Бібліотека Dokladno - наукова та навчальна література

Головна

Гуманітарні

Ви переглядаєте книгу:

ред. І. М. Кириченко
Українсько-російський словник. (у 6 томах)

Сторінка (загалом з 2 до 635):
Попередня 
Наступна

цуп 396 цур
цупкість, -кості крепость; твёрдость, тугость;
цепкость; жёсткость; плотность. Ср.
цупкий.
цупко нар. крепко; туго; цепко [Руки її,
що цупко тримали важке дерев'яне цебро,
були міцні і звичні до роботи (Смол.);
Чи бачиш, їде ген собі козак по полю? Як
цупко він нап'яв на плечі кобеняк! (Греб.);
Все рідше траплялися коряві сосни, що
корінням цупко вхопилися за стрімкі скелі
і міцно трималися (Іван.)]. Ср. цупкий.
цуприкувати, -кую, -куєш обл. тянуть; (пере-
двигать по земле — ещё) тащить [Мокрієв-
ська не пускала [Галецьку] й цуприкувала
її обома руками (Н.-Лев.)].
цур межд. разг. чур [— Цур, тільки чаєм
не заливатиі Бо це ж єдиний список на
увесь світ зостався, .. —застерігає Пищи-
муха (Мирн.); Настуся: Е, ні!
стривайте, цур не грать. А то не буду й
танцювать, Поки барвінку не нарву Та не
заквітчаюсь (Шевч.)]; ~р [же] й о м у, х а й
йому ^>ро ну его, будь он неладен,
прах с ним [Олімпіада
Іванівна: Не думай про се, ну, що там
згадувати! Воно собі минуло, ну, й цур йому,
тому нещастю (Л. Укр.); Вийшов з хати
карбівничий, Щоб ліс оглядіти, Та де
тобі! таке лихо, Що не видно й світа.
«Еге, бачу, яка фуга! Цур же йому з лісом!»
(Шевч.); — Хай йому цур! — сплюнув
Семен і рішився відкараскатись від дурних
думок (Коцюб.)]; ~ф-п ё к чур, чур [Лев
усміхнувся і подобрів: ..Поки дійдем, ще
й тая нападе — не тута споминаючи —
цур-пек! а потім буде душу витрясати...
(Л. Укр.)]; #wp тобі, пёк тобі! и ~р
тобі та пёк! [а] ну тебяі; (грубее)
прах тебя возьмйі [Цур тобі, пек тобі, яка
дженджуриста: я купив їй личман, ще хоче
й намиста (народна пісня); — Братику,
Грицьку! Ходімо, оборонімо [кріпаків]...
Ходімо — не даймо!.. — Цур тобі та пек!—
думаю, — та від його... (Мирн.)].
цурання избегание.
цуратися, -раюся, -раєшся и уст. цурати
(кого, чого, редк. кого, що, ким, чим)
сторониться (кого, чего), чуждаться (кого,
чего), избегать (кого, чего); (реже)
дичиться (кого, чего); разг. бегать (от кого,
от чего), чураться (кого, чего); (иногда)
отказываться (от чего), пренебрегать (чем),
гнушаться (чего, чем) [Відколи поставлено
Романа сільським писарем, він ще більше
почав цуратись «мужицької компанії», а
водився з дяком, фершалом та
прикажчиками з економії (Коцюб.); Не тільки її
[Мотрю], а й її матір стару стали цуратися
люди (Мирн.); Він бачив, що мати
помиляється, але мовчав, замикався, цурався
її — і тільки з учителем відпочивав душею
(Тулуб); Він усіх цурається, ні з ким не
дружить (Трубл.); Учітесь, читайте, І
чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь (Шевч.);
Гозберг нічого не цурався: перекупити й
спродати з рук до рук яку худобину,
бочонок оселедців, ящик мила чи кілька
низок цибулі (Досв.); Тож не цурайтесь
видом бідним, Нескладним гомоном її [пісні],
А серцем щирим і свобідним Прийміть і
полюбіть її (Фр.); Не цурай мене, серце
(народна пісня)]; гатися хлїба-солі
отказываться от хлеба-соли; (брезгуя)
гнушаться хлёба-сбли (хлебом-солью) [Коли
ти цуратимешся мого хліба-солі, я з тобою
не ходитиму по гриби. Які ж з нас друзі,
коли один оуде їсти, а другий
дивитиметься? (Збан.); Коли зайшли, то й спасибі,
що не цураєтесь моєї хліба-солі (Н.-Лев.)];
^тися чиєї хати (дому um. n.)
обходить чей дом [Джонатан:
Добридень, Річарде! Р і ч а р д: Здоров,
здоров! Давно тебе не бачив. Щось ти, брате,
цураєшся моєї хати (Л. Укр.)]; н є «врайся
коня, й трактора придбавши
поел, на трактор надейся, а коня не
бросай.
цурка 1) небольшая палочка; (для стягивания
верёвки) кляп; (вообще короткий кусок
дерева) чурка [В кожного забродчика була
дерев'яна ляма. Вона обіймала широкою
плисковатою дерев'яною дугою стан, а її
кінці були стягнуті спереду ремінцями;
ремінці застібались дерев'яною цуркою
(Н.-Лев.); Спокійно, без зайвої
хапливості, крутила вона перевесла, вправно
орудувала цуркою, з її руки виходили
акуратні, немов під гребінку підстрижені
снопи (Донч.); З кийками в руках вони
бігають навколо ямки, в яку треба загнати
«свинку» — дерев'яну цурку (Донч.); Десь
хлопчик недалечко був, На його [Голуба]
цуркою шпурнув І в голову якраз ударив
дуже... (Гл.)\; д о *^ки разг. совсем; до
основания; (при глаголах со значением сго-
ретъ, разориться и т. п.) дотла; (все) до
нитки [Вона взяла й розібрала до цурки
свій автомат, спокійно й хутко змастила,
знову зібрала (Янов.); Хай тільки палії
війну розпалять, на них самих обернеться
їх лють: такі тут сили встануть, що...
повалять геть все старе, до цурки ізметуть!
(Тич.); І хоч не такі вже великі гроші за
щастя назвав агент, але чимало строка рів
не могли стягнутися на них, навіть
продавши до цурки все своє майно (Ст.)];
як (наче) ^кою крутити,
крутнути разг. причинять, причинить
сильную физическую или нравственную боль
[Христю та звістка, наче цуркою, крутнула
за серце (Мирн.)]; 2): ~ки (игра) чурки;
обл. цурки [Він був звичайний хлопчик,
у «цурки» гарно грав (Сое.)].
цурочка уменъш., ласк, от цурка 1 [Вони ж
пильнують, щоб у саду не було ні
смітинки, ні цурочки (Скляр.); Я, бачся, каганець
усе ховав під свитку, Та якось теє... Зирк—
горить! І, батечку! Як обхопило — Усе до
цурочки згоріло: Сам трохи-трохи не
пропав... (Гл.)].
цурпалка обл. см. цурпалок.
цурпалля, цурупалля собир. обрубки; чурки;
обломки; палки; [жёсткие] стебли [Чорне
цурпалля стирчить, немовби дерева підняли
вгору руки з розчепіреними пальцями і
благають, щоб люди не дали їм зовсім
померти (Ткач); Хіба це сіно? Тут саме
цурпалля, що корова його об'їсть та й зо-

Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)