Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
цъо 400 чав посушливе цьогорічне літо, де-не-де в таких вуличках чорніло вічне болото (Віль- де)]. цьом межд. 1) чмок [Кому не схочеться поцілувати оце миле-миле.. і таке гарненьке личко? Цьом, цьом! (Янов.)]; 2) воспроизводит пение крапивника. Ср. цьомкати 1—2. цьомкання 1) чмоканье; 2) пение [Пташки лящать, теркотять, співають; щебече соловейко і своїм голосом криє цьомкання кропив'янки (Мирн.)]. Ср. цьомкати 1—2. цьомкати, -каю, -каєш разг. 1) чмокать чабак, -ка обл. лещ [Домна поспішно чистила цупкими пальцями масного чабака (Панч)]. чабан, -на с.-х. чабан, овчар [А недалеко край дороги Отару гнали чабани (Шевч.)]. чабанёць, -нця уменьш., ласк, от чабан [Був собі чабанець, та такий, що ще змалку все вівці пас, більш нічого й не знав {народна казка)]. чабанити, -ню, -ниш см. чабанувати. чабаниха разг. жена чабана, жена овчара. чабанка разг. 1) жена чабана, жена овчара [Лузаючи насіння, вона спокійно гомоніла з чабанками, що жили при таборі, розповідала їм про свої Кринички, про Псьол та ліси, що тягнуться вподовж нього (Гонч.)]; 2) (собака) овчарка [Стережуть їх [отари] чабани з собаками.. Одна така чабанка вільно загризає вовка (Тулуб)]. чабанство см. чабанування. чабанський чабанский [Давно вже змагаються між собою чабанські бригади (Рад. Укр., 1957, X); Кудлатим чабанським папахам, як і матроським безкозиркам, тепер всюди була шана, всюди ^ честь (Гонч.)]. чабанування пастушество [при овцах] [Розумова потекла жвава та гаряча: про життя вівчарів у цих безлюдних степах біля самого Чорного моря.. Потім перекинулася розмова на чабанування (Рад. Укр., 1961, V)]. чабанувати, -ную, -нуєш чабанить, пасти овец [Старшина; Не бійся, його тут нема, він десять літ уже в Криму чабанує, навряд чи й прийде! (Тоб.); Батька Омель- ко бачить не дуже часто, бо він увесь час у степу, чабанує разом з Сильвестром Шан- / друком (Донч.)]. чабанчук, -ка разг. уст. помощник чабана, помощник овчара [Кине йому Софія семи- гривеника... — Іди тепер до отари... Там будь.—І йшов. Добрі тоді були чабанчуки, слухняні! (Гонч.)]. чабарня 1) овчарня, овчарник [Отаман та здумав об'їжджати чабарні (Етн. мат.)]; 2) (жилище чабанов) чабарня. чабёр, -бра бот. (Satureja L.) чабёр [Чабер — трав'яниста рослина з сильним ароматом і приємна на смак (Укр. страви)]. чавити, -влю, -виш давить; (комкать, портить — ещё) мять, (ногами) топтать; (вы- (разг.); целовать [Цілими годинами сидить папа [римський], а поклонники цьомкають у пантофлю (Вишня)]; 2) (о крапивнике) петь [Недалеко від його схопилася сіренька пташка і, скочивши на тин, почала цьомкати (Мирн.)]. цьохля обл. прен. неугомонная болтунья; сплетница [Ірися цьохля проклятуща.. Прийшла, Юноні розказала, Еиея як Латинь приймала, Який між ними єсть уклад (Котл.)]. пускать жидкость — ещё) выжимать [Вони чавили його чобітьми, вони повидирали йому волосся з голови (Тулуб); Гнат Голод ішов похмурий і байдуже чавив широкими підошвами прикраси весни (Панч); У нього славний виноградник, і він під осінь чавить сік (Тер.)]. чавитися, -виться давиться; мяться; топтаться; выжиматься. Ср. чавити. чавкання 1) чавканье [Зрадлива осіння тиша: ще здалеку почує Юрко чавкання чобіт по грязюці (Козач.)]; 2) чавканье [Левка доводило до сказу ненажерливе чавкання гітлерівця (Цюпа)]. Ср. чавкати 1—2. чавкати, -каю, -каєш, чавкнути, -ну, -неш разг. 1) (о болоте um. п., по болоту) чавкать, чавкнуть [Під чобітьми чавкає болото (Риб.); Лукія повернула назад. Але земля хитнулася, щось чавкнуло під ногами, наче роззявив хто ненажерливу пащу, і дівчина по коліна провалилася в трясовину (Донч.); Маленькі ноженята, обгорнуті в ганчір'я, чавкали в грязюці (Головко); Чавкаючи чобітьми по грязюці, Ганна йшла вздовж лугу (Козач.)]; 2) (во время еды) чавкать, чавкнуть [Він мерщій наклав собі повну тарілку вареників, прилив зверху маслом та ще й сметаною добре їх примастив, а потім, на увесь рот чавкаючи, почав їх уминати (Мирн.)]. чавкотіти, -тйть усилит, чавкать [Шумейко затих, прислухаючись до того, як чавкотіла під ногами у людей грязюка (Шиян)]. чавлений прич. давленный; мятый; топтанный. Ср. чавити. чавун 1) (род. чавуну) чугун [Руда і кокс ідуть у доменну піч. Домна дає чавун (Вишня)]; крихкий ^н см. крихкий; 2) (род. чавуна) (сосуд) разг. чугун; разг. чугунка [Мотря встала, розпалила в печі й приставила чавун з водою (Н.-Лев.)]. чавунець, -нця уменьш. чугунок [Зливає [мати] йому на руки теплої води з чавунця та все допитується: чи надовго приїхав та чи скоро зовсім додому верпе (Куч.)]. чавунка 1) (железная дорога) разг. уст. чугунка [Над чавункою хмарами—зграї... Пролітають вагони у даль (Сос.)]; 2) (печка) разг. чугунка. чавунний чугунный [Величезний, але невисокий зал здавався приплющеним, скле- ч |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)