Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
чар 404 чар чар, -ру 1) очарование, обайние, чары [Яскрава осінь розгортає перед нами весь чар підмосковних задумливих лісів (Пере.); Життя до неї усміхається, манить до себе якимсь невідомим чар ом, тягне несподіваними надіями (Мирн.)]; 2) волшебство; волшебное зелье [Ф а у с т: ..Чи тут незримим чаром віє? Я ж насолоди був запраг — І ось душа моя у сні любовнім мліє! (перекл. Л у каша); І заворушились по темних нетрях між берегами, між очеретами та болотами сиві, волохаті спи та обмари, захитали тінями й валом повалили на села всі дороги й шляхи переливати чаром (Вас.)]; ер. чари1 1. чара 1) поэз. чара; (перен. — обычно) «іаша [Тетяна бере другий келих і подає Свічці: Здорові пийте, діточки, нехай солодка й повна буде ваша чара (Коч.); Крапля до краплі — гіркою отрутою вщерть переповнилась чара... Нащо те згадувать? Тінню забутою Лай промине тая хмара (Л. Укр.)]; 2) уст. рюмка [Гостю налив чару, а сам випив пару (Ном.)]. чардак, -ка уст. палуба [На возах незабаром скоїлось таке, як на чардаках на пароходах, коли вони причалять до пристані (Н.-Лев.)].^ чардаш, -пш (танец) чардаш [Ввечері в палаці барона Перені почався бал, музика заграла мазурку і чардаш (Скляр.)]. Чарджоу нескл. сущ. м. р. Чарджоу. Чарджоуська область Чарджоуская область. чарджоуський чарджоуский. чари1 (род. чарів) 1) чары (поэз.); волшебство, колдовство; (напиток) волшебное зелье [В тих легендах ми читаєм, ..як людей лихії чари в мертвий камінь обертали (Л. Укр.); Дитино моя, Олесюі схаменись! ..Що се ти задумала! Та се тобі якісь чари давано! (Вовч.)]; немов и т. п. [як йми] ^рами (в значении обстоятельства) как по волшебству [Одно слово генія, кинуте в мелодію, — і ніби чарами Їюзгорнулась передо мною картина Н.-Лев.)]; ^ри діяти (чарувати) чародействовать (уст.), чаровать (уст.), колдовать [І на могилі серед поля, Як тую волю на роздоллі, Туманом сивим сповила. І колихала, і співала, І чари діяла... (Шевч.); Дала вона якесь дання йому, — якісь чари чарувала... (Вовч.)]; 2) (перен.: пленительная власть, чарующее действие) чары, очарование, обаяние [Довго він [Загнибіда] стояв над нею, дивився, напувався чарами її красної вроди (Мирн.); Краса природи, принадність жінки, чари музики і слова — все це котилось, як хвилі в далекому MopiL чужі й невидимі (Коцюб.); Є люди, що їх у всьому хочеться наслідувати. Такі люди мають у собі якісь особливі, внутрішні чари (Ваш)]. чари2 (род. чар) см. чара. чарівливий 1) чарующий, очаровательный, обворожительный, обаятельный, пленительный; (реже) обольстительный; волшебный [А соловейко троянді вродливій Так любо співав, Голосом дивним співець чарівливий Садки розвивав (Л. Укр,); Шепнув верховіттям дубок, І ліс відкривав вавісу Своїх чарівливих казок (Дор.)]; з <^вою щирістю с подкупающей йск- fценностью; ср. чарівний 2; 2) волшебный Залишала Віра бабі карбованці, напувала Прохора отим питвом чарівливим, потай підмішуючи його в страви (Шиян)]; ~ве люстерко обл. волшебное зеркало; ср. чарівний 1. чарівливість, -вості очаровательность, очарование, обворожительность, обаятельность, обаяние, пленительность; обольстительность [Василь Федорович Миронен- ко — художник яскравого ліричного обдаровання, який любить українську природу і тонко відчуває її чарівливість (Мист., 1955у 6)]. Ср. чарівливий 1. чарівливо нар. чарующе, очаровательно, обворожительно, обаятельно, пленительно; обольстительно. Ср. чарівливий 1. чарівний 1) волшебный, колдовской; книжн. чародейственный; уст. чародейный [Се кохання [Трістана та Ізольди] повстало з чарівного дання, любовного напою, випитого через помилку (Л. Укр.)]; ^на казка волшебная сказка [Настя щільно притулилася до нього і дивилася йому просто у вічі, як дитина, якій розповідають чарівну казку (Тулуб)]; ^ний ліхтар волшебный фонарь [Кругом гомоніли, вешталися, лагодилися до чогось. Деякі топтались коло чарівного ліхтаря, інші пробували грамофон (Вас.)]; 2) (привлекательный) чарующий, очаровательный, обворожительный, обаятельный, пленительный, (реже) неотразимый; (прекрасный—^ещё) прелестный, восхитительный, (только о предметах и явлениях) волшебный, упоительный; (располагающий к себе) подкупающий [Ночі, ночі па Вкраїні, Ночі тихі, чарівні, Де б не був я на чужині — Не забути вас мені (Манж); Матінко моя ріднесенька! ..Не дала ти мені чарівної краси, Не дала мені сили, щоб стіни валить, Не дала »ієні роду почесного (Фр.); І його поступ, і його погляд — все то таке невимовно чарівне та хороше, так і тягне до нього, так і вабить її серце! (Мирн.); За цими словами на порозі з'явилася у чорному вбранні дівчина. Вона остовпіла, побачивши нас, і її чарівне личко нервово засмикалось (Досв.); Як вільно йти по цій землі чарівній (Ус); Вечір був сповнений чарівної літньої краси (Шер.); Я на палубі пароплава .«Некрасов». Чарівний світ пливе передо мною: сині води, білі піски, хати на високих берегах (Довж.)]; з ^ною щирістю с подкупающей искренностью [— А тобі чого тут треба? .. — Працювати, — сказав він [хлопчик] коротко і знову усміхнувся з такою чарівною щирістю, що бригадир- механік пом'якшав (Багм.)]. чарівник, -ка 1) волшебник, колдун; книжн. чародей; поэз. уст. кудесник [Гість, мов той казковий чарівник, умів зачарувати всіх (Кач.); Р і х а р д: Звідкіля я можу знати, що буде потім? Я не хіромант і не чарівник (Собко)]; 2) (перен.— о человеке, пленяющем чем-либо) чародей; (реже) оча- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)