Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
худ 366 хур смугами, наче у тигра, заспано м'явкнув (Тич.)]; худи й-^чий худой-прехудой [Везе раз один дядько попа кудись, а кобильчина у того дядька худа-худюча, нещасна, тільки кістки та шкура (народна казка)]. худяк разг. 1) (род. худяка) тощая скотина; разе, тощая животина; 2) (род. худяку) собир. тощий скот [Нажене того худяку повен степ (Лохе. у. — Сл. Гр.)]. худячок, -чка уменъш., ласк. 1) тощая скотинка; тощая животйпка; ср. худяк 1; 2) (о человеке) худенький; (о женщине) худенькая, худышка [Пролежали ми на сонці цілу годину. Тоді — з березнячка [виходять] двоє: один — худячок, босоніж, драна сорочка, штани підкочені (Туд.)]. хук, -ка (в шашках) разе, фук; 0 «-^ка д а- т и разг. промахнуться [Хтось так сильно двигонув пана Демида під лікоть, що меткий стрілець дав на цей раз хука (Ільч.)]. хукати, -каю, -каєш, хукнути, -ну, -неш 1) (согревая) дышать, дохнуть, разг. дыхнуть (на. что) [Мар'янка оббиває чоботи, пританцьовує, хукає в руки. Холодно • (Десн.); Хукни ти, моя дружино, У віконечко, на скло: Подивись, як замітає Сніг і церкву, і село (Щог.)]; 2) (выпускать изо рта струю воздуха) дуть, дунуть [Телефоніст сидів на низенькій колоді в кутку й безперервно хукав у трубку, щоб досягти особливо чіткого звуку в мембрані (Янов.); Він хукнув на каганець. Хата ніби провалилася кудись і опинилася серед темної ночі без людей, без зірок (Панч)]. хула книжн. хула [Хвали нікому, А кров, та сльози, та хула, Хуча всьому! (Шевч.); Кому хвала — кому хула... Мене ж, мов мачуха, сікла Сувора критика, і що ж, Це їй я дякую й росту (Заб.)]. хулити, -лю, -лиш книжн. хулить [Не хуліть, отче Вікентію! Ви ще не догадуєтесь, яке лихо повисло над вашою головою (Ст.)]. хуліган хулиган [— Якийсь хуліган, — говорила Вовчиха, — написав крейдою на моїх дверях погрозу моїм гостям (Сміл.)]; «-~ни мн. ч. хулиганы; разг. хулиганьё [Я певний, що хуліганів мало, народ не піде за ними... (Коцюб.)]. хуліганити, -ню, -ниш хулиганить [— Ви що? — обурено закричала Леся. — Хуліганити задумали? Ану геть звідси (Хижн.)]. хуліганство хулиганство [Бешкетувати, хлопці, ми не рекомендуємо! В нас хуліганство не в пошані (Вишня)]. хуліганствувати, -твую, -твуєш хулиганствовать. хуліганський хулиганский [І все ж... не було ні одної хуліганської вихватки Жолудя, над якою не витав би дух Сашки Інтелі- і гента (Мик.)]. хунт разг. уст. см. фунт1. хунта хунта. хунтівка разг. сорт груш. хунтовий разг. уст. см. фунтовий. хунхуз ист. хунхуз [Шукала скрізь хазяїна собі Ця спілка вбивці, куркуля й хунхуза (Бажай)]. хунхузький ист. хунхузский. і хупавий обл. красивый; фольк. пригожий; (хорошо одетый) нарядный; (о фигуре) изящный; (аккуратный) опрятный [Не літає тут хупава птиця, що спішить за гори й океан (Тер.); Була вона невеличка, струнка і хупава — з довгими чорними косами (Смол.)]. хупаво нар. красиво; нарядно; изящно; опрятно [Блискали очі жваво та хупаво (Вовч.)]. Ср. хупавий. хура 1) фура; (для клади — ещё) воз; (как общее название средства передвижения и перевозки) подвода [Люди обжались. Заскрипіли вози, замотали головами круторогі, здержуючи з гори високі, мов хати, хури, наладновані золотими снопами (Коцюб.); На передній хурі їхав сам Майдан (Кач.); Тхориха: Сину! біжи зараз хури шукати (Мирн.)]; 2) (партия повозок) уст. обоз [Через місток хура йшла, так що возів двадцять (Квітка)]; 0 ставати, стати під ^ру подряжаться, рядиться (уст.), подрядиться [возить, везти кладь] [Селяни почали держати копі і ставали під хуру возить., сахар з ближчих саха- рень (Н.-Лев.)]; 3) (множество) разг. воз [— Он яку хуру теребила на собі! — вказала Мар'я на корзину (Мирн.)]. хура обл. вьюга, метель; пурга. Ср. хуга. хурал, -лу полит, хурал. хургбн разг. см. фургон. хурделити, -лить мести, кружить, крутить, вихрить; (сильнее) вьюжить [Взимку хурделить метелиця (Риб.)]; ^лить безл. метёт, крутит, вихрит; вьюжит, вьюжно [Хурделить надворі. Сипучим снігом б'є хлопцям в обличчя (Гонч.)]. хурделитися, -литься кружиться, вихриться [Минуло літо, осінь, Йде зима, Хурдели- ться кругом пороша біла (Hex.)]. хурделиця разг. вьюга, метель [Хурделиця, світу білого не видко (Головко); А за вікном хурделиця регоче (Руденко)]. хурдига1 (место заключения) обл. тюрьма [Гамалія по Скутарі — По пеклу гуляє. Сам хурдигу розбиває, Кайдани ламає (Шевч.); Ш а в у л а: Казати легко вам. Не боронив! А що ж було робити? Щоб воєвода взяв та й посадив Мене в хурдигу? (Кач.)]. хурдига2 (явление природы) разг. вьюга, метель [Антін: Нічого не вдієш у таку хурдигу: чисто тобі з рук рве (Стар.)]. хуркання см. фуркання. хуркати, -каю, -каєш, хуркпути, -ну, -неш 1) фурчать (только несоверш.); пролетать [с шумом], пролететь [с шумом] [Скалки від снарядів неслися по долині, вістрями рвали повітря і, сердито хуркаючи, стихали в землі (Панч); Куля посадила чорну крапку над дверима й хуркнула в коридор (Панч); Кулею черкнуло Чернишевого човна; тріска, відщепившись від борта, хуркнула поблизу (Гонч.)]; см. ещё фуркати 1; 2) (только соверш. — отправиться) фам. махнуть [А давай хуркнем у Сорочинці! (Мире. у. — Сл. Гр.)]; 3) (только несоверш. — о веретене um. п.) жужжать. Хуркіт , «коту жужжание [Під хуркіт вере- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)