Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
цоб 393 цок цнотливо спускає очі додолу, ніби соромно йому дивитися па жінку без серпанку? (Тулуб)]. Ср. цнотливий 1—2. цоб разг. 1) восклицание, которым направляют волов налево [Ось здалі почулося: «Цоб! цоб! цоб!» — доносився скрип, гомін. Незабаром з улиці виткнулась одна па- ровиця волів, далі друга, третя, четверта (Мирн.)]; 2) нар. налево, влево; 3) сущ. вол, идущий в паре слева [—Продайте мені вашого цоба, — каже Явтух Калени- кович, зупиняючись біля воза (Янов.)]. цобкати, -каю, -каєш разг. произносить «ц о б» [— Вставай, хлопці!..—І знову [ярмарчани] їдуть, і нокають, і гейкають, і цобкають, цабекають, і тпрукають (Вишня)]. цок 1) межд. цок; щёлк; звяк; стук; тик; тук [Біжить проклята [Параска], прудка, як коза, а порожні відра цок та цок об коромисло (Н.-Лев.); — От би куди стрілу пустити! — подумав він. — Горобців би з п'ять можна положити. Та гарно так. Тілько — цок! Горобець брик! — Тілько пір'ячко посипалося (Мирн.)]; 2) (в значений сказуемого) цок; щёлк; звяк, стук, тук [Цок, цок підківками, стук, стук ніженьками (народна пісня); Скажеш: «Я служить не згоден», — зараз цок тебе в лобок, якщо ти носить не годен рукавички й жупанок (Л. Укр.)]. Ср. цокати 1. цокання 1) цоканье; щёлканье; звяканье; стук; тиканье; туканье [Найменший шерхіт, луск гіллячки, шум пташиного крила, цокання копит — все резонувалось тут надзвичайно лунко, чисто, повноголосо (Гонч.); А зараз по тім чую дрібне цокання підошов у камінь (Коцюб.); Ось уже чути брязкіт вуздечок, цокання шабель (Гонч.); Однозвучне цокання годинника переривало тишину малої кімнати (Коб.)]; 2) цоканье. Ср. цокати 1, 3; 3) чоканье [Пішли пожадання успіху тим і другим, цокання, цмокання, братання. Полилися трунки рікою (Мирн.)]; ср. цокатися 2. цокати, -каю, -каєш, цокнути, -ну, -неш 1) цокать, цокнуть; (о более резких звуках) щёлкать, щёлкнуть; (о звонких металлических звуках) звякать, звякнуть; (только несоверш.) стучать (зубами, посудой и пр.)у (о часах) тикать; (о глухих звуках) тукать, тукнуть [За тинами цокають копита (Сое); Через хвилину чутно замок цокнув (Мирн.); Цокнула клямка, двері розчинились, і в кухню уступив Довбня (Мирн.); Я тремтів, зубами цокав, Стоячи перед багаттям (перекл. Л. Українки); Стало так тихо, що було чути, як у другій кімнаті цокав годинник (Чорн.); Лиш баба простягне суху долоню з сухими кришками хліба, зозулястенька цокає дзьобом в долоню і пощипує бабу (Коцюб.)]; 2) (только соверш. — убить) разг. кокнуть, тюкнуть [М а с л я к: Хтось біжить: М о л и б о- г а: Сюди біжить! М а с л я к: Я його зараз цокну (Мик.)]; 3) (только несоверш.) лингв, цокать. цокатися, -каюся, -каєшся, цокнутися, -нуся, -нешся 1) стукаться, стукнуться [В хмарах пилу клубочилися чорні хмари овець, пропливали, цокаючись рогами, розкішні корови (Ст.)]; 2) (бокалами и т. п.) чокаться, чокнуться [Папи снували від одного столу до другого, цокались чарками, дзенькали тарілками, стукали ножами, виделками (Мирн.); Улас Уласович охоче прийняв скляночку з рук Григорія Івановича і радо цокнувся (Смол.)]. цокіт, -коту 1) цоканье, цокот; щёлканье; звяканье; разг. звяк; стук; тиканье [Тільки скрипіння під полозками та цокіт копит порушували лісову тишу (Шиян); Цей поквапливий срібний цокіт, цей шум великої їдальні для Фіри справді звучить, як музика (Донч.); Годинник па лівій руці голосним, над міру голосним цокотом порушував спокій (Козач.)]; ср. цокати 1; 2) стрекот; разг. стрекотня; ср. цокотати 2. цокнути см. цокати. цокнутися см. цокатися. цоколь 1) (род. цоколю) архт., геол. цоколь [Величезні брили цоколю... Перший поверх з вузенькими заґратованими віконцями, а над ними — ще два поверхи (Тулуб); На підвищеному цоколі вулканічних гір височать окремі лавові конуси (Вісник АН УРСР, 1957, 3)]; 2) (род. цоколя) эл. цоколь. цокольний архт. цокольный [Зал ресторану, розташований в цокольному поверсі, оформлений кількома портиками, які членують приміщення на невеликі об'єми (Архт. і буд., 1955, 1)]. цокотання, цокотіння 1) цоканье, цокот; щёлканье; звяканье; разг. звяк; стук; стрекотание, стрекот; разг. стрекотня [Воднораз пролунали густим цокотанням сотні підвід, блиснули на сонці сріблом старанно вичищеного реманенту і плавко пішли за потужним гудінням тракторів (Епік); Працювали вдень і вночі. Далеко понад Дніпром чути було людські голоси, цокотіння сокир, сухі удари тесел (Скляр.); Перекривлене, посиніле обличчя Біди, який з неймовірними зусиллями стримував цокотіння зубів, викликало б і вибух сміху, і співчуття (Трубл.); Дослухаючись до цокотіння кулеметів і вибухів бомб на Печерську, на вулицях біля звичайних колодязів стояли довгі черги за водою (Довж.)]; 2) стрекотание, стрекот, стрекотня (разг.), цокотанье, цокот; треск (только о кузнечиках), трескотня; щебетание [Він вслухався в тишу, але чув лише цокотін- пя коників (Трубл.); Серце в неї защеміло. Цілий вечір була вона смутна: ні цокотання веселої дівчини, ні бабині жарти не розважали її (Мирн.); Ніжне Оленине цокотіння трохи Ьозважило Горпину (Тулуб)]. Ср. цокотати 1—2. цокотати, -кочу, -кочеш и цокотіти, -кочу, -котиш 1) усилит, цокотать, цокать; щёлкать; звякать; стучать; (о звуках, напоминающих треск — ещё) стрекотать; (зубами — ещё) выбивать дробь; (о зубах —- еще) колотиться [Дрібно цокотять дівочі підківки на сходах — летить Оленка, сестра (Куч.); А внизу пролітають вагони, і ко- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)