Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
хря 363 хто обл. хрястнуться [І тільки вибігла у сіни, а воно мені як покотиться під ноги... Я так і хряснулась... ой-ой! (Дм. Бедз.)]. хрясь (глагольное межд.) хрясь, хрясть [Раз мама топила в печі, я пустував: зачепив ключкою той глечик за вушко та й тягаю по полу.. Коли це глечик — хрясь! — з полу додолу — розлетівся в черепки (Вас); Гарасько Муха схопив миску й об землю нею — хрясь (Головко)]. хрящ1, -ща анат, хрящ [Настала ротам та зубам робота, хто аж давився та запихався пирогами, хто, мов па жорнах, молов на зубах смачні хрящі смаженої риби (Мирн.)]. хрящ2, -ща геол. хрящ [Хрящ! Так називають будівельники цей грубозернистий, як гречка, пісок з домішкою дрібних вуглистих камінців гравію (Багм.)\. хрящик уменьш., ласк, хрящик [Він [Степан Федорович] роздуває тонкі ніздрі довгого з хрящиком носа, смішно, двома цівками, як з паровоза, випускає дим (Козач.)]. хрящовйдний хрящевйдный. хрящовий1 хрящевой [Крім шкіри, для пересадки з метою пластики почали користуватися й іншими тканинами — кістковою, ..хрящовою та ін. (Наука і життя, 1958, 5)]. Ср. хрящ1. хрящовий2 хрящевой. Ср. хрящ2. хрящовина хрящевина. хрящовинний хрящевинный. хрящоподібний хрящеподобный. хрящуватий1 хрящеватый [Лейтенант помітно посоліднішав. Шию тримав рівно, хрящуватий кадик туго випинався з-під коміра, на щоках грав смаглюватий рум'янець (Гонч.)]. Ср. хрящ1. хрящуватий2 хрящеватый [Льотчик відчув страшенну втому. Навіть не глянув під ноги, раптово сів на якусь хрящувату брилу, що спадала укосом з пагорба (Ле)]. Ср. хрящ2. хряпгуватість1, -тості хрящеватость. Ср. . хрящ1. хряпгуватість2, -тості хрящеватость. Ср. хрящ2. хрьоп см. хряп. хрьбпати, хрьопнути см. хряпати. хрьопнутися см. хряпнутися. хтивий 1) сладострастный; чувственный, похотливый [Я мовчу, гублячи увагу свою в потоці людського натовпу. З кафе й і ресторанів чути брязкіт посуду, голосний І регіт і розхитані звуки якогось хтивого танка (Кол.)]; 2) (ненасытный) жадный; книжн. алчный [То смерті хтивої лихі були жнива, Коли всі мускули напружили народи, Багнет і молот свій в ім'я життя І й свободи, В ім'я вселюдського піднявши І торжества (Рил.); Тут Ворон підійнявсь угору і знов поглянув хтивим зором (пе- рекл. з Крилова)]. хтивість, -вості 1) сладострастие, сладострастность; чувственность, похотливость; (влечение) вожделение; 2) жадность; алчность. Ср. хтивіш 1—2. хтиво нар. 1) сладострастно; ч}пвствепно, похотливо; 2) жадно; алчно [Він почав їсти хтиво й неохайно, бризкав соусом на ска- | терть і жвякав ротом (Коцюб.); Баба хтиво ловила ті новини (Коцюб.)]. Ср. хтивий 1—2. хтіти (хочу, хочеш, хтять; прош. ер. хтів) обл. см. хотіти. хтітися (хочеться; прош. ер. хтілося) обл. см. хотітися. хто (род. кого) мест, кто; (неопределенное лицо — ещё) кто-нибудь, кто-либо; (неизвестное лицо — ещё) кто-то [Трохи не вмер Кирило Іванович, як побачив свою матір.. — Хто її впустив туди? — иапався він на кухарку (Мирн.); Від кого пішла та думка, хто перший її подав, трудно було сказати (Коцюб.); Не поет, у кого думки Не літають вільно в світі (Л. Укр.); От вони й стали розпитувать людей, чи нема у кого якої роботи (Стор.); Ось уже половина гори. На сім місці, мов хто на спочинок, положив здоровенний камінь (Мирн.)]; хто-хто, а... кто-кто, а... [Чи й вигадати іграшку яку, чи повести куди — уже хто-хто, а Карпо і дідька не злякається, поведе (Мирн.)]; хто кого кто кого [Килипа кидає серпа, береться в боки: Ану ж, ану! Ще хто кого — побачим (Л. Укр.)]; хто його знає (з н а) см. знати 1; хто куди (в разные стороны) кто куда [Батько грає, і Юрі здається, що він пливе на тих звуках.. Потім звуки враз пурхають, мов зграйка горобців, і з цвірінчанням розсипаються, хто куди (Смол.)]; багато хто см. багато; мало хто см. мало; небагато хто см. небагато; не з н а- т и хто см. знати 3; нема (немає) кого, кому и т. д. см. нема 1; х о ч хто см. хоч1; хто в ліс — хто по дрова погов. кто в лес — кто по дрова [Та як ушкварили — ой, лишенько моєї Хто в ліс, мовляли, хто по дрова, Аж на ввесь гай луна гуде! (Гл.)]; хто плаче, а хто скаче погов. один плачет, другой скачет. хто-будь (род. кого-будь) разг. кто-нибудь, кто-либо. Хтодь обл. см. Мефбдій. хтбзна (неизм. сказуемое) разг. неизвестно; разг. как знать, почём знать [Наших ще нема досі, може, через тиждень приїдуть (а хтозна, може й пізніше) (Л. Укр.)]. хтозна-де нар. разг. невесть где [Бронебійники під орудою безвусого єфрейтора розіклали багаття, варять відшукану хтозна- де смолу (Гонч.)]. хтозна-звідки нар. разг. невесть откуда [Як от, хтозна-звідки, хмари узялись (Коцюб.)]. хтозна-коли нар. разг. невесть когда. хтозна-куди нар. разг. невесть куда [Знаю, що мрія та могла б мене тоді хтозна-куди завести. А тим часом — не завела ж (Тич.)]. хтозна-скільки нар. разг. невесть сколько; о вещественном — ещё) видимо-невидимо Снігу випало хтозна-скільки (Донч.)]. хтозна-хто (род. хтозна-кого) разг. невесть кто. хтбзна-що (род. хтозна-чого) разг. невесть что. хтбзна-як нар. 1) неизвестно как; 2) (очень) разг. певёсть как; страх [І все-таки він змінився. От я його сьогодні побачив і |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)