Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
дві 372 цвікати, -каю, -каеш, цвікнутп, -ну, -неш разг. говорить [резко или резкости], сказать [резко], ответить [резко]; грубить (только несоверш.); (укорять) попрекать, попрекнуть, колоть, кольнуть [Певне, й па цей раз вона б не знесла, цвікнула б; та, як знаємо, не була дома (Свидн.);— Не цвікай мені жінкою, — мало не верещав ПІугалія, — коли свою од роботи в лавку заховав. Не цвікай!.. (Куч.)]; не ^каШ не груби!; не кричи!; разг. не ори! [—Якої плати? за що плати? Я вам дам!.. — уже навсправжки лаявся пан... — Не цвікай!..—• годі... не боїмося!.. — знову зсередини (Мири.)]; в очі ^ти бросать, бросить в лицо; (только несоверш.) колоть глаза (укорять), грубить [Як побачите мене, що я б'ю хлопа, або тілько почуєте, що била кого, сварила на кого, або що, то тоді прийдіть до мене і цвікніть мені в очі: чи так патріоти роблять? (Фр.); — А як мене люди засміють, як мені кожне в очі цвікатиме, що я живу на віру? — сказала нераче до себе Мотря (Коцюб.); Він затупотів ногами на одному місці й крикнув: — То ти смієш мені цвікать в очі? (Н.-Лев.)]. цвілевий плесневой. цвілий 1) заплесневелый, покрытый плесенью; разг. зацветший [Покалічено тоді мене добре. А надто годували погано бусурмени: цвілими сухарями та смердючою водою (Гр.); О, горе тим очам, що звикли бачить зроду Каміпня сіре, вогкий мур цвілий! (Л. Укр.)]; 2) (о человеке) разг. прыщавый [Я в д о х а виходячи: Це я знаю, хто підвіз візка! Це той цвілий попенко... Запопаду ж я його — знатиме він мене! (Мирн.)]. цвіль, -лі плесень; обл. цвель [Чорні стіни невеликої кімнати були аж слизькі від цвілі (Коцюб.); Ну, й кепсько, коли серце цвіллю Почне гнилою обростать! (Рил.)]. цвірінчання см. цвірінькання. цвірінчати, -чу, -чиш 1) чирикать, чиликать; (о детях — обычно) щебетать [Якщо засвистів на акації шпак, Якщо цвірінчать го- робці-стрибуни,—Це значить, надворі ознаки весни! (Ол.); Поспішає радісно малеча, цвірінчить на березі щодня (Заб.)]; 2) стрекотать; трещать [Сіно сухе, пахуче, а вечір теплий, земля ще пахтить денним сонцем, цвірінчать коники (Вас.)]. Ср. цвірінькати 1—2. цвірінь межд. чирйк [— Цвірінь! Цвіріньї Журбу покинь! — Клопочуться горобчики (Гл.)]. цвірінькання, цвірінчання 1) чириканье, чиликанье [Знадвору чути було собаче гавкання та цвірінькання горобців (Тулуб); Садівника розбудило голосне цвірінчання горобців (Донч.)]; 2) стрекотание, стрекот; трескотня [В урочистій тиші чулось лиш бухання моря та срібне, мелодійне цвірінькання південного цвіркуна (Коцюб.)]. Ср. цвірінькати 1—2. цвірінькати, -каю, -каєш, цвірінькнути, -ну, -неш 1) чирикать, чирйкпуть, чиликать, чиликнуть [Під вікнами бились і цвірінькали горобці (Коцюб.); Не встиг і цвірінькнути [горобець] востаннє, як накрив його кіт своєю пазуристою лапою (Мирн.)]; 2) (о насекомых) стрекотать, застрекотать; (о кузнечике — ещё) трещать, затрещать [В хаті було тихо: тільки солома тріщала в грубці та цвіркун цвірінькав під полом (Коцюб.); Тихо в хаті; під кутком Раз цвіркун цвірінькнув; Північ: тричі під вікном Півень кукурікнув (Боров.)]; 3) (говорить) обл. болтать, болтнуть, сболтнуть [Хоч який блазень і цвірінькне проти його, дак і рот загородять (О., 1861, X — Сл. Гр.)]; ~ти у вічі бросать, бросить в лицо; (только несоверш.—укорять) колоть глаза [Гадаєш, мені це мило, як кожний з знайомих приходить і цвірінькає мені в вічі, що ось-то вона була тією, котра з-поміж цілого гурту знайомих і чужих вибавила мене одна від смерті (Коб.)]. цвірінькотати, -кочу, -кочеш усилит, чирикать, чиликать [Ліс докола тебе шумить, ..пташенята цвірінькочуть (Фр.)]. цвіркання 1) стрекотание, стрекот; трескотня; 2) чириканье, чиликанье. Ср. цвіркати 1—2. цвіркати, -каю, -каеш, цвіркнути, -ну, -неш и усилит, цвірконути, -ну, -нёш 1) стрекотать, застрекотать; трещать, затрещать [Невидимі цвіркуни цвіркали так голосно, що здавалося — це тріщить висушене сонцем небо (перекл. з Горького); В полі, замість лагідних цвіркунів, цвіркали налазливі кулі й вищала шрапнель (Кач.); Коли- не-коли цвірконе цвіркун у кутку (Мирн.)]; ср. цвірчати 1; 2) (о птицах) чирикать, чирикнуть, чиликать, чиликнуть [Горобці цвіркають перед дощем (Звенигородщина); —Ви, мабуть, знаєте, що панна Маня й доктор виїжджають позавтра вже зовсім. —Знаю!.. — В нас про це навіть горобці цвіркають (Коб.)]; 3) (плевать сквозь зубы) чиркать, чиркнуть [Це був Пувичка. Його голос, і навіть чутно, як він у темряві цвіркає крізь эуби слиною (Мик.); — Ґазда дома? — питає [Крученючка] Доньки, по- чоловічому цвіркнувши слину крізь дюшт- ку зубів (Вільде)]; 4) редк. см. цвікати. цвіркотання, цвіркотіння 1) стрекотание, стрекот; трескотня; 2) чириканье, чиликанье; 3) трескотня; стрекотание; щебетание [Микита сидів, радий слухати цвіркотіння своєї жінки (Григ.)]. Ср. цвіркотати 1—3. цвіркотати, -кочу, -кочеш и цвіркотіти, -кочу, -котиш 1) стрекотать; трещать [Спокійно шумлять віковічні дуби, Спокійно в землянці цвіркун десь цвіркоче (Hex.)]; ср. цвірчати 1; 2) (о птицах) чирикать, чиликать [Цвіркочуть горобці, гусак загомонів, За ним, радіючи, зчинили крик і спів Індиків та качок многоголосі хори (Рил.)]; 3) (перен. — о людях) разг. трещать; (реже) стрекотать; ласк, щебетать [Дівчинка почувала себе тепер сміливо: не боялася біля баби нікого, цвіркотіла безперестанку і наче не примічала суворої городянки (Л. Я нов.)]. цвіркотіння см. цвіркотання. цвіркотіти см. цвіркотати. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)