цар 371 дні мир царив і де б цвіла любов Серед людей, братерством оповитих! (Коч.)]. царйха разг. царица [Жили собі цар і цариха (народна казка)]. царицин, -на, -не царйцын [Тоді, з царициної згоди, Каховський спорядив проти турбаївців каральну експедицію (Гонч.)]. Царицин ист. Царицын. цариця царица [Живе на острові цариця Цирцея, люта чарівниця І дуже злая до людей (Котл.); Ти, царице Катерино, Що ти наробила! Край веселий, гай зелений Панам роздарила (народна пісня); Питай! Клянусь тобі у тім на ймення боже, Скажу тобі я все, — ти дум моїх цариця! (Л. Укр.); Р і ча р д: Царицею морей звуть теє місто [Венецію], а я б назвав колискою краси (Л. Укр.)]. царів, -рева, -реве царский, разг. царёв; (чей — ещё) царя (род. п. от царь) [Той світоч, що його нам Ленін засвітив У чорнім мороці царевої Росії, Нам осяває путь, серця кріпить і гріє, Єднає в рать одну усіх трудівників (Рил.); Коли посол царевих тайних справ Щасливо до Вірменії домчав, Так доповів цариці воротар Про цього майстра хитрощів і чар (перекл. Бажана)]. царівна царевна [Вона підносить гордо голову і, лов царівна, цілком несвідомо приказує йому очима бути тут, при ній (Коб.)]^ царственпй книжн. царственный; царский [Вона негайний віддала наказ їй сірого коня подати враз. Мов перло царствене, цей сірий кінь Котився прудко й жваво в далечінь (перекл. Бажана)]. царствено нар. книжн. царственно. царство прям., перен. царство; (правление— ещё) царствование [Забажалось королеві Звоювать чужеє царство (Л. Укр.); Цей садок був справжнім царством квітів (Совко); Минулося козаче царство, настало хліборобське господарство... Пора й синові хазяїном стати (Мирн.)]; ^во небесне рел. царство небесное; ^>во небесне кому уст. царство (царствие) небесное кому [— Чоловік умер, а після його смерті й дитина померла, царство їм небесне, — сказала Марія (Н.-Лев.)]. царствувати, -твую, -твуєш и уст. царствувати, -твую, -твуєш 1) уст. царствовать [А сам хоче на столиці царем царствувати (народна пісня)]; 2): х а й (нехай) «^твує разг. уст. царство ему небесное [Кум Демко — хай царствує — був мій давній, трохи не з повиточку, приятель (Вовч.)]. царський царский; разг. царёв [Петербурзькі робітники перемогли царську монархію (Ленін); Пішла чутка, що до Межибожа, де зібралась сила війська, має незабаром прибути хтось із царської родипи (Коцюб.)]; ~ка борідка бот. (Mirabilis jalapa L.) ночная красавица, мирабилис [Між городиною., рука бризнула квітами: королевий цвіт, кручені паничі, чорнобривці, майори, нечесані панни, царська борідка (Вас.)]. царювання прям., перен. царствование [Друга половина XVIII ст. — час царювання Катерини II A762—1796 рр.) — характеризувалась дальшим посиленням кріпосництва (Іст. Укр. РСР)]. царювати, -рюю, -рюеш 1) царствовать [Хай царює хто хоче у вас, Я на троні не сяду (Фр.)]; 2) (перен.: господствовать) царить; (реже) царствовать [Мати не питає, чи обідав де син, Василь не просить їсти, — німе розладдя царює в хаті (Мирн.); У класі царювала тишина, всі діти гляділи на пана вчителя (Ков.)]. царюючий царствующий. царя, -ряти разг. царское дитя [Чи буде суд! Чи буде кара! Царям, царятам на землі? (Шевч.); Чернишевський: ..3 корінням треба знищить давній лад, Щоб не було пі панства, ні царят (Коч.)]. царьок, -рка уменьш., прен. царёк; (только прен.) царйшка [І війська мав свого чимало, І грошиків таки бряжчало, Куди не кинь, був Турн царьок (Котл.); Заверховодили пани Польські в Гетьманському, як у себе на царстві. Василь Семенович — царьок (Мирн.)]. цвенькати, -каю, -каєш, цвенькнути, -ну, -неш разг. болтать, болтнуть, сболтнуть [Цар цвенькає; А диво-цариця, Мов та чапля меж птахами, Скаче, бадьориться (Шевч.); — Хто це вам таке цвенькнув? — блиснула зухвалими очима Наталка і засміялась (Коп.)]. цвйгати, -гаю, -гаєш, цвйгнути, -ну, -неш (разг.) и обл. цвігати, -гаю, -гаєш, цвігну- ти, -ну, -неш 1) (бить) стегать, стегнуть преим. кнутом и т. п.); хлестать, хлестнуть Пригадався йому його власний син, що зма- леньку ще любив цвігати батогами малих песиків аж до крові (Фр.); На лицях моїх слухачів заблисне Де-де легенький усміх іронічний; Мене, мов прутом, він по серці цвіга (Фр.); Кілька букових галузок цвіг- нуло його по лицю (Фр.)]; 2) (литься) хлестать, хлестнуть [Демко: ..Як тільки оді ткнеш затичку, а воно так і цвигие з пляшки... (Кроп.)]. цвинтар, -ря 1) [церковный] двор; обл. погост [От мурована церква з високою дзвіницею, давня вже; мур аж зазеленів; мощений цвинтар поріс травою (Вовч.); Прийде [Параска] раз на рік до церкви, стане в цвинтарі та й заглядає в церкву через поріг (Н.-Лев.)]; н а ^рі в [церковной] ограде; на погосте [Умираючи, пан звелів, щоб його поховали не на цвинтарі біля церкви, а на кладовищі (Стор.)]; 2) редк. кладбище; (о сельском — ещё) погост [В правому кутку цвинтаря стоїть кругла капличка (Гонч.)]. цвйнтарка бот. (Erythraea centaurium Pers.) центаврия; см. ещё золототисячник. цвинтарний кладбищенский [[Петро] перелазить через цвинтарний штахет і прожогом летить з гори, підстрибуючи і підковзую- чись (Вас); Навколо будинку полковника панує цвинтарна тиша (Риб.)]; ^>на філософія ирон. кладбйщепская философия, цвігати, цвїгнути см. цвйгати, цвйгнути. цвіготати, -гочу, -гочеш чирикать, чиликать [Вже цілісінький гай співа, щебече, цвігоче і вицвіркує (Вовч.)]. 24*
|