Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
чес 428 чет честолюбність, -ності, честолюбство честолюбие [Блискуча мрія блискавкою мигнула в голові отця Палладія й розворушила його честолюбність і потяг до слави (II.-Лев.); Нелегко даються йому науки, значно важче, ніж їй, але з гордості, з честолюбства він не хоче знати шпаргалок, не хоче покладатись на випадок (Гонч.)]. честь, -ті честь [Український народ боровся за свою рідну землю, за волю, за свою національну честь (Корн.); Там, на горі за Дніпром, радо кричать прапори: честь йому [Т. Шевченкові], слава, хвала! (Тич.); Ми сходим на берег (нам всім не чекалось!). Містечко в честь Чкалова названо— Чкаловськ (Hex.)]; «-^ть *^тю (как полагается) разг. честь честью [Я їй адресу написав. Усе честь честю... (Є. Кравч.)]; ~ті не знати разг. порядка не знать [— Чого ж ти кидаєш ложкою нам усім у вічі? Честі не знаєш, чи що? — сказав старий Кайдаш (Н.-Лев.)]; велика ~ть для нього большая честь для него; віддати г^ть отдать (оказать; рит. воздать) честь; воен. отдать честь [Нео- фіт-раб: ..Я честь віддам титану Прометею, що не творив своїх людей рабами,, що просвіщав не словом, а вогнем (Л. Укр.); А один вусач-полковник, Що на палубі стояв, Квіти кинув у наш човник, Струнко став I честь віддав (Мур.)]; дій його ^-ті! разг. чёрт возьми! [«Це по двадцять рублів десятина. Дій його честі!» — крик- вув з радощів Колісник (Мири.)]; є ^ть кому, чому уважают кого, что [І честь в селі була його словам; добро громадське вище свого клав він і за громаду все, як міг, стояв (Фр.)]; з великою ~тю (как) с большим почётом, с большими почестями [Поховали сини Кайдаша з великою честю, просили священика занести батька в церкву (Н.-Лев.)]; класти, покласти ~ть на собі разг. не желать унижаться, унизиться (ронять своё достоинство), сохранять своё достоинство; см. ещё покласти1 І; мати ^ть (з а ^>ть) разг. уст. иметь честь [Райський входить: За честь маю вітати вас, Сергію Петровичу! (Крот.)]; мати в г^ті кого, щ о уважать кого, что; почитать кого [Баба частує кумів та все розказує, як люди и в честі мають (Етн. мат.)]; н а ~ть [прислати и т. п.] в знак уважения [прислать и т. п.] [Всередині ж [табакерки] портрет: король то Станіслав, Що Воєводі в дар колись її прислав На спомин і на честь (перекл. Рильського)]; н а ~ть кого, чого в честь кого, чего [Ще сонце не зійшло, а вже пташня Гучний концерт за вікнами вчиняє. Сто голосів на честь нового дня Пищить, лящить, щебече і співає (Дмитр.)]; поле ~ті рит. поле чести [Чому втекти не смію з поля честі або на власний меч грудьми упасти? (Л. Укр.)]; пора знати г^ть пора [и] честь знать [X р а п к о сам: ..А вже, правду кажучи, і честь пора знати... (Мири.)]; робити, зробити ~ть см. робити и зробити; слово ~ті честное слово [— Слово честі, Майко, — відповідає Федь.., — я не зганьблю тебе, мою вчительку... (Янов.)]; справа ~ті дело чести [Поставив він собі за справу честі Найважчий камінь зразу перенести (Криж.)]; у й мат и ~ті см. уймати. чесуча текст, чесуча [Огрядна постать Джі- аферова, вся в чесучі, одкритий рум'яний вид з горбатим носом, привітна усмішка сірих очей немов веселили освітлену хату (Коцюб.)]. чесучевий текст, чесучовый [На пристані в Києві пароплав зустрів Волин дід-профе- сор у чесучевому білому піджачку й білому капелюсі (Янов.)]. чеський чешский. чёта (отряд) чёта [Вже скоро Костянтин Горєлкін керував партизанською четою— групою імені Христо Ботева (перекл. з Полевого)]. четвер, -рга четверг [Буду мати од тебе звістку аж у Відні, значить, не раніше як в четвер або у п'ятницю (Коцюб.)]; н є тепер, то (так) у ^>р погов. рано ли, поздно ли [— Нічого! — говорив [політрук], бризкаючи водою. — Брешуть розбійники, не тепер, так в четвер, а ми їх накриємо (Цюпа)]. четверговий четверговый. четвереньки: н а ~ки на четвереньки; н а ~ках на четвереньках [Постаті суворі й дикі Десь бредуть на четвереньках І дорогу пробивають В темнім гаю опівночі (перекл. Л. Українки)]. четверик, -ка 1) (мера) четверик; 2) (упряжка) четвёрка; разг. четверня; уст. четверик [Молодий приїхав за нею на четверику (Вовч.)]; О в й л а-^кй четверные вилы [— Рятуйте, вбивають! — зарепетував старий і, схопивши вила-четверики, пішов на Митрофана. — Геть! Геть з мого двору! (Воскр.)]. четвериковий четвериковый. четверний разг. четверной. четверня четвёрка; четверня; четверик [Аж ось почали у город четвернею ридвани в'їжджати; гладкі та високі коні важко гупали своїми копитами об суху землю (Мирн.)]. Ср. четверик 2. четверо (род. чотирьох) четверо; разг. четвёрка [Нас було четверо: білявий та чорнявий чоловіки, парубок рябий та я (Вовч.)]. четвертак, -ка уст. четвертак (уст.); двадцать пять копеек [Тимоха все просить [грошей] та аж до ніг припадає. Батько змилосердивсь, наміривсь йому дать четвертака (Квітка)]. четвертачок, -чка разг. уст. четвертачок [Іван купив мішок Грушок; А дома висипав аж півмітка — трісок! Заліг в трісках четвертачок! (Боров.)]. четвертий четвёртый [Полегшало... Минає рік, І другий минає; І четвертий, і десятий, А чутки немає (Шевч.)]. четвертина 1) (часть бревна) спец. четвертина; 2) (мера жидкости) четверть [Як заставлю я свитину, То і вип'ю четвертину, А ти, жінко, спи! (Квітка)]; 3) (четвёртая часть) четверть; разг. четвертина [Робочий день |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)