Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
дів 386 ців даючи руками то в один, то в другий бік човпик з цівкою ниток (Цюпа); Човник і ляда — ткачеві порада; Берди і цівки — ви хліб мій і сіль! (Щог.)]; 3) (выступ на колесе) мех., цевка; 4) обл. [небольшая] трубка; 5) (у дерева; у оружия) обл. ствол; (у оружия — ещё) дуло [Колись добрий садок висох, де-не-де стирчать цівки всохлих груш або яблунь (Мирн.); Литка., рвонувся до одчинених дверей. Але, зустрівши цівку гвинтівки, він злякано став (Епік ); Пролунав постріл. То вистрілив технік, наставляючи рушницю цівкою догори (Трубл.)]; 6) (оружие) обл. ружьё [Палиця в руці, цівка через плече, пищавка за поясом, — так я, небоже, щорана вирушав за вівцями (Фр.)]. цівковий мех. цевочный. цівниця поэз. цевница (арх.); [многоствольная] свирель [Амфіон знаходить десь між камінням цівницю, що інакше зветься свиріль або флейта Пана, і приносить її Ор- феєві (Л. Укр.)]. цівочка уменьш. 1) струйка [3 дірочки цівочкою посипався білий блискучий пісок (Донч.)]; 2) цевка; шпулька. Ср. цівка 1—2. цід, -ду обл. закваска [Треба зарані все наготувати та й доглянути, щоб до ладу було. Звечора цід процідити, до світу учинити, щоб на ранок усе готове було... (Мирн.)]. цідилко, цідило, разг. цідилок, »яка, цідилка цедилка; ситечко [На поселеннях [трипільців] часто знаходять цідилка для виготовлення сиру (Нар. стар. іст. УРСР); Як завжди, сполоснула [Марія] цідило й повісила його над плитою (Вільде); Мотря пішла, видоїла корову, процідила на цідилок молоко й погнала до череди корову (Н.-Лев.)]. цідильний цедильный. цідити, -джу, -дшп 1) цедить; книжн. струить [Мати біля дверей цідила молоко (Коп.); Із барил вино цідили, Молоде, шумне вино (Пере.); Тьмяно в халупці. Цідять морок маленькі вікна (Коцюб.)]; 2) (пить) разг. цедить, тянуть [Семен перехилив чарку й цідив горілку поволі, немов прислухаючись, як вона струмочком дзюрила з чарки в живіт (Коцюб.)]; 3) (пе- рен.: медленно говорить) разг. цедить [Він цідив слово 8а словом, ніби підкреслюючи цим їх вагу й цінність (Дмитр.)]; 0 дощ гидить, як з відра дождь льёт, как из ведра [Було то восени, дощ зимний цідив, як з відра (Фр.)]. цідитися, -диться 1) струиться; (прям. — ещё) течь [Тільки й чути, що через греблю на лотках водиця цідиться (Квітка); Пшениця цідилася на купу тоненькою цівкою, розбризкуючись золотистими зернами... (Кач.); По небу пливли сірі осінні хмари, через вікно в камеру цідилась густа сива волога (Збан.)]; 2) страд, з. цедиться; ср. цідити 1. цідінпя цежёние, процеживание. цікавий 1) (достойный внимания) прил. интересный; (реже) любопытный; (увлекатель- | ный — еще) занимательный, разг. занятный [3 Броніславом Залеським, істориком і художником, вів Тарас Григорович [Шевченко] жваве листування, висловлюючи дуже цікаві міркування про мистецтво (Рил.)]; 2) (проявляющий или выражающий интерес к чему-либо) прил. любопытный; (в положительном смысле — обычно) любознательный (только о людях) у пытливый [— А ті ж гостинчики кому? — Цікава дітвора спитає (Гл.); Нас супроводять дві сотні пар цікавих дитячих очей (Волош.)]; ~вий до чого (обл. п а щ 6) интересуется чем; (в определении) интересующийся чем [Історія, хазяйство.., землепис, політична економія, зоологія — все те па кону. Зо всього знає дядько потроху, а цікавий на такі речі — страх! (Коцюб.); Дороги даль віта, ласкава, гінців народного добра [шоферів], й завжди до техніки цікава за ними стежить дітвора (Сос.)]; хто ~вий знати що разг. кому интересно [любопытно] знать что [Як вони [жайворонки] оте роблять, цікавий я энати? (Коцюб.)]; 3) (род. цікавого) сущ. любопытный [Вона сиділа, бліда й пригноблена, на призьбі, оточена купкою цікавих, і нічого не одповідала на розпитування (Коцюб.)]. цікавити, -влю, -виш интересовать; (реже) занимать [Цей робітник давно вже цікавив мене (Коцюб.); Це була тиха розмова про те інтимне, домашнє, що може цікавити І тільки двох людей, які міцно зжились одно І з одним (Шовк.)]. цікавитися, -влюся, -вишся интересоваться; (без указания чем — ещё) любопытствовать, разг. любопытничать; (спрашивать, справляться о чём-либо — еще) осведомляться [Він нічого ніколи не пропустить, бо всім цікавиться, завжди помітить все, що інші проминуть (Коп.); З кухні вискакує сестра Марія. Очі заплакані, червоні. — Сварились? — цікавиться сестра Анфіса (Коцюб.)]. цікавість, -вості 1) интерес (только в положительном смысле); (чаще) любопытство; (стремление всё познать) любознательность, пытливость [Ми з особливою цікавістю розглядали капітана (Трипіл.); Мене аж з'їдає цікавість: звідки мене може знати Марина? (Вільде); Надзвичайна людська цікавість якось манить, і надить, • і тягне в ті невідомі краї думку, якимись чарами приманює очі (Н.-Лев.)]; н а -*ть з і- бралося кому обл. любопытство разобрало (одолело) кого [Євгеній: Але що вам сталося?.. На цікавість вам зібралося? (Фр.)]; 2) (увлекательность) интерес; занимательность; занятность [Особливої цікавості додало повісті Ткача [«Плем^я дужих»] й те, що він обрав для кола своїх героїв молоде покоління, яке тільки прийшло вчитися будувати (Смол.)]; ср. цікавий 1. цікаво 1) нар. интересно; любопытно; занимательно; занятно [Павло., раз у раз споминав Олесю, який у неї голос, як вона І цікаво говорить, як гарно співає (Л. Укр.); |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)