Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
чал 403 чап шарканье [ног] [Чути вже важке дихання й чалапання по воді босих ніг (Янов.); Надворі почулося чалапкання, немов хто пробирається по глибокім глинистім болоті (Фр.); В льохові стало чорно й тихо; лиш знадвору долітали сюди гавкання собаки та важке чалапання ніг (Коцюб.); Поволі по церкві, то тут, то там, займались вогники, ..од входу чулося чалапання ніг, а по церкві розходилась струмками сива пара з ротів і носів перемерзлого люду (Коцюб.)]. Ср. чалапати. чалапати, -паю, -паєш и чалапкати, -каю, -каєш разг. шлёпать (по воде, по грязи); (производить шорох по полу и т. п.) шаркать; (идти) брести [Вона йшла навгад, чалапаючи по густім, липкім болоті, кулячись від вітру (Фр.); За дверима хтось тихесенько чалапав по хаті (Н.-Лев.); Розум протестував, розум рвався до втечі, а ноги ледь чалапали по ковзкій дорозі, ноги боліли, не хотіли слухатися (Збан.); Федір чалапав до своєї хати та не переставав шептати: — А я ж, Андрійку, де силу пустив? (Стеф.); Іван Антонович схилився біля воза на ящики мін, задумався. Хома тим часом, чалапкаючи в калюжах, добрався до крайнього воза (Гонч.)]; см. ещё чапати. чалапкання см. чалапання. чалапкати см. чалапати. чалапкотїти, -кочу, -котиш см. чалапати. чалапнути, -ну, -неш разг. шлёпнуть [Почув {Федір Прохорович], як щось чалапнуло оддалік у напрямку до будинку залізничного сторожа і наче хтось зсунурся в рівчак з водою (Трубл.)]. чалдон обл. чалдон. чалення мор., ав. чалка. чалий чалый [Іній зробив однієї масті богун- ських коней. Вони мчали бадьорою риссю, всі чалі, і тільки клуби білої пари над ними говорили про довгий шлях (Довж.)]. чалити, -лю, -лиш мор., ав. чалить [Ворожий корабель... Гей, за облавок жаль! Гармаше, в груди стрель! Стерничий, рівно чаль! (Рил.); Як люблю я в цю мокрінь осінню, В цих огнях, що впали на асфальти, Юному шептати поколінню: До щасливих луко- мор'їв чальте! (Рил.)]. чалитися, -люся, -лишся (двигаться) разг. подбираться, подкрадываться [Дивлюсь. Коли воно — Петро, парубійка Омельків, лізе-лізе у садок Симонів.. Переліз і чалиться... Куди ж це він? (Тесл.)]; О ^тися до кого перен. разг. водить компанию с кем [Дениса хлопці побили за те, що він до них не чалиться (Сквир. у. — Сл. Гр.)]; ^>тися коло (біля) кого ютйться у кого; (иногда соверш.) приютиться у кого, приклонить голову у кого [Ми з старим удвох і поклали собі у серці — збудувати їй хату на добрім місці та й собі коло неї чалитись до віку (Етн. зб., І)]. чалма чалма [Ставна постать Септарова виразно вирисувалась на тлі блакитного неба. Хаджі Бекір глянув туди, і його очі блиснули з-під чалми (Коцюб.)]. чамбул ист. конный отряд [По зеленому полю, ледь видно, посувалися, мов човники на морі, козацькі чати і татарські чамбули (Панч)]. чан чан [Рядами стояли чани, до верху наповнені рибою (Шиян)]. чановий, -вого спец. чановой, чановщйк. чапан чепан [Вдягнені, хто в чому міг. Бо були на них і ношені польські кунтуші, і подільські свити, козачі чумарки, і навіть татарські., чапани (Ле)\. чапати, -паю, -паєш разг. [медленно] ступать, [медленно] переступать; (идти с трудом) брести, разг."плестись, тащиться [Босі репапі ноги чапали по м'якій пилюзі (Горд.); Христя і танцювала, і пускалася сама з собою наввипередки, і, затомившись, ледве-ледве чапала (Мирн.); Нетвердими ногами, спираючись на., костури, чапали й ті діди, яким уже землю давно замінила піч (Ст.)]. чапіння пребывание в согнутом положении [Виснажене нерухливим чапінням у запічку й постом, ..Тіло дитяче тремтить під тим подихом вітру зрадливим (Фр.)]. Ср. чапіти. чапіти (чапію, чапієш и чаплю, чапиш) обл. стоять согнувшись; гнуться; изгибаться, выгибаться [Цілими днями, від ранньої весни аж поки не настануть осінні холоди, вій чапить було над своєю дучкою та водить своїм обмащеним квачем по поверхні брудної води, якою вона заповнена (Фр.); Селянин хвилю мовчав, гнівно поглядаючи в кут, де чапів Бовдур (Фр.); П р є д- слава: ..Князь спить, не знає, що довкола нього Чатує зрада, що, мов дикий звір, Чапить уже, щоб скочити з криївки (Фр.)]; робота г^піе (^>пйть) работа хромает [Пити вміє, а робота в його чапіє (Етн. мат.)]. чапленя, -няти птенец цапли. чаплин, -на, -не цапли (род. п. от цапля) [Чаплиним пером вона [шапка] виблискує, сіяє над чолом (Рил.)]. чаплиний цапли (род. п. от цапля) [Збоку дівчинка побачила навіть худе й неза- доволене, сердите обличчя людини з довгим, як чаплиний дзьоб, носом (Іван.); Чаплиних білих пер пучок на шапці квітне, — За кожне не один заплачено дукат (Так одягаються лиш для великих свят!) (перекл. Рильського)]. чаплійка уменьш. сковородник [Ввійшла мати, несучи чаплійкою велику сковорідку (Коп.)]. чаплія сковородник [За нею челядь покотила, Схвативши хто що запопав: Кухарка чаплію вхопила, Лакей тарілками шпурляв (Котл.)]. чапля цапля [Маланка, закасавши спідницю та вся зігнувшись, мов чапля, переставляла ноги по глеюватій ріллі (Коцюб.)]. чаполоч, -чі, разг. чаполоть, -ті бот. (Ніе- rochloe R. В г.) чаполоть, лядник [Колись тут [на полі] сама чаполоч стелилась по землі (Горд.); Отаман вибрав місце коло одного єрика, де пісок заріс зеленою листатою чаполоттю та червоним солонцем (Н.-Лев.)]. чапрак см. чепрак. 26* |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)