укр.)]. хрусти, -тїв кул. хворост [Разом з варенухою подали на стіл яблука, груші, горіхи, хрусти, копфети (Н.-Лев.)]. хрустінпя хрустёние, хруст [Андрій одною рукою ламав галузки живих рослин, розсипав землю з вазонів. Агаї Ти ростеш! і упивався хрустінням горшків під каблуками (Коцюб.)]. хрустіти (хрущу, хрустиш) хрустеть [Хрустіп: під ногами й ламався льодок па калюжах (Донч.); Він [агент] страшенно гордий своїми вчинками, випшіає груди, хрустить пальцями (Коцюб.)]. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)