чек 414 чел чекальня ожидальня; разг. ожидалка [їдальня [палацу] — ренесанс 11 століття, Флоренція. Чекальня — копія залу ради 500 у палаці дожів, у Венеції (Вишня); Вона прислухалася до розмов хворих в амбулаторній чекальні (Ле)]. чекай 1) воен. ист. чекан [Не піддавалися вони [двері] ані шаблям, ані списам, ані чеканам (Тулуб)]; 2) (для земляных работ) кирка, мотыга; 3) (слесарный инструмент) чекан. чеканення чеканка. чеканити1, -ню, -ниш мет. чеканить. чеканити2, -шо, -ниш (обрезать) с.-х. чеканить. чеканитися1, -ниться чеканиться. Ср. чеканити1 . чеканитися2, -ниться чеканиться. Ср. чеканити2 . чеканка1 чеканка. Ср. чеканити1. чеканка2 чеканка [Чеканку, тобто видалення верхівок зелених пагонів [винограду], провадять у першій половині червня (Колг. вироби, енцикл.)]. Ср. чеканити2. чеканний чеканный [Саме в цих творах [збірка «Плуг»] Тичина виступив як поет- реаліст, майстер чіткого, простого, чеканного вірша, позначеного безпосередньою близькістю до традицій народного мистецтва (Нович.)). чеканник спец. чеканщик [Минає деякий час— і кільце готове. Є ще один метр тунелю! Вслід за прохідниками йдуть чеканники (Веч. Київ, 1958, II)]. чеканність, -ності чеканность. чекання ожидание [Вицвіли в матері очі від чекання, сліз і багато чого, про що й розповісти неможливо, чого не втілиш ні в які слова (Довж.)]. чекати, -каю, -каєш (кого, чого и на кого, на що) ждать (кого, что и кого, чего), ожидать (кого, чего и кого, что); (преим. о бытовых фактах — ещё) дожидаться (кого, чего), поджидать (кого, что и кого, чего); (наступления удобного момента — ещё) выжидать [Скільки він мріяв про цей момент, скільки чекав цієї хвилини — хвилини повороту додому і першого погляду па рідне місто (Смол.); Я дуже чекаю на її лист (Л. Укр.); Олександра давно вже зварила вечерю і чекала чоловіка (Коцюб.); Я чекаю на тебе при каганці і співаю (Стеф.); Явдоха була вже заручена і тілько чекала осені, щоб весілля грати (Мирн.); Село замкнулось, чекає. Очі у всіх видющі, вуха чуйні (Коцюб.)]; ^->кай, ^кайте (в значении угрозы; в начале реплики) подожди, погоди, подождите, погодите [— Чекай, хлопче, а де ж твій тато? — спитав з високого коня білявий улан (Дм. Бедз.); Та чекайте ж бо, не перебивайте!.. (Коцюб.)]; ~тп д и т й- н и см. дитина; чекаючи кого, чого (и а к 6 г о, на що) ожидая кого, чего (кого, что); в ожидании кого, чего [Зумисне припізнився трохи з цим листом, чекаючи на обіцяні книжки (Коцюб.)]; вас ^кає довга дорога вас ожидает долгая дорога, вам предстоит долгая дорога; ждати- ^ти см. ждати; так і ^>кай, що... разг. того и жди (гляди), что...; ~ти коло (біля) моря погоди см. погода 1. чекатися, -кається (кого, чого и на кого, на що) разг. ожидаться (с заменой дополнения подлежащим); ожидать (кого, чего и кого, что и без дополнения); ждать (кого, что и кого, чего и без дополнения) [У хаті підбілювали.., чекалося на гостя (Стеф.); Були й такі, що казали: коли вже чекати, то чекати; чекалося більше (Кобр.)]; н є ткалося кому не терпелось кому [Ми сходим на берег (нам всім не чекалось!). Містечко в честь Чкалова названо — Чкаловськ (Hex.)]. чекіст чекист [Чекісти методично, крок за кроком завдавали ударів підпіллю українських націоналістів (Бойч.)]. чекістка чекйстка. чекістський чекистский [Сидить чекістський голова, Фелікс Едмундович Дзержииський. На чоло впали зморшки гірко, у працю він неначе вгруз (Сос.)\. чекмінь, -меня чекмень [Одітий він був по-міщанському: у довгому сукняному чекмені, що спадав аж до самих чобіт (Мирн.)]. чековий1 чековый [День за днем, немов календар, тане чекова книжка (Шер^)]. Ср. чек1. ь ~ чековий2 чековый; ^вий полив чековый полив. Ср. чек2. чекодавець, -вця фин. чекодатель. челеста муз. челеста. Челюскін: мис ^н мыс Челюскин. челюскінець, -нця челюскинец [Після обіду я вмостився біля вікна на канапі з своєю улюбленою книжкою про челюскіиців (Сміл.)]. челюсті, -тів 1) (наружное отверстие русской печи) чело, устье [В печі палав огонь і червоним язиком лизав челюсті (Коцюб.)]; 2) (в плавильной печи) мет. чело. Челябінськ Челябинск. Челябінська область Челябинская область. челябінський челябинский. челядин 1) ист. челядйнец, челядин; слуга; ср. челядь 1; 2) обл. [взрослый] сын; [взрослая] дочь. челядина обл. женщина; девушка [Семеииха сидить на скорчених під себе ногах і прикладає до ватри трісок.., коло неї пораються ще інші челядини (Черемш.); Гей, та іде чужая чужина, Молодая челядина, питається (народна пісня)]; у ^ни довгий волос, а коротк и й р 6- з у м погов. уст. у бабы волос долог, да ум короток. челядинець, -нця 1) ист. челядйнец (ист.); слуга [Один царський син, ще нежонатий, пішов із своїм челядинцем на полювання у той самий ліс та й заблудився там (народна казка)]; 2) обл. слуга [Місяць почав наближатись до доньки; гнав-розгаияв тумани, розсовував хмари йому буйний вітер покірний — його челядинець (Дн. Чайка)]. челядинка см. челядниця. челядка 1) челядинка; 2) служанка; работ-
|