Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
цвя 374 цег пана, що біля нас живе, та що за його ридваном ззаду труситься у цвяхованому каптані (Квітка)]. Ср. цвяхувати. цвяховий 1) гвоздевой; разг. гвоздяной; 2) (связанный с производством гвоздей) гвоздильный. цвяхувати (цвяхую, цвяхуєш) обивать гвоздиками с широкой шляпкой; украшать бляшками. цвяшок, -шка уменъш. гвоздик [Дід постукував обушком, спритно вганяючи в підошву цвяшок за цвяшком (Тулуб); Неначе цвяшок, в серце вбитий, Оцю Марину я ношу (Шевч.)]. цвьохати, -хаю, -хаєш и цвьохкати, -каю, -ка- еш, цвьохнути, -ну, -неш разг. стегать, стегнуть, хлестать, хлестнуть; (производить звук) щёлкать, щёлкнуть [Степан Шабель- ський цвьохнув батіжком, і коні помчали (Шиян); Цвьохали батоги, бадьоро лунали вигуки (Бас); — Заіржала коняка. Цвьохнув батіг... (Вишня); Петро Гуржій сидів па передку, цвьохкав батіжком і мовчав, ніби це його зовсім обходило (Чаб.)]. це 1) мест. см. цей; 2) част, это [Розкажіть, розкажіть мені, хмари: Ви чого це тікаєте далі? (Тич.); А чого це ви поставали та руки позгортали..? (Н.-Лев.)]. цебеніти, -нить разг. [сильно] течь; хлестать; (о дожде—ещё) лить [Зморені надзвичайною духотою, землевпорядники стікали кров'ю, ; що цебеніла носом від нестерпної спеки (Ле); Як падав я, то ще забив свою врізану руку, і кров з неї тепер так і цебеніла (Гр.); Дощ — той самий холодний дощ, що цебенів з учора —досі не припинявся (Пере.)]. цебер (род. цебра) 1) (с ушками для переноски) ушат [В пекарні було неохайно.. На позаливаній долівці стояв цебер, повний помий (Коцюб.)]; 2) (в шахте) бадья [Цебер почав спускатися в шахту спершу тихо, а далі все швидше й швидше (Гр.)]; 3) см. цебро; 0 восени ложка води, а ^р грязі см. цебро. цеберка ведро [Якось дідусь ніс цеберку з водою, аж з самого низу гори (Іван.)]. цеберко уменьш. ведёрко; (побольше) ведро [Пшоно й крупа давно кінчилися. Тепер Воля брав маленьке цеберко з консервної банки, ішов до їдальпі і стояв під дверима мовчки (Янов.); У куточку біля дверей, на сосновому окоренку стояло цеберко з свіжою криничною водою (Скляр.)]. цёбрик 1) уменьш. ведёрко [— То чуєш, Денисе, води не забудь наносити. Та не бери великого відра; маленьким цебриком носи, бо те відро важке, — знову нагадала Мати (Коп.)]; 2) (круглая или продолговатая посудина для разных хозяйственных надобностей) лоханка, лохань [Рибу позбирали в здорові шаплики й цебрики (Н.-Лев.)]. цебрйна обл. см. цямрина. цебро [большое] ведро; (низкое, преим. деревянное) бадья [Вона з цебром у руці спускалася в долину, до джерела по воду (Чорн.); Мельник узяв цебро, став на драбинку й висипав жито в кіш (Донч.)]; 0 восени ложка води, а ~ро І грязі поел, осенью ложка воды — ведро грязи. цёбто 1) союз то есть, (сокращённо) т. е. [За наметом стояло напоготові все його [Громовика] військо, цебто всі вітри (Н.-Лев.)]; 2) (вводное слово) разг. стало быть, значит [— Так цебто я брешу? — тут Вовк йому гукнув (Гл.); — Цебто ваша кова мовиться про старшу мою дочку, — промовив о. Хве- дор (Н.-Лев.)]. цегельний кирпичный [До^рі люди порадили Глущукам попробувати свого щастя в місті па фабриці. В Портсмуті було дуже багато шкіряних, цегельних та всіляких фабрик і заводів (Чорн.); Тут стояла селянська валка з-під Китаєва, де добували жовту цегельну глину (Тулуб)]. цегельник спец. кирпичник. цегельниця спец, кирпйчница. цегельно-черепичний кирпйчно-черепйчиый [— А що то ви будуєте, Макаре Онисимови- чу? —То цегельно-черепичний завод з пилорамою (Вишня)]. цегельня кирпичный завод [Іскров поздоровив робітників з новою перемогою — пуском цегельні (Бойч.); Підіймаються і нові мости, І цегельні нові (Ус.)]. цегла собир. кирпич (собир.); (отдельные штуки) кирпичи [Де стояв панський маєток, жовтіють купи битої цегли (Куч.); Німець наближається до руїни й переходить на інший бік вулиці, — він не любить, коли з голої обгорілої стіни падає на нього невідомо з якої причини цегла (Янов.); Яка це радість — укладати цеглу, Дивитись, як з-під рук будинок вироста! (Hex.)]; вогнетривка *»*ла огнеупорный кирпич; червона ^ла красный кирпич [По другий бік вулиці видно було будинок з червоної цегли (Панч)]. цегла-сирець (род. цёгли-сирцю) кирпйч-сы- рёц [Стіни пташників будують цегляно- засипні, з черепа пшику або з цегли-сир- цю (Колг. вироби, енцикл.)]. цеглина кирпич; разг. кирпичина [Шумів завод... Там рідне все мені, задимлений метал, цеглина рідна кожна (Сос); Всяка оригінальна річ є цеглина фундаменту для величної будівлі людського розвитку (Досв.)]. цеглинка уменьш., ласк, кирпичик [Так хочеться до сліз, до болю, хоч один камінчик, хоч цеглинку покласти крадькома., на те нове велике будування (Вас.)]. цеглиння собир. кирпич, кирпичи; куски кирпича [Аж ось знову якась цікава з зелених ящірок.., забачивши їх [хлопців], як попарена, шмигонула в цеглиння (Мирн.): Вертаючись, хлопці почали шпурляти груддям і цеглинням на озеро; милувалися, як вони, падаючи, здіймали угору стовп зеленої, аж чорної води (Мирн.)]. цеглистий, цеглястий кирпичный, кирпичного цвета [Сердито наморщував [Лазар] сіре у цеглястих плямах обличчя (Коцюб.)]. цегловий кирпйчпый [[Юрба] зникла за цегловим муром (Головко)]. цегляний кирпичный; (сделанный из кирпича обл. — ещё) кирппчатый [У невеликому |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)