Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
чел 415 чем ница, наймитка [А н т о с ь, дочувшись, кинувся: Хтось співа? Я д в і г а удержує: То ген в садку... якась челядка панська (Стар.); Були у неї [хазяйки] дві Челядки; Трудненько було жить, ..І у неділеньку приходилось робить (Гл.)]. Ср. челядник 1—2. челядна см. челядня. челядник 1) (б древней Руси) ист. челядйнец, челядин [Чіп* ..Ніколи не було, щоб від пехів такого вимагали! Та що це ми — невільники, раби, Челядники хіба ми воєводи, На нього щоб робити день і ніч! (Коч.)]; 2) (работавший по найму) обл. слуга; (работавший по хозяйству) работник, наймит [Як буть поганим хазяїном, так краще гарним челядником (Гр.)]; 3) (в промышленности) обл. подмастерье; рабочий [Зганьбить майстер челядника не по правді..— Бенедеві немовби хто ніж встромив в живе тіло (Фр.)]. челядниця, челядинка 1) челядинка; 2) служанка; работница, наймитка [Назову я тебе наймичкою або челядницею, — гріх мені буде (Чуб.); Па и на Рома: ..Коли я була малою, жила у нас челядинка, моя няня, стара жінка родом десь аж з-під Карпат (Вас.)]. Ср. челядник 1—2. челядня, челядна, -ної, челядницька, -кої 1) ист. людская, чёрная; (отдельное строение) людская изба [Парубок насварився на служниць батогом, і вони зі сміхом ускочили в челядню (Ст.); Крім хати під гонтом, в якій жила родина господаря, в другому кінці двору тяглася довга землянка. Це була челядницька (Панч)]; 2) (непарадные комнаты) уст. чёрная половина [Жінка молодого господаря показалася тільки на хвилину привітатися і довідатися, що з батьком, і потім вийшла у челядну, до малої дитини (Мак.)]. челядонька ласк, от челядь 1—5 [Ой, не бий мене, мій миленький, удень, Да не сміши челядоньки і людей (Барв.); Весняночка, паняночка, Чом на тобі пусто? Чом немає челядоньки, Як бувало густо? (Манж.)]. челядь, -ді собир. 1) ист. челядь; (обслуживавшие усадьбу — ещё) дворня; (работавшие только по дому) слуги [Усі категорії залежного від вотчинника населення в джерелах називають челяддю (Нар. стар. іст. УРСР); Будували кухні, комори, сараї, стайню. Не тільки треба панам десь жити, — треба десь челядь містити (Мирн.); Якось їх, клятих, і до мене Вночі на хутір занесло. А з цими челядь їх скажена Та ще драгуни... (Шевч.); Крім сенаторів і послів Посольської Ізби, що з'їхалися з цілими натовпами двірської шляхти та челяді, сюди зібралися і крамарі (Тулуб)]; 2) (служившие по найму) обл. работники, батраки; (в доме) слуги [На подвір,ї о. Хве- дора стояла опрічна надвірня проста, здорова хата для челяді (Н.-Лев.); Господиня вареники Ввечері готує, Сновигає коло печі, 3 челяддю шуткує (Манж.)]; 3) уст., обл. молодёжь [Навкруги пусто. Челядь гуляє на майдані; старі гомонять під ворітьми, а в Маланки звичайні гості — думи ] (Коцюб.); Волоська челядь дуже красна та делікатна, а що вже пишно убрана (Федьк.)]; 4) уст. женщины; девушки [На добрім хазяйстві Палата набралась тіла, носила пишні шовкові хустки, а на воластій шиї блищало у неї стільки намиста, що челядь з заздрощів аж розсідалась (Коцюб.); — Скоріше, Христя, одягайся; уже наша челядь у зборі! — Куди се? — пита Пріська.—Колядувати, мамо (Мирн.)]; біла «^дь женщины; девушки [Коли турки воювали, Білу челядь забирали (народна пісня)]; 5) (все живущие в доме) обл. домочадцы [Рябина: ..Жінка в церкві з усею челяддю, нікуди мені дітися, бо хату замкнула і ключ з собою взяла (Фр.); І Микоша, і батьки, і вся челядь молилися безперестану за його одужання (Лолт.)]. чемерва обл. мелюзга [— Ану скажи мені, директоре, чи як тебе величати, — взялася в боки передо мною Марфа, — може, ти будеш мою чемерву годувати? (Збан.)]. чемерицевий бот. чемеричный. чемериця бот. (Veratrum L.) чемерйца [Чемериця — дуже отруйна рослина, поширена на вологих луках, річкових заплавах, між кущами та ін. (Коле, вироби, енцикл.); Міністр не любив сього слова [рівноправність] гірш чемериці (Фр.)]; як ^ці наївся погов. как белены объелся. чемерівка настойка на чемерице [Будем пити мед-горілку, а потому чемерівку (народна пісня)]. чемерка 1) род мужской верхней одежды с талией и сборками сзади; обл. чумарка [На обід прийшов і чоловік її з крамниць, — такий високий, чорнявий, у синій чемерці (Вовч.)]; 2) (мужская куртка) венгерка [От, наче давній друг, старий портрет висить: Костюшко в краківській чемерці і при зброї, Із шаблею в руці та з поглядом героя (перекл. Рильського)]. чемерник, -ка бот. (Helleborus L.) морозник; r-^к червонуватий (Helleborus purpu- rascens W а 1 d s t. e t К і t.) морозник красноватый. чемліт обл. см. чемерка 1. чемненько нар. разг. вежливо, учтиво; почтительно [Побачивши Зайця, їжак поклонився йому чемненько (Фр.)]. Ср. чемний 1. чемний 1) вежливый, учтивый; (чувствующий или выражающий глубокое уважение) почтительный [— Вибачай мені, що я так нечемно говорив з тобою! — А видиш! — промовив гордо Осел. — Завше треба бути чемним, бо ану ж наскочиш на старшого від себе, а тоді що буде? (Ф/>.); З чемним уклоном Потоцький запропонував руку княгині (Тулуб)]; 2) обл. хороший [— Чемна дитина! — шепотіла баба і намагалася піднести руку, аби погладити внука (Черемш.); Ой заспівай, защебечи, най твій голос чую, Через твої чорні очка дома не ночую, Через твої чорні очка, через чемний роток (Етн. зб., XXXI)]. чемність, -ності вежливость, учтивость; почтительность [Звичаї чемності не дозволяли їй втручатися до розмов старших; але все, |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)