Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
чва 412 чве чвакать [Під ногами чвакотить болотяна твань (Хижн.)]. чвал, -лу галоп [Зненацька скажений чвал коня урвався біля воріт (Тулуб)]. чвалання медленное шагание; (звуки) шарканье [І знову довго мовчав, походжаючи по хаті в абсолютній темряві. Тільки важке чвалання валянок відбивало ритм життя в хаті (Ле і Левада)]. чвалати1, -лаю, -лаєш (медленно идти) разг. брести; разг. тащиться, плестись [Схиливши голову, старий повільно чвалав до села (Збан.); За шарманкою чвалало троє обшарпаних малюків, кравецьких учнів (Ільч.); Лінивою, тихою ходою чвалають круторогі бедраті воли (Коцюб.)]. чвалати2, -лаю, -лаєш (о конеу на коне) обл. галопировать, нестись галопом, скакать [Куди летиш, куди чвалаєш ти 3 могучим розмахом, залізний коню [поїзд]? (Фр.)]. чвалом нар. галопом; (очень быстро) во весь опор [Ще й не доїхав [вершник] на верх бугра, як раптом рвонув коня і чвалом помчав до річки (Ле); Раптом до ринку чвалом підкотило три тачанки (Смол.)]. чвалувати, -лую, -лувш скакать; галопировать [Оглянемось — аж їздець чвалує, а за ним ціла зграя (Вовч.); Всі ці дні чвалувала [матінка] на рудій кобилі стремено до стремена з ним [Михайликом] (Ільч.)]. чванитися, -нюся, -нишся чваниться, кичиться; (без указания чем — еще) заноситься (разг.)у спесивиться (уст.) [Вона дуже любила чванитись і почала розказувать, як її шанували пани та попи (Н.-Лев.); На тихих галявинах тільки шипшина сміється червоними губами та глід чваниться разками коралів (Донч.)]. чванливий разг. чванливый, кичливый, заносчивый; (сильнее) чванный, спесивый [Молодий чванливий багач із тремтінням дожидав, сховавшись за вербою, коли вийде бідна дівчина по воду (перекл. з Вовчка)]. чванливість, -вості чванливость, кичливость, заносчивость; чванство, спесивость [Що спільного у нашої гордості нашим народом., з безглуздою чванливістю бандер, бульб, мельників..? (Рил.)]. Ср. чванливий.. чванливо нар. чванливо, кичливо, заносчиво; спесиво [— А у вас є гурток авіамоделістів? — чванливо кинула запитання Юлька (Донч.)]. Ср. чванливий. чванство чванство, спесь [Вони мені аж обридли своїм чванством, своєю брехнею про послів і за свою небувалу аристократичну рідню (Н.-Лев.)]. чвань, -ні разг. чванство, спесь [Розбите золото — скрізь золото воно. А череп'яна чвань — довіку череп'яна (Гл.); Хоч гріш в каптані, та на сто рублів чвані (прислів'я)]. чванько м. и ж. р. спесивец (о мужчине); спесивица (о женщине); разг. задавака [Хвалився Будяку, надувшись, Коров'як, Що на троянду він походить колючками; А мій Будяк Сказав чванькові так: —Не колючками будь похожий, — а квітками (Боров.); Чванько на чваниться, а будько набудеться (Ном.)]. чваньковйтпй см. чванькуватий. чваньковитість см. чванькуватість. чваньковито см. чванькувато. чванькуватий, уст. чваньковитий разг. чванливый, кичливый; (реже) заносчивый [Вона., чванькувата — носочка й коцюбою не дістати (Вовч.); Він сам був дуже чваньковитий і без церемонії хвалив сам себе (Н.-Лев.)]. чванькуватість, -тості, уст% чваньковитість разг. чванливость, кичливость; заносчивость [Захоплений успіхами свого вихованця, старший лейтенант не помічав або просто не надавав значення проявам зазнайства і чванькуватості, що останнім часом стали Розвиватися в характері Маслюка (Багм.); ика жадоба руйнування, жадоба слави та багатства, чваньковитість, гордість заклекотіли в його душі, наче окріп (Н.-Лев.)]. Ср. чванькуватий. чванькувато, уст. чваньковито нар. чванливо, . кичливо; заносчиво [Отож, заклавши по два пальці за блакитні шлейки й вад ерши чванькувато догори голову, Йон звернувся до одного з парубків (Коцюб.); Ось на копі чваньковито шляхтич виїжджає, Він з Пархоменка глузує, Себе вихваляє (народна пісня)]. Ср. чванькуватий. чвара 1) раздор; (между феодалами — еще) усобица; (спор — еще) распря; (в семье и т. п. — ещё) ссора; разг. свара; (военное столкновение) уст. битва [Гелен: ..Як дізнаються про те ахейці, що елліна убито без вини, то знову можуть розпочати чвару па довгі роки (Л. Укр.); . П р і с- ц і л л а: ..В нас тепера велика чвара церкву роздирає, змагання йде, коли справляти паску, чи в той час, як юдеї, чи не в той (Л. Укр.); Гомін, брязкіт, люта чвараї Б'ються франки ч й сарацини (перекл. Л. Українки)]; ^ри мн. ч. раздор, раздоры, усобицы; распря, распри; ссора, ссоры [Князівські чвари і руйнівні напади половців погіршували становище народних мас (Іст. Укр. РСР); Багато пісень створено українським народом у мипулому про гірку долю трудової сім'ї, про чвари в ній, породжені злиднями, приватною власністю (Іст. укр. літ.); Вона [Л. П. Ліницька] трималась так, що всі закулісні чвари проходили повз неї (Минуле укр. театру); Весна в снігу. Крізь заметілі чути її зітхання, подих, чари... І що нам те, що сніговиця люта Затіяла ізнов з вітрами чвари (Ус.)]; дрібні ^ри дрязги [Де був він, коли дрібні чвари поміж технічним персоналом гальмували по суті роботу? (Риб.)]; 2) обл. буря; (с громом и молнией) гроза [Козак не ооїться ні хмари, пі чвари (Ном.)]. чварний обл. бурный; грозовой [Згадаймо чорну, чварну ніч, коли Чумацький Шлях крутивсь і плів петлю (Дмитр.)]. Ср. чвара 2. чвертитонний муз. четвертитбнный. чвертка разг. 1) (полбутылки) косушка [3-й чоловік: ..Давайте вип'ємо ще по одній? ..2-й чоловік: Вже й так по дві чвертки на брата осушили (Кроп.)]; 2) (о бумаге) четвертушка [Дав писареві заялозеиу й |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)