Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
ДУР 397 цяв ставляє, недоїсть (Звенигородщина)]. Ср. цурпалок. цурпалок, -лка, цурупалок обрубок; (короткий кусок дерева — еще) чурка; (отломавшийся кусок или оставшаяся часть) обломок [палки, ветки или стебля] [Його брали за руку і уважно роздивлялись безпальчий цурпалок, паче бачили вперше (Коцюб.); Тарнов кинув у багаття цурпалок, що підкотився йому до ніг (Десн.); —А бодай би ти здох! — засварилася на нього дівчинка і, вхопивши якогось цурпалка, поцупила ним неслухняного собаку по спині (Смол.); Деревця, недавно посаджені, були поламані вщерть і простягали до неба свої цурпалки, тверді, колючі, обдерті (Коцюб.); Хто воли виганяв за табір у поле, хто збирав попід вербами цурупалки, хто таганок готовив (Барв.)]; н а ^лки розбити и т. п. на кусочки разбить и т. п. [Серце Кирила Сидоренка билося в грудях, наче хотіло розбити їх на дрібні цурпалки (Собко)]. цурпалочок, -чка, цурпалочка, -чки, цурупалочок, -чка уменьш. чурочка; обломочек [У нього такі допитливі розумні очиці, він ніколи не капризує, завжди чимсь зайнятий, навіть з простої цурпалочки може уявити собі найцікавішу іграшку (Іван.)]. Ср. цурпалок. цурпелити, -лю, -лиш разг. тянуть, тащйть [Іграшковий паровозик цурпелив за собою шість чи вісім цяцькових вагончиків (Загр.)]. цурупалля см. цурпалля. Цурупалок см. цурпалок. цурупалочок см. цурпалочок. Цур-Цура межд. разг. чур-чура [Одного разу (цур-цура, щоб піхто не знав!) Улас дав їй почепити ненадовго одну медальку. Яке це було хвилювання..! (Янов.)]. цуценя, -няти 1) щенок; обл. кутёнок [Десь недалечко гавкнув собака.. Це було невеличке чорне цуценя, але на диво зловредне (Донч.)]; 2) перен. бран. щенок, пащенок [—Не бреши, цуценя, бо буде гірше, —посварився йому Корж кулаком (Тулуб)]. цуценятко уменьш., ласк, щеночек; кутёнок [Є в садку [дитячому] ще й цуценятко, є ласкаве кошенятко, а надворі є кролі, волохаті та малі (Забіла)]. Ср. цуценя 1. цуцик собачка; пёсик; прен. собачонка [Дмитрові до ніг підкотився кудлатий цуцик (Чорн.); Джавадов подивився на свого співрозмовника так, як може дивитися людина на жалюгідного облізлого цуцика (Донч.)]; догадався <^к, як хвіст о дп а в погов. догадался, как проигрался. цу-цу, цю-цю межд. 1) (для призыва собак) цю-цю [Цу-цу, Рябко!.. на-на!.. сюди Рябка кликніте! (Г.-Арт.); Я гладжу дітей по головці і ляскаю пальцями до кожного пса: цю-цю!.. (Коцюб.)]; 2) (возглас удивления) тю [Смеркалося... огонь огнем Кругом запалало, — Аж злякавсь я... «Ура! ура! Ура!» закричали. «Цу-цу, дурнії схаменіться! Чого се ви раді! ЇЦо горите?» (Шевч.)]. цуцукати, -каю, -каєш разг. звать [собаку] [Нехай цуцукають... Мене [Рябка] сим не зведуть, Поки самі сюди обід не принесуть (Г.-Арт.)]. цюк (глагольное межд.) разг. тюк, тяп [Озирнувся — нема нікого, тихо; от я і почав рубать: цюк раз, цюк удруге, заміривсь утретє, а мене як шмагоне щось лозиною (Стор.)]. цюкання тюканье, тяпан ье; стук, [лёгкие] удары [Дівчинка повела його на берег, де чулись голоси багатьох людей, цюкання сокир і вищання пилок (Трубл.)]. Ср. щокати. цюкати, -каю, -каєш, цюкнути, -иу, -неш тюкать, тюкнуть (разг.), тяпать, тяпнуть (разг.); (без прямого дополнения — ещё) стукать, постукивать (слегка), стукнуть, (по чему) ударять, ударить; (с прямым дополнением — ещё) долбить (только несоверш.), рубить, рубнуть, разг. рубать, рубануть [Обтесував кілки Стьопа Проценко із своею ланкою; весело було дивитись, як школярі цюкали сокирами (Донч.); Він цюкнув пару разів і зупинився, відпочиває, опертий на держалні дзюбака (Фр.); В своєму городі Василипа Римар сапкою цюкає зачерствілу землю (Ст.); Василь сідає, а Мирон починає рахувати, цюкаючи за кождим разом бучком о землю: один, два, три, чотири... (Фр.); Він, чекаючи кожну хвилину посланця з правління, сів цюкати дрова (Панч)]. цюкатися, -кається разг. бить клювом, клеваться [Боляче цюкала ся клята квочка... (Вишня)]. цюкнути см. цюкати. цюпа обл. 1) конура [В цюпі, де жили Лім- бахи, було темно, брудно та непривітно (Фр.)]; 2) (место заключения) тюрьма [Що це Ви мовчите? Чи не посадили Вас до цюпи з ласки д. Губчака (Коцюб.); За віщо посадовлено до цюпи цього старого поляка, я так і не довідався (Досв.)]. цюпка обл. 1) уменьш. конурка [У цюпці темній та вогкій, Забувши голод і утому, Я так над книжкою сидів, Гуляв у царстві золотому (Фр.)]; 2) (в тюрьме) камера [Се була цюпка не більша шести кроків вздовж, а чотирьох вшир, з одним маленьким, за- кратованим вікном (Фр.)]. цюра обл., уст. см. джура. цюрйтп, -рить обл. см. дзюрити. Цюріх Цюрих. цюріхський цюрихский. цюркбм нар. разг. струёй; (сильнее) ручьём [Ухопився за обв'язану шматами голову, здер їх і кинув до землі. Кров цюрком полилася (Кобр.); Спека така, що крий мати божа! З нас цюрком поти ллються, в горлі пересохло (Фр.)]. цю-цю см. цу-цу. цюця dem. собака; ласк, собачка [І мале перед цюцею заздалегідь уже танцює і хвалиться цюці, що тато прийде, і танцює, взявши цюцю за лапки (Барв.)]. щоцько разг. пёс; собака [Дорогою мене стріває здоровенний рябий цюцько (Ков.)]. ця см. цей. цябрина обл. см. цямрина. цяв межд. тяв. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)