Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
хто 364 худ зрозумів — гірко йому, важко хтозна-як (Собко)]. хтозна-який разг. певёсть какой; ^ким ч й- н о м неизвестно как [Хтозна-яким чином йому завжди було відомо все, що робиться в кожній хаті (Донч.)], хтокало фам. задающий много вопросов [Степан: ..Зостанься ж біля хати, а я... Часом надійде... Хведоска: Хто? Степан: Хтокало! (Крон,)]. Ато-нёбудь (род. кого-нёбудь) кто-нибудь, кто- либо [—За що ж, — хто-пебудь попитає,— Зозуля Півня вихваляє? (Гл.); Уже Марко чумакує і восепи не ночує Ні під хатою, пі в хаті... Кого-небудь треба сватать (Шевч,)], хто-не-хто (род. кого-не-кого) разг. кое-кто [Деякі [козаки] попадали у ставок на глеїсте дно й тільки хто-не-хто від біди втік (Стар.)]. хтось (род. когось) кто-то; (более книжно и только имен, п.) некто; (один из многих, безразлично кто) кто-нибудь, кто-либо [Чи справді хтось далеко співає, чи то їй вчувається? (Гонч.); Знаєш, тут можливі різні ситуації, це ж перший бій для багатьох моїх орлів.. Хтось, може, і розгубиться, і в бліндаж нирне, не витримає... (Гонч.); Хочеться мепі написати щось про Капрі, природу, сонце, море, людей і трошки про себе. От будуть всякі дрібниці, але, може, вони здадуться комусь (Коцюб.)]; /^сь-то разг. редк. кто-то [К п- р и л о: Адже розказував якийсь чоловік, що десь-то та хтось-то усіх ховрахів повиливав па своїм наділі (Кроп.)]. ху межд. фу; (для выражения усталости, облегчения и удовлетворения — ещё) уф [— Ху, аж у піт мене кинуло! — відгукнувся ланковий (Янов.); Ху! Я мав фізичну потребу дихнути чистим повітрям (Коцюб.)]. Хуанхе нескл. сущ. ж. р. Хуанхе. хуга вьюга, метель; (очень сильная) пурга [За вікном тужить, заливається хуга (Коп.); Надворі знялася ні звідси ні звідти така хуга, що з ніг валить (Вільде); Крізь піч, крізь хугу — йшли до цілі, Одні прийшли, других — нема... (Hex.)]. хуговій, -вію вьюга, метель; (преим. в степи— ещё) буран [Вниз по Єнісею свистіли, як у трубу, вітри з Заполяр'я, гасали білі хуговії (Гонч.)]. худак, -ка разг. бедняк [Нехай багач дивиться, як худак живиться (Ном.)]. худёпький уменьш. 1) худенький [Зоня лягла коло Юзі, поклала її голову собі па плече, обняла голими руками її худеньку постать (Л. Укр.)];г 2) редк. плоховатый; (недостаточный — обычно) скудный, слабенький [Доходи вчителя музики, хоть і спо- сібного ц дуже інтелігентного, худенькі (Коб.)]. Ср. худйй 1—2. худесенький уменьш., ласк, худенький [Вона вирвала бадилину нехворощі і гнала додому худесепькі овечата (Н.-Лев.)]. худйй 1) худой; (сильнее) тощий [Солоха стояла як тінь, бліда-бліда, худа й похмура (Мирн.); Bin був такий худий, що хребет виступав з-під його лапсердака, як зубчастий спинний плавець (Тулуб)]; ~дйй- худючий см. худючий; -—дай, я к тріска (с кіп а, скіпка) разг. худой, как щепка (скелет, спйчка, доска), кожа да кости [Наймит йому в ноги. А хазяїн подививсь, да аж жаль йому стало: худий, як скіпка, а вид увесь подряпаний (народна казка)]; поки ситий схудне, то г^дбго й біс візьме погов. пока жирный исхудает, из худого дух вон (худого чёрт возьмёт) [Недарма ж кажуть люди, що поки ситий схудне, то худого й біс візьме (Козл.)]; 2) (нехороший) редк. худой, плохой; (о репутации — ещё) дурной; (о почве, о злаках) тощий, скудный; (о свете) слабый, скупой [Далеко йде хороша слава, а худая ще дальше (прислів'я); Через віщо я сиджу тут уночі, в моїй робітні, ..серед непевного блиску очей і тіл моїх академічних студій, сон яких тривожить одинока свічка своїм худим вогником? (Коцюб..)]; 3) (о материальном положении) уст. бедный; уст. худой. худина обл. 1) худоба [Жахливий він своєю худиною, довжелезний, кістлявий, зарослий клоччям волосся, (Тулуб)]; 2) тощее животное. худібка ласк, скотинка [Коли годинка, підуть вони куди-небудь до сусід у гостину або ж у себе гостей приймають. А ввечері — треба Іванові коло худібки поратись, ..Мотрі — вечерю варити (Мирн.)]. худібннй уст. зажиточный [Понадивсь на неї найпервіший парубок на все село. А в нас то парубок до вдови, да ще й на діти, не вельми квапиться. Да ще й без худоби вдова, а сам він худібпий (Барв.)]. худібонька ласк. 1) скотинушка, 2) имущество; добро [Бог покарав мене: я погорів; Уся худібонька пропала, Неначе язиком корова ізлизала... (Гл.)]. Ср. худоба 1—2. худібчина разг. 1) скотина, скотинка; разг. животинка [Жила одпим-одна бабуся. Бабуся та була вбога, тільки й худібчини в неї, що мала вона курочок (народна казка)]; 2) имущество; добро [Кріпаки не хотіли платити [викупні]. Давай їм худібчину цінувати та спродувати (Мирн.), Поховали батька брати, худібчииою стали ділиться (Тесл.)]. Ср. худбба 1—2. худнення разг. худёнпе. худнути, -ну, -неш худеть; тощать; разг. опадать [Ряба корова на очах худла і все менше та менше давала подою (Коцюб.)]. Ср. худйй 1. худо1 сущ. разг. ху'до, плохое, худбе; (предо- судительное — ещё) дурпбе [— Що ж., нема худа без добра, — сказав тихо [старий] (Ряб.); Тепер я сама тебе поцілую аж тричі, бо знаю, що й в тебе па думці нема ніякого худа (Квітка)]. худо2 нар. редк. плохо; (реже) xfjuo [Худо жити, моя матусепько, за п'яницею (Барв.)]. худбба собир. і) скот; разг. скотина; (уже) * рогатий скот [Раз Андрійко, як і завше, нас худобу: пару конячок, корову та двое телят (Коцюб.); Пізно ввечері хлопці поверталися з худобою додому (Головко)]; ~ба па заріз см. заріз і; дійна |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)