Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
хур 367 хуг тена допізна думали [жінки] про наступні щасливі дні (Куч.)]. хуркпути см. хуркати. хуркотати, -коче фурчать [Близенько біля хат Хуркоче табунець проворних куріп'ят! (Рил.)]. хурма сад. хурма [Є тут [у Нікітському саду] і лавровишневе дерево, і шовкова акація.. Мірти, оливкове дерево, японська хурма... (Вишня)]. хурман разг. см. фурман, хурманка разг. см. фурманка, хурманувати разг. см. фурманувати. хуртеча разг. вьюга, метель; буран; пурга [Лютий враз як зарегоче, знов морозом припече та як здійме враз хуртечу, як засипле снігом дах (Забіла)]. Ср. хуртовина 1. хуртовина 1) вьюга, метель; (сильнее) буран; (ещё сильнее) пурга [Реве, стогне хуртовина, Котить, верне полем (Шевч.)\ Того холодного січневого дня піднялася така хуртовина, що з ніг збивала людей (Збан.)]; 2) (без снега) буря; (сильнее) ураган [Як зробилась на Чорному морі страшенна хуртовина.., дак чим Олексій Попович вирятувався? (Барв.); Моряк, ти знаєш, як в путі, Стомившись, в хуртовину Шукать віконця золоті І вибрати хатипу (Нагн.); 0, знаю я, багато ще промчить Злих хуртовин над головою в мене, Багато ще надій із серця облетить, Немов од вихря листячко зелене (Л. Укр.); Ціла буря, ціла хуртовина молодих, чистих, як кришталь, голосів зашуміла вслід заспівові (Вас.)]; 3) (несчастье) разг. невзгода [А як прийшла худая, пещасливая хуртовина — Одріклася вся названая родина (народна пісня)]. хуртовинити, -нить редк. мести; вьюжить; обл. метелить [Кура високими крильми У наші вікна хуртовинить (Криж.); Починався крутий схід на перевал, де хуртовинило навіть в тиху погоду (перекл. з Мальцева)]. Ср. хурделити, хуртовинний вьюжный, метельный; буранный [3 далекої благодатної Полтавщини сюди, у хуртовипний казахстанський степ, прийшли хлопці і дівчата (Наука і життя, 1959, 5)]. Ср. хуртовина 1. хур-хур междометие, выражающее шум, производимый крыльями, хурчання фурчанье; жужжание [Десь за мурами будинку на вулиці чахнув автомо- більпий мотор, ще раз чахнув і тоді захурчав — і зразу ж хурчання почало стишуватись — віддалятись (Смол.); Вечорами, при каганці, крізь монотонне хурчання прядок, Даиько розповідав дорослим свої казки (Гонч.)]. Ср. хурчати. хурчати, -чйть разг. фурчать; (о прялке; о пуле, осколках и т. п. — ещё) жужжать [Машипи хурчали, гули, хоч затуляй вуха (Чорн.); [Ковапько] висмикує в мене з рук книжку та кидає її аж у другий куток так, що вона хурчить листками (Н.-Лев.); Всю зиму хурчалп в хаті прядки, гуркотів верстат (Гонч.); — Ховайтеся у вагон, товаришу Пархоменко, — гукнув до нього командир, — бачите, як хурчать осколки (Панч)]. хрущик, -ка разг. подвбдчик; (перевозчик груза — еще) возчик; (правящий лошадьми)* возница [— Чи немає у вас, Василію Ивановичу, якої газети або книжечки? — питав*, хурщик Антін монополыцика, зав'язуючи в "хустинку гроші за хуру (Вас); Хурщиком- на підводі, де їхав Яресько, був давній його знайомий (Гонч.)]. хуста уст. 1) плат (уст., фольк.); (для головы и т. п.) платок [Великої треба хусти, щоб зав'язать людям усти (прислів'я)]; хусти^ мн. ч. платы; платки; бельё [Буду хусти прати, Зеленого жита жати На Вкраїні далекій! (народна пісня)]; 2) собир. а) платы [3 полотна царського хуста маєш милій постелити, Ще й олієм покропити... (Л. Укр.)]; б) бельё [Хуста поперем,— як три дні панщини відбудем (Ном.)]. хустина разг. платок [3 ями., вигулькнула Прохоришина голова, зав'язана темною* хустиною (Н.-Лев.); Дівчина вишивала невеличку батистову хустину (Збан.)]. хустинка умечьш. платочек; [носовой] платок [Вона прийшла у голубій хустинці (Мал.); Валентин Модестович знову поліз до кишені по хустинку, ще раз старанно витер лице (Шовк.)]. хустиночка уменьш., ласк, платочек [Пішла селом, Плаче Катерина; На голові хустиночка, На руках дитина (Шевч.)]. хустка платок [На трибуну вийшла жінка в сірій кофточці, чорній спідниці, пов'язана дешевою хусткою (Шиян)]. хустковий спец. платочный. хусточка уменьш., ласк, платочек; [носовой]; платок [Ніжно усміхнулась, зникла у житах, — Хусточка майнула, наче білий птах (Воронько); — Хху! аж употів, бігаючи,— і, вийнявши хусточку з кишені підрясника, [піп] кілька раз промокнув собі шию (Тич.)]; ~ка до носа, носова ~ка< носовой платок [Іван витягнув з кишені старанно згорнуту чистеньку носову хусточку (Коп.)]. хустя собир. обл. бельё [Нікому хустя випрати, головоньку змити (Коцюб.)]. хутенький уменьш., ласк, скоренький; быстренький. хутёнько нар. уменьш., ласк. 1) скоренько; быстренько [Стара хутенько схопилася і кинулась до печі (Мирп.)]; 2) скоренько? [Одарка: ..Гляди ж, не барись, приходь хутенько! (Кроп.)]. Ср. хуткий 1—2. хутесенький разг. скорёхонький, скорёшенький. хутесенько пар. разг. скорёхонько, скорёшенько; фольк., разг. живёхонько, живёшенько. хутір, -тора хутор [Був собі дід та баба. 3 давнього давла, у гаї над ставом, Удвох собі на хуторі жили (Шевч.)]. хутірець; -рця, хутірок, -рка уменьш., ласк. хуторок ]По підгір'ячку хутірець послався (Тесл.); На полі огонь блищитьі Між заметами стоїть Хутірок чималий (Боров.)]. хутірний хуторный. хутірок см. хутірець. хутірський хуторской [Зеленіли то там, то |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)