Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
ціх 392 цно службу він вислужив і знайшов собі дів- чину-швачку у місті (Козл.)]; ср. цісар; 2) обл. уст. австрийский; ср. цісарець, цесарець. ціха обл. черта; зиак [Якою окремою ціхою відзна чувала ся література по них [Лес- сінгу, Бєлінському] від літератури перед ними? (Фр.)]. ЦК неизм. сущ. м. р. (Центральний Комітет) ЦК (Центральный Комитет). ЦК КПРС (Центральний Комітет Комуністичної партії Радянського Союзу) ЦК КПСС (Центральный Комитет Коммунистической партии Советского Союза). ЦК КП України (Центральний Комітет Комуністичної партії України) ЦК КП Украины (Центральный Комитет Коммунистической партии Украины). цмакати, -каю, -кавш, цмакнути, -ну, -неш разг. чмокать, чмокнуть; щёлкать [языком], щёлкнуть [языком] [Як почала вона цмакати та облизуватись, я й не втерпіла (Н.-Лев.); —- Цц! — аж цмакнув дід, вертаючись до пасіки (Н.-Лев.); Такого шовку на мені ще зроду не бувало. В магазині підходила, торкалася, цмакала, а купувать не купувала (Ряб.)]. цмок1 межд. 1) чмок; щёлк; 2) чмок [Чує Христя, тягнеться ясна стяга до її щоки. Гляне, погляне — то ж не стяга, то устоньки блідні з чорними вусами. Цмок! (Мирн.)\. Ср. цмокати 1—2. цмок2, -ка сущ. 1) разг. поцелуй [Захоч — і вродиться все зразу.. За твій смачний і ласий цмок... (Котл.)]; 2) техн. уст. насос. цмокання 1) чмоканье; причмокивание; щёлканье [языком], прищёлкивание [языком] [Василько прислухався до цмокання уст під час їжі, бажаючи по тому впізнати когось із своїх (Турч.); Хлопець несказанно радів, коли чув тихе цмокання соски в роті теляти, коли воно повертало голову до дверей, почувши ще здалека кроки свого малого господаря (Допч.)\ Не доходячи до лісу, почули вони жалібний скрип полозків об мерзлу дорогу, важку ступню кінську і цмокання людського голосу (Мирн.)]; 2) целование; (чаще) поцелуи [Пішли пожадання успіху тим і другим, цокання, цмокання, братання (Мирн.)]. Ср. цмокати 1—2. цмокати, -каю, -каєш, цмокнути, -ну, -неш разг. 1) чмокать, чмокнуть; (без указания на кого — еще) причмокивать, причмокнуть; щёлкать [языком], щёлкнуть [языком], прищёлкивать [языком], прищёлкнуть [языком] [Візник, в одповідь на її прохання, цмокав на шкапину і бив її пужалном по сухих ребрах (Коцюб.); Цмокаючи губами й похитуючи головою, П'єн- так навшпиньки обійшов довкола комбайна (Жур.); Мирон сів на саночки, цмокнув, ляснув віжками (Коп.); Оточивши коней, ковалі вправно хапали їх за ноги, оглядали копита, цмокали язиками (Гонч.); Слинько з сумнівом цмокнув язиком (Шовк.)]; 2) (кого, что) чмокать, чмокнуть (разг.); целовать, поцеловать [Балабушиха вхопила Настю долонями за щоки й почала її і цмокати (Н.-Лев.); Оксана Сергіївна обняла нашвидку дівчину, цмокнула її в ніс (Янов.)]. цмокатися, -каюся, -каєшся, цмокнутися, -нуся, -нешся разг. 1) (с кем) чмокаться, чмокнуться; целоваться, поцеловаться [— Добра безталанна, що цмокалась з становим на ввесь садок, — одрубав Балабу- ха (Н.-Лев.); Підійшовши, він смачно цмокнувся з Христею (Мирн.)]; ср. цмокати 2; 2) (о звуке при падении) шлёпаться, шлёпнуться [Кулі нестерпно дзвеніли весь час, то пролітаючи над головою, то цмокаючись поруч у щось м'яке, як у тісто (Гонч.)]. цмокнути см. цмокати. цмокнутися см. цмокатися. цмоковина топкое место, топь [Ноги грузли часом по коліно в цмоковині, цупкий комиш ламався (Коцюб.)]. цмолити и цмулити, -лю, -лиш 1) (пить) фам. дуть, тянуть, хлестать [Чорниця п'є — не нап'ється. — Вона, мабуть, вже цілісіньке відерце вицмулила, — кажу, — та все цмулить (Вовч.)]; 2) (о трубке) разг. сосать [Засіли [люди] кругом столу коло Чіпчиної горілки; п'ють собі, патякають, люльки цмолять (Мирн.)]. цнота 1) добродетель [К а л е б., показує на Річарда: Ся душа в гріхах ще, може, не зовсім погрузла, ще, може, є в ній хоч єдина цнота (Л. Укр.); Ти знаєш, що твоя сестра часто буває «без вина п'яна» і тверезість не належить ні до її цнот, ні до її професії (Л. Укр.)]; 2) целомудрие, чистота [Іфігенія сама: Ти, срібно- лука богине-мисливице, Честі і цноти дівчат обороннице, Поміч свою нам подай... (Л. Укр.)]. Ср. цнотливий 1—2. цнотливий уст. 1) добродетельный [Здався він на слово честі, у нерівнім бою впавши, а Баяр, цнотливий лицар, вірить лицарському слову (Л. Укр.)]; 2) (невинный) целомудренный, чистый [Не вмієте ви бути ні до кінця цнотливими, ні до кінця розпусними, але все наполовину (Л. Укр.); Доки Шура перебувала на вогневій, жодне погане слово не зривалося ні в кого з уст. Не лише розмови, а навіть погляди бійців прибирали якогось цнотливого виразу (Гонч.)]. цнотливість, -вості 1) добродетель [Г е- лена: ..Хто ж тепер повірить цнотливості спартанок, як і цар свою царицю зрадницею вславив? (Л. Укр.); Того ж вечора ми рішили, що артистові потрібна цнотливість, коли він хоче досягти мистецької височини, і ми дали слово не блаз- питись (Саксаг.)]; 2) целомудрие, чистота; книжн. целомудренность [Сценічний малюнок її ролі позначається простотою і грацією, привабливістю і дівочою цнотливістю (Мист.у 1959, 1)]. Ср. цнотливий 1—2. цнотливо нар. 1) добродетельно; 2) целомудренно [Невже належить вона цьому засмаглому, худорлявому рибалці, який |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)