цуп 396 цур цупкість, -кості крепость; твёрдость, тугость; цепкость; жёсткость; плотность. Ср. цупкий. цупко нар. крепко; туго; цепко [Руки її, що цупко тримали важке дерев'яне цебро, були міцні і звичні до роботи (Смол.); Чи бачиш, їде ген собі козак по полю? Як цупко він нап'яв на плечі кобеняк! (Греб.); Все рідше траплялися коряві сосни, що корінням цупко вхопилися за стрімкі скелі і міцно трималися (Іван.)]. Ср. цупкий. цуприкувати, -кую, -куєш обл. тянуть; (пере- двигать по земле — ещё) тащить [Мокрієв- ська не пускала [Галецьку] й цуприкувала її обома руками (Н.-Лев.)]. цур межд. разг. чур [— Цур, тільки чаєм не заливатиі Бо це ж єдиний список на увесь світ зостався, .. —застерігає Пищи- муха (Мирн.); Настуся: Е, ні! стривайте, цур не грать. А то не буду й танцювать, Поки барвінку не нарву Та не заквітчаюсь (Шевч.)]; ~р [же] й о м у, х а й йому ^>ро ну его, будь он неладен, прах с ним [Олімпіада Іванівна: Не думай про се, ну, що там згадувати! Воно собі минуло, ну, й цур йому, тому нещастю (Л. Укр.); Вийшов з хати карбівничий, Щоб ліс оглядіти, Та де тобі! таке лихо, Що не видно й світа. «Еге, бачу, яка фуга! Цур же йому з лісом!» (Шевч.); — Хай йому цур! — сплюнув Семен і рішився відкараскатись від дурних думок (Коцюб.)]; ~ф-п ё к чур, чур [Лев усміхнувся і подобрів: ..Поки дійдем, ще й тая нападе — не тута споминаючи — цур-пек! а потім буде душу витрясати... (Л. Укр.)]; #wp тобі, пёк тобі! и ~р тобі та пёк! [а] ну тебяі; (грубее) прах тебя возьмйі [Цур тобі, пек тобі, яка дженджуриста: я купив їй личман, ще хоче й намиста (народна пісня); — Братику, Грицьку! Ходімо, оборонімо [кріпаків]... Ходімо — не даймо!.. — Цур тобі та пек!— думаю, — та від його... (Мирн.)]. цурання избегание. цуратися, -раюся, -раєшся и уст. цурати (кого, чого, редк. кого, що, ким, чим) сторониться (кого, чего), чуждаться (кого, чего), избегать (кого, чего); (реже) дичиться (кого, чего); разг. бегать (от кого, от чего), чураться (кого, чего); (иногда) отказываться (от чего), пренебрегать (чем), гнушаться (чего, чем) [Відколи поставлено Романа сільським писарем, він ще більше почав цуратись «мужицької компанії», а водився з дяком, фершалом та прикажчиками з економії (Коцюб.); Не тільки її [Мотрю], а й її матір стару стали цуратися люди (Мирн.); Він бачив, що мати помиляється, але мовчав, замикався, цурався її — і тільки з учителем відпочивав душею (Тулуб); Він усіх цурається, ні з ким не дружить (Трубл.); Учітесь, читайте, І чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь (Шевч.); Гозберг нічого не цурався: перекупити й спродати з рук до рук яку худобину, бочонок оселедців, ящик мила чи кілька низок цибулі (Досв.); Тож не цурайтесь видом бідним, Нескладним гомоном її [пісні], А серцем щирим і свобідним Прийміть і полюбіть її (Фр.); Не цурай мене, серце (народна пісня)]; гатися хлїба-солі отказываться от хлеба-соли; (брезгуя) гнушаться хлёба-сбли (хлебом-солью) [Коли ти цуратимешся мого хліба-солі, я з тобою не ходитиму по гриби. Які ж з нас друзі, коли один оуде їсти, а другий дивитиметься? (Збан.); Коли зайшли, то й спасибі, що не цураєтесь моєї хліба-солі (Н.-Лев.)]; ^тися чиєї хати (дому um. n.) обходить чей дом [Джонатан: Добридень, Річарде! Р і ч а р д: Здоров, здоров! Давно тебе не бачив. Щось ти, брате, цураєшся моєї хати (Л. Укр.)]; н є «врайся коня, й трактора придбавши поел, на трактор надейся, а коня не бросай. цурка 1) небольшая палочка; (для стягивания верёвки) кляп; (вообще короткий кусок дерева) чурка [В кожного забродчика була дерев'яна ляма. Вона обіймала широкою плисковатою дерев'яною дугою стан, а її кінці були стягнуті спереду ремінцями; ремінці застібались дерев'яною цуркою (Н.-Лев.); Спокійно, без зайвої хапливості, крутила вона перевесла, вправно орудувала цуркою, з її руки виходили акуратні, немов під гребінку підстрижені снопи (Донч.); З кийками в руках вони бігають навколо ямки, в яку треба загнати «свинку» — дерев'яну цурку (Донч.); Десь хлопчик недалечко був, На його [Голуба] цуркою шпурнув І в голову якраз ударив дуже... (Гл.)\; д о *^ки разг. совсем; до основания; (при глаголах со значением сго- ретъ, разориться и т. п.) дотла; (все) до нитки [Вона взяла й розібрала до цурки свій автомат, спокійно й хутко змастила, знову зібрала (Янов.); Хай тільки палії війну розпалять, на них самих обернеться їх лють: такі тут сили встануть, що... повалять геть все старе, до цурки ізметуть! (Тич.); І хоч не такі вже великі гроші за щастя назвав агент, але чимало строка рів не могли стягнутися на них, навіть продавши до цурки все своє майно (Ст.)]; як (наче) ^кою крутити, крутнути разг. причинять, причинить сильную физическую или нравственную боль [Христю та звістка, наче цуркою, крутнула за серце (Мирн.)]; 2): ~ки (игра) чурки; обл. цурки [Він був звичайний хлопчик, у «цурки» гарно грав (Сое.)]. цурочка уменъш., ласк, от цурка 1 [Вони ж пильнують, щоб у саду не було ні смітинки, ні цурочки (Скляр.); Я, бачся, каганець усе ховав під свитку, Та якось теє... Зирк— горить! І, батечку! Як обхопило — Усе до цурочки згоріло: Сам трохи-трохи не пропав... (Гл.)]. цурпалка обл. см. цурпалок. цурпалля, цурупалля собир. обрубки; чурки; обломки; палки; [жёсткие] стебли [Чорне цурпалля стирчить, немовби дерева підняли вгору руки з розчепіреними пальцями і благають, щоб люди не дали їм зовсім померти (Ткач); Хіба це сіно? Тут саме цурпалля, що корова його об'їсть та й зо-
|