Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
чер 427 чес черствуватий черствоватый [— А чом ти не їси? — озвався Ничипір, гризучи черствуватий хліб (Риб.); Хода у нього, як завжди, поспішна, обличчя заклопотане, навіть черствувате трохи (Вологи.)]. чертог подз. чертог [Горять чертоги пурпуром і златом (Шевч.); Пройшли ще трохи далі втрьох і осяйний побачили чертог (перекл. Бажана)]. чесалка текст, чесалка. чесальний текст, чесальный [Паша забігала в чесальний, снувальний, мотальний і красильний цехи і кликала всіх на вулицю (Бурл.)]. чесальник текст, чесальщик [Раніше вовну розчісували руками, здебільшого дома у чесальника. Тепер її звичайно розчісують на фабриці (Маркс)]. чесальниця текст, чесальщица. чесаний 1) прич. чёсанный [Навіщо їй [Пара- скіці] ті розкішні довгі коси, пиха й гордість дівоча, миті, чесані й плекані з таємничими дівочими надіями (Коцюб.)]; 2) прил. чёсаный. чесання 1) чесание; (приведение в порядок волос) причёсывание, причёска [Потроху вона перейняла чорне убрання і., чесання волосся від чоловікової сестри (Л. Укр.)]; 2) чесание. Ср. чесати 1—2. чесати (чешу, чешеш) 1) чесать; (кого — обычно) причёсывать [Тихо, тихо Дунай воду несе, А ще тихше дівка косу чеше (народна пісня); Осідлаєм, друже, вороного, Вітер гриву чеше і рівня (Мал.); Була ще в неї хрещена мати, що коли-не-коли мила й чесала її (Мирн.)]; 2) (лён, пеньку и пр.) чесать [Біля вікна похмурий зігнутий вітчим чесав вовну (Десн.)]; 3) (перен. — о быстрых, энергичных действиях) фам. чесать; (быстро говорить — ещё) сыпать; (говорить прямо, не стесняясь) разг. резать; (бранить) разг. распекать [Як підріс Чіпка — став бігати, то вибіжить було з двору на вигін та прямо до дітвори так і чеше (Мирн.); Ось город... Трактор на вгород... їде, тільки похрокує... Ось капуста... Чеше трактор, тільки головки лускають... (Вишня); Явтух Рябка знай все по жижках чеше (Г.-Арт.); Був собі панок-бре- хачка — Так брехнею все і чеше (Манж.); Потрапила я якось до Пястів на сцену, коли стара Пястова чесала Марильку за її забудькуватість (Вільде)]; брехню ~ти врать [Брехню, як бачте, добре чеше Мій Севастян (Гл.)]; ~ти язики (язиками) фам. чесать языки (языками) [Старшина: Нехай собі чешуть язики! Собака бреше, а вітер несе (Тоб.)]. чесатися (чешуся, чешешся) 1) чесаться; (приводить в порядок волосы — обычно) причёсываться [Коли я чесавсь щіткою, вона називала те «тато замітає голову» (Коцюб.); Чешися кінь з конем, віл з волом, а свиня об тин, як нема з ким (Ном.)]; 0 руки чешуться разг. руки чешутся [Образила мене та катова дочка, так вже, що аж руки чешуться... (Вовч.)]; язик чешеться разг. язык чешется [В а ц л а в: ..Люди до костьолу пішли заради неділі, а вони— до кав'ярні. Бо в кожного, прошу пана, чешеться язик (Сміл.)]; 2) страд, з. чесаться; причёсываться; чесаться; ср. чесати 1—2. чёсний честный [Всі мали його за чесного чоловіка та доброго робітника (Коцюб.); Він чесною працею, своїми мозоляними руками надбав те, що має в господі (Мирн.); Микола — круглий сирота, чесного, хорошого роду, тільки бідність така, що й не було і нема нічого (Квітка)]. чесність, -ності честность [Ти [Г. І. Петров- ський] більшовик, в якого чесності учитись багатьом належить (Тич.)]. чесно нар. 1) честно [Я славлю кожного, хто чесно Вітчизні труд свій віддає (Сос.)]; 2) уст. почётно [Ходи, було кажу, в спідниці. Бо надівати сукню — чесно, але, якби довелось після сукні знов улазити в спідницю, — як би то воно здавалося? (Н.-Лев.)]; 3) редк. с честью; (подобающим образом) достойно [Ми знайдемо твого побратима, як живий він, ти його врятуєш, а як мертвий — чесно поховаєш, та и не буде межи вами зради! (Л. Укр.)]. чеснота 1) добродетель; (строгая нравственность) целомудрие; (вообще положительное качество) редк. достоинство [Командор: ..Не забудьте, що командорський плащ мені дістався не просьбами, пе грішми, не насильством, але чеснотою (Л. Укр.); Бій був йому весілля, Найвища проба мужеських чеснот (Фр.); Його обухи ніколи не тріскали й не розвалювались, а се у господарської сокири, що часто служить і за довбню, дуже велика чеснота (Фр.)]; 2) уст. честность [Петро сам її залишив, бо вона щось там вчинила таке, що пішла недобра слава. А князь, людина виняткової чесноти, не міг попустити, щоб його ім'я знеславлювали (Кочура)]. чеснотливий добродетельный. чеснотливо нар. добродетельно. чеснути, -ну, -нёш разг. 1) почесать; разг. чеснуть [Старий обтер хусточкою лоба, гребінцем двічі чеснув свою пишну, роздвоєну бороду (Грим.)]; 2) (ударить) фам. чесануть [Г є р ц є л: Я як чесну^ тебе цим палашем по голові, то ти забудеш страх! (Тоб.)]. чесонути, -ну, -нёш фам. чесануть [Сіли [чибіси] на мої буряки та як чесонули совку. Аж дим іде (Вишня); По-справжньому фашистів чесонули і залягли на новім рубежі... (Гончаренко)]. Ср. чесати 3. честер, -ру (сорт сыра) честер. честити (чещу, честиш) 1) уст. чтить [Вся Москівщина, під страхом кари на горло, мусила честити царя нарівні з богом (Ільч.)]; 2) (бранить) разг. честить [А ключник, стражник може в кожній хвилі Перетрясти все в казні, обшукати Вас до сорочки.. І язиком, як хоче, вас честити (Фр.)Ь честолюбець, -бця честолюбец [Ніколи не був він честолюбцем та сріблолюбцем (Іван.)]. честоліббний честолюбивый [Матвій був не лише працьовитий і сумлінний, але й честолюбний (Козач.)]. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)