Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
цін 391 ці с робпицтві, тим більше його цінують, тим більший його авторитет в народі (Коле. Укр., 1956у 7)]; 2) оценивать; ценить [Офіцер розірвав пакета, що передав йому літній жандарм, перечитав папірець і оглядів нас поглядом людини, що цінувала вартість худоби (Досв.); З кріпаків правили викупні. Кріпаки не хотіли платити. Давай їх худібчину цінувати та спродувати... (Мирн.)]. Ср. цінити 1—2; 3) (собираясь купить) обл. приторговывать, торговать. цілуватися, -нується 1) цениться [На схід- ниу ринках українка цінувалася так само високо, як і черкешенка чи грузинка (Ту- луб)]; 2) страд, з. цениться; оцениваться; цениться; ср. цінувати 1—2. цшькання разг. пйньканье [Ми тиснули ворожу лаву, білі одступали. Гострі виоухи різали жовтневу ніч, й вона боляче плакала ціньканням куль і стогнала залізним стогоном (Епік)]. цінькати, -каю, -каєш разг. пйнькать [Си- \ ницями цінькав мерзлий сніг, припадаючи до шибок (Ст.); Налапавши білих, — раптово кидались на них, і тоді в степах довго квоктали кулемети, важко кашляли гармати та в'їдливо цінькали кулі (Епік)]. ціп1 сущ. цеп [Довгими рядками стояли молотники на току, наче закопані по пояс у жовтій соломі, і махали ціпами (Н.-Лев.)]; бияк ^>па цепнбе било; брехати — є є ~пом махати погов. врать — не мякйну жевать [,не подавишься] [ — Іване, а ти мастак брехати?—несподівано запитав я Кульбабенка.—Умію,—збентежився він, а потім, подумавши, що це треба в розвідницьких справах, веселіше відповів: ^—Брехати — не ціпом махати (Ст.)]. ціп2 межд. см. ціп-ціп. ціпеніння цепенёние. ціпеніти, -нію, -нієш цепенеть; (о теле, конечностях — обычно) неметь [Василина ціпеніє од жаху, через силу притискає до себе дитину (Туд.); Миколка кутався в стареньку даровану свитку, бо сіверко- вітер забирався в усі шпарини і ціпеніло від того все тіло (Риб.)]. ціпилно, ціпильно рукоятка цепа [Тесля рубонув так по ціпилну, аж воно зломилось (Л. Укр.); Молотили ціпами, щоб швидше, — в один, два, три і в чотири ціпи, тільки й видко було, як злітали бичі на ціпильпах (Янов.)]. ціпити, -плю, -пиш стискивать; (реже) сжимать [«А я живий!» — Підводився [Микита] на лікті І ціпив зуби, щоб не застогнать (Шп.)]\ О мороз ~тггь стоит (держится) [крепкий] мороз [Ночами ще ціпили дошкульні морози (Куч.)]. ціпка дет., разг. курочка; цыплёнок; ласк. цыпка [На подвір'ї курочки — ціпу, ціпу, ціп! Ось Маринка й Юрочка кришать ціпкам хліб (Забіла)]. ціпкий 1) цепкий [Малесенькі рученятка обвилися коло його, паче ціпка хмелинонька, і голосочок шепоче: «Братику! братику!» (Вовч.)]; 2) перен. упорный [Змагається на горах холодний розхлябаний вітер з ціпкою ще зимою (Козл.); І росте воно, б'ється в біді І чіпляється грунту, Мов будяк той низький і ціпкий, Все готовий до бунту (Фр.)]; 0 г^кйй мороз крепкий (сильный) мороз [Здорове, привітне лице мороз ціпкий нарум'янив (Фр.)]. ціпко нар. цепко [Вона ціпко вхопилась пальцями за подушки і крикнула рештками голосу у вікно: — Ой, мамо, дайте сюди дитину... (Козл.)]. ціповий цепной; г^вйй собака цепная собака; цепной пёс. ціпов'яз уст. 1) тот, кто делает цепы; 2) (земледелец) уст. мужик [Цей, Романко, в мене хитрий, хоч кого обдурить!.. I грамоту добре знає, письменний.. Ну, а молодший, Семен, — той отак: за плугом ходити, сіно косити, ціпом махати... Сказано — ціпов'яз! (Коцюб.)]. ціпок, -пка 1) разг. цеп [Гречку викосив цапок, Склав з дітками у стіжок. І дістав цапок ціпок — Молотити став стіжок (Ст.)]; 2) палка; (поменьше) палочка; (длиннее) посох; уменьш. посошок [Кілька років старий слабує на ноги, тому ходить з допомогою товстого грушевого ціпка з гостренькими пуп'янками сучків (Ле); Йому хотілось зігнати ту злість на чім-небудь, і він пожбурнув ціпком у корову, що паслась на межі (Коцюб.); Секретар Чижик., увійшов у двір, обпираючись на довгий ціпок (Мирн.)]. ціпонька см. ціпочка. ціпотіти, -тйть обл. пищать; (слабее) разг. пйнькать; (время от времени) попискивать [Навіть щиголь у своїй клітці ціпотів жалібно.., неначе не міг дивитися на людську муку (Фр.)]. ціпочка, ціпонька 1) уменьш., ласк, цыпочка [Незабаром чутно, як вона кличе: — Ціпоньки! ціпоньки! тю-тю-тю — тю-тю-тю! Цірр... (Л. Укр.)]; 2) ласк. фам. цыпочка [— Ах, ти, моя старенька! моя поганенька, моя малесенька, моя ціпонька, моя милесенька! ..— лащиться дядько до тітки, тріпаючи її по щоці рукою (Коцюб.)]. ціпочок, -чка уменьш. палочка; посошок; (специально сделанная для опоры) трость, уменьш. тросточка [Коло двору дідусь ходить 3 грушевим ціпочком (Гл.); Лікар Еппельбаум крутить у руках тоненький ціночок. Головка ціпочка — з слонової кості (Донч.)]. ціп-ціп, ціпу-ціпу межд. цып-цып [Там, серед одного двору, стояла молодиця ще з заспаним лицем., і голосно викрикувала на всю околицю: тю-тю, курочки, тю-тю- тю-тьу! Там неслось: ціп-ціп, ціп! (Мирн.); Дівчинка, на призьбі: ціпу-ціпу-ціпу!.. (Тич.)]. ціп'як, -ка зоол. цепень. цісар, -ря ист. цесарь (ист.); император [Царизм, а після царизму австрійський цісар, після Австрії польська шляхта — ось хто обдирав боки у нещасної Галичини (Тич.)]. цісарець см. цесарець. цісарський 1) цесарский; императорский [Писав Діброва понові, що цісарську |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)