Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
чср 426 чср православного чернецтва (Іст. укр. літ.); Православне духовенство, в тому числі і чернецтво, не було цілком однорідним. Нижчі верстви його стояли ближче до міської бідноти, а вище духовенство, навпаки, було тісно зв'язане з міською знаттю (Нар. стар. іст. УРСР)]. чернець (род. ченця, обл. черця) церк., перен. монах; уст. чернец, черноризец, йнок [А в горах кам'яних, у суворих горах, під вершиною сніговою, в печері глибокій, в печері темній чернець жив... (Вишня); Широке лице [Кайдаша] було сухорляве й бліде, наче лице в ченця (Н.-Лев.); От скінчилися відправи і останнюю молитву на колінах прошептали всі пустинники й черці (Фр.)]. чернецький монашеский [Чорні дні чернецького кубла підкрадалися повільно, але їхню невблаганність ігумен відчув уже давно (Донч.)]. чернечий церк., перен. монашеский [Скупе полум'я каганця освітлює людину в чернечій сутані (Риб.)]. черниця 1) церк., перен. монахиня; разг. монашенка, монашка; уст. черница, инокиня [Катря їм вклонилася до ніг і просить: — Тату, мамо! Я піду в черниці (Вовч.)]; 2) (ягода) см. чорниця. черничий церк., перен. монашеский [Мовчали сестри, мовчки стояли зелені стіни гір, ..сім чорних горбів мовчки дивились углиб, а по них сходили рядками сосни, немов черничі процесії (Коцюб.)]. черничка уменьш., ласк, монашка, монашенка; черничка [Усі дами були в чорному убранні., і були схожі на черничок (Н.-Лев.)]. Ср. черниця 1. Чернівецька область Черновицкая область. чернівецький черновицкий. Чернівці, -ців Черновцы. Чернігів, -гова Чернигов. Чернігівська область Черниговская область. чернігівський черниговский. чернюк, -ка орн. чернеть [Якось, блукаючи над Унавою влітку, Необережного підбив я чернюка (Рил.)]. чернь, -ні 1) (сплав) чернь [Одним з найдавніших видів ювелірного ремесла на Русі було оздоблення срібних виробів черню (Нар. стар. іст. УРСР)]; 2) орн. чернеть; ~нь-г оловня турпан; 3) (о людях) уст. чернь [Міщани й чернь напередодні закрили колючими рогатками всі виїзди з містечка (Панч); Круста: ..Які тепер нахабні плебеї стали. Розпустилась чернь (Л. Укр.)]. черпак, -ка 1) черпак; разг. черпалка; спец. лейка [Гриша, в халаті поверх ватянки, стояв з черпаком у руці над казаном (Гонч.)', Андрій поклав весла і став черпаком вибирати воду (Дмитр.)]; 2) (в машине) черпак [Гримотливою стрічкою один за одним невпинно пропливають стальні черпаки, розхлюпуючи каламутну воду. Важкий корпус землечерпалки увесь дрібно тремтить (Донч.)]. черпакуватий: ~тиц хрящ анат. черпа- ловйдный хрящ. І черпалка см. черпак. черпальний черпальный. черпальник спец. черпальщик. черпальниця спец. черпальщица. черпання черпание [Ти [О. Пушкін] мріяв про щастя, пов'язане з свободою? — Ось воно, те щастя — велике, широке, в своїм черпанні необмежене — по всіх домах, по всіх серцях щедрою рукою розлите! (Тич.)]. черпати, -паю, -паєш, черпнути, -ну, -нёш 1) черпать, черпнуть; разг. почерпать, почерпнуть [Весь ярмарок, згоряючи від спраги, черпає з нього [Дніпра] пригорщами, кухлями, тисячами відер, а в ньому не меншає анітрохи (Гонч.); Він черпнув ще разів два кельнею, розмазав рівно й зверху прибілив щіткою (Козл.)]; 2) (только несоверш.) перен. черпать, почерпать [Коста Хетагуров багато черпав із стародавнього осетинського епосу для своєї творчості (Тич.); Нічого іншого не чекав Щорс почути від своїх прекрасних бійців. У них завжди черпав він свою силу й віру в перемогу (Довж.)]. черпатися, -пається 1) черпаться; почерпаться; 2) черпаться, почерпаться [Зміст комедій черпався авторами з радянської дійсності і був вірним і глибоким її відбиттям (Укр. рад. кін.)]. Ср. черпати 1—2. черпачок, -чка уменьш. от черпак [До джерела була втоптана стежечка, а біля самої води лежав черпачок, зроблений із кори (фр-)\. черпнути см. черпати. черсак, -ка бот. (Dipsacus L.) ворсянка. черсакові, -вих сущ. бот. ворсянковые. черсати, -саю, -саеш, чёрснути, -ну, -неш обл. 1) скрести, разг. скребнуть, усилит. скребануть; 2) (только соверш. — побежать) метнуться, шмыгнуть; 3) (проводить чем-либо) тереть, тернуть; (со звуком) шаркать, шаркнуть, (ударить) чесануть; (оставляя длинный след — ещё) полоснуть [Шаблею тільки по черепу черсне та й тупо оддасться (Тич.)]. черствий прям., перен. чёрствый [Він спішно вириває з рук матері кусень черствого коржа і вітром вибігає надвір (Козл.); Почуття переповнювали черству душу До- кії Захарівни, вона не втерпіла й сама попросила слова (Дмитр.)]. черствити, -вить черствить. черствість, -вості чёрствость [Егоїзм — вузький, душевна черствість, дріб'язковість, себелюбство — всі ці якості, коли вони визначають обличчя людини, роблять її дійсно обмеженою, примітивною, чи, як кажуть, одноклітинною (Шам.)]. черствіти (черствію, черствієш) прям., перен. черстветь [Тісто біле, в'язке, на схід славне, не круте і не крихке, скоро не черствіє (Горд.); Потім, у пеклі війни, чим далі, тим більше черствіло серце (Головко)]. черствішати, -шаю, -шаєш прям., перен. становиться более чёрствым, черстветь. чёрство нар. чёрство [Небритий, закіптюже- ний, схудлий, [він] пильно проводжав їх очима, іноді кидав коротко, майже черство: — Маріє, дистанціюі (Гонч.)]. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)