Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
худ 365 худ *^ба дойный скот; племінна ^ба племенной скот [Щороку Асканія-Нова передає на колгоспні й радгоспні ферми велику кількість племінної худоби (Рад. Укр., 1950у III)]; робоча <^ба рабочий скот [Майже половина селян [Закарпаття до возз'єднання з УРСР] не мала робочої худоби і необхідного реманенту (Вісник АН УРСР, 1957, 3)]; рогата ~6а рогатый скот; 2) обл. имущество; разг. добро; обл. худоба; (преим. о значительном) состояние; (постройки, инвентарь и т. п.) хозяйство [От як умер батько, зосталася їм худоба* млин, і хлів, і кіт (народна казка); Роду й худоби не жаль козакові, Та жаль дівчини йому молодої (Боров.)]. худобина разг. 1) скотина; разг. животина [Батько Лі разом з дядьком Ваном організували колись в їхньому селі перший кооператив. Першою худобиною в цьому кооперативі була лінива Шу [буйволиця] (Збан.); Не догляне пастух байського косяка, заріже вовк худобину, мусить наймит відробити за неї (Донч.)]; 2) имущество; добро; состояние [А якось-то навернулася [дівка] у свою слободу, бачить, що Пархім, зоставшись після батька сам собі господар, не знає нічого і не вміє кінців ні у чому звести, а худобини до гаспида! (Квітка)]; мати *^ну быть состоятельным (зажиточным). Ср. худоба 1—2. худобинка уменъш., ласк. 1) скотинка; животинка [Одна ото хрюкала худобинка, і ту забрали (Ковінька)]; 2) имущество; добро [Хівря була дівка годяща, була хазяйка, роботяща, мала й худобинку (Квітка)]. Ср. худобина 1—2. худббка уменьш.у ласк, скотйпка [Він, сердешний чоловік, побивається; звісно — хазядки нема, а худобка, а господа, а самому ніколи (Дн. Чайка)]. худобини обл. 1) см. худібннй; 2) бедный, убогий [Мені дай покій, худобній сироті (народна пісня)]. худобонька ласк. 1) скотинка, скотинушка; животинка [Згинаючись під в'язкою зелених стебел, які він ніс на корм худобоньці, Шаповал йшов на любий його серцю сокирячий перегук (Авт.)]; 2) имущество; добро [Старі були собі заможненькі хазяїни і, як повмирали, то зоставили діткам чи- мало-таки худобоньки, а особливо тієї скотини (Стор.)]. Ср. худоба 1—2. худбб'ячий редк. скота; рогатого скота (род. п. от скот, рогатый скот); уст. скотский [До півдня людський і худоб'ячий потік уже залив вулиці Геліополя безперервною валкою (Смол.); Ходить собі такий баришів- ник по торговиці, чи кінській чи худоб'я- чій, та й лиш пасе оком, хто з чим показується на торг (Фр.)]. Ср. худоба 1. художник художник [Чи ти боєць, чи робітник, поет, художник, — нехай душа твоя завжди вулканом б'є (Тич.)]; вільний г**к до рев. свободный художник [Ви не на професора, а на вільного художника скидаєтесь (Крим.)]. художників, -кова, -кове художника (род. п. от художник) [До художникової студії на І антресолі заходило чимало різного простого люду (Куч.)]. художниця художница [Зоставшися самотою, професор надумався та й пішов навідати художницю Петрову (Крим.)]. художницький художнический [На мій погляд — у Вас великий художницький талан (Мирн.); Художницькі шукання Стельмаха увінчалися значущою перемогою: від і роману-хроніки він прийшов до роману- епопеї (Вітчизна, 1961, 6)]. художній художественный [Нема сумніву, що Горький — величезний художній талант, який дав і дасть багато користі всесвітньому пролетарському рухові (Ленін)]. художність, -лості художественность [Правдивість є основною умовою художності кожного літературного твору (Літ. газ., 1953, XI)]. художньо нар. художественно [Всі раді були слухати батька годинами. Він так художньо оповідав про різні події з життя людей і так юмористично малював характери, що не можна було не сміятись, слухаючи його (Саксаг.)]. худокостий обл. костлявый, худой [Худо- косте, захмарене дідове лице ясніло під сивим, гей вишневий цвіт, волоссям (Че- ремш.)]. худопахолок, -лка ист. худородный дворянин; ^к безд вірдий худородный [дворянин-] бедняк [Та й не такий уже він худо- пахолок бездвірний. В Гусятині його батько дещо має (Ле)]. худорба разг. худоба [П'ята X о р е- тида: А ти вже, худорба, чим ти годуєшся? Форкіада: Та вже ж не кров'ю, що до неї ласа ти! (перекл. Лука- ша); Йому не хотілося, щоб Шмалієнко помітив цей погляд, видно, що Павло і так соромиться своєї худорби (Ба'гм.)]. і худорідний уст. худородный. худорлявенький уменьш., ласк, худощавень- кий [Біля нього стояла нахмурена Ганнуся з книжкою jb руках. В дверцята зазирала ще одна худорлявенька дівчинка (Коп.)]. худорлявий худощавый [Щаслива усмішка довго грала на його худорлявому обличчі (Ряб.)]. худорлявість, -вості худощавость [Він сильно витягнувся, позначався худорлявістю (Трубл.)]. худосочний худосочный [Печальний, або нерішучий, або приголомшений гамом, топ- тався віп, крутячи шиєю, тонкою і худосочною (Бажан); Великі реалісти епохи Відродження словом і ділом сперечались про художній ідеал з худосочпим, аскетичним мистецтвом середньовіччя (Ком. Укр., 1962, 2)]. худюсінький очень худой [Мені чомусь стадо сумно. Жаль було і тих пожовклих дерев, і зачучверілих квітів, і блідої, худюсінької дівчинки (Збан))]. худючий, худющий разг. очень худой, тощий [— Альфа, Альфа, сюди! — Худюча Альфа, що мала таке звучне ім'я, прищу- . ливши вуха, подалася на той поклик І ' (Збан.); Кіт, зголоднілий, худющий, із |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)