Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
чин 433 чин вільно ~ти так чи інакше каждый в своих поступках волен или каждый волен поступать по своему усмотрению; запас біди не ^нить см. запас; н є ~нй другому, що тобі немило поел, чего себе не хочешь, того другу не желай; 2) (о тесте) разг, см, учиняти 4; 3) (о животных) обл. приносить [Знов [Юра] почав розсівать по царинці попіл од учорашньої ватри, аби корови та вівці, що будуть тут пастись, пишно плодились, щоб кожна ягничка чинила по двоє... (Коцюб.)]. чинити2, -ню, -ниш (о коже) дубить, выделывать [Накупив [Яків] струменту, збудував завод. Нагилив шкур, помочив їх, ото вже чинити (Мирн.)]. чинитися1, -нюся, -нишся 1) происходить, делаться; совершаться; твориться; учиняться [Вона бачила, що чиниться щось нечуване-, і перш од усього злякалась (Н.-Лев.); Великий подвиг чиниться зараз на просторах нашої країни (Смол.)]; ~ниться р о 8 м о в а происходит разговор [Чиниться розмова між жабою і нею [кішкою] (народна казка)]; 2) (каким, кем или с придаточным предложением) обл. делать вид (только с придаточным); притворяться; разг. прикидываться [Тимофій усміхався .. Але кум Танасій чинився, що не бачить кумової усміхненої оскомини, і не почастував його люлькою, тільки пахкав сам (Черемш.)]; 3) страд, з. делаться; совершаться; твориться; чиниться; учиняться; причиняться; наноситься [Здається— чиниться над ним якась тяжка операція, після якої він стане звіриною (Вас.)]. Ср. чинити1 1. чинитися2, -ниться дубиться, подвергаться дублению, выдёлываться. Ср. чинити2. чинний1 1) действующий [Особливого значення тепер набирає планування по союзних республіках, а в республіках — по економічних адміністративних районах замість порядку планування по окремих міністерствах і відомствах, який був чинним раніше (Рад. Укр., 1957, IX)]; 2) уст. активный [Він відчув себе живою, чинною частиною цього рухливого, працюючого натовпу (Фр.)]. чинний2 (степенный, важный) чинный. чинник фактор [Розвиток національної культури в країні соціалізму не є і не може бути чинником відгороджування нації від нації (Рил.)]. чинність1, -ності действие; (правомочность) сила; ~ть закону действие закона, сила закона [В районах суцільної колективізації скасовувалась чинність законів про оренду землі і про застосування найманої праці в одноосібних селянських господарствах (Іст. КПРС)]; набирати, набрати (набувати, набути) юності входить, войтй (вступать, вступить) в силу [Постанова королівського суду набула законної чинності (Тулуб)]. Ср. чинний1. чинність2, -ності чинность [Панич Гарецький ліз до всіх цілуватись, не звертаючи уваги 28—1402 на матір, яка звикла до чинності і порядку і не дозволяла вільності щодо власних підлеглих (Кочура)]. Ср. чинний2. чинно нар. чинно [Замкне [Марко гамазею], віддасть ключі на схов, все чинно та благородно (Чаб.)]. Ср. чинний2. чиновний уст, 1) чиновный (уст.); служащий [Незабаром наїхало в село чиновного панства, Питають-розпитують, пишуть-запи- сують (Мирн.); Стиснута гранітом, суворо темніла Нева, зводились над нею мости, наповнювались вулиці торговим і чиновним людом (Риб.)]; 2) разг. в чинах, важный, уст. чиновный [Мартин: ..Ще спить. Сказано, чиновний чоловік, не то, що простий шляхтич: ще й чорти навкулачки не бились, а він схопиться і гасає по хазяйству!.. (Тоб.)]; дуже ~ний в больших чинах, в большом чине [— Гарний твій зять, хоч і не дуже чиновний, — говорили батюшки о. Хведорові (Н.-Лев.)]. чиновник дорев,, перен. чиновник [Минуло небагато часу, з дверей митниці на ґанок вийшов чиновник у зеленому мундирі (Риб.)]. чиновництво собир. дорев. чиновничество, чиновники [Як навіжені, неслися з гори хурки, повні п'яного чиновництва, котре кричало, гукало, свистало... (Мирн.)]. чиновницький дорев. у перен. чиновнический, чиновничий [Почавши своє життя як дрібний канцелярський службовець, Іван Карпович [Тобілевич] рішуче порвав з чиновницькою роботою і присвятив себе українському народному театрові (Рил.); Бюрократизм, чиновницьке ставлення до службових обов'язків, до потреб людини, байдужість, черствість, зазнайство — чужі політиці партії, природі соціалістичного ладу (Рад. Укр., 1957, VIII)]. чиновничок, -чка разг. уменьш. от чиновник [Поруч жив чиновничок малий — Служив десь у суді, чи що (перекл. Рильського)]. чинодрал разг. презр. чинодрал. чинок, -нка уменьш. от чин [Тетяна: ..Ви думаєте, що пайматка ваша уже і гірша од вас тим, що ви письменний, нажили якийсь чинок..? (Котл.)]. чиноначальність, -ності уст., ирон. чиноначалие. чиношанування, чинопочитания чинопочитание [— Хто ти? — Демобілізований солдат-арсенал ець, маю честь повернутись, — відповідає Стоян, насилу додержуючи чиношанування (Довж.); Р о м о д а н: Чи не здається Вам, що, коли людина занадто схиляється перед авторитетами, це зв'язує її волю, навіть породжує боягузтво та потворне чинопочитания (Корн.)]. чинуша разг. прен. чинуша [3 перцем знов сатирик Груша Людям правду розповів,— Як за критику чинуша Головбуха ледь не з'їв! (Ол.)]. чинш, -шу эк. ист. чинш [Ми вже своє відробили: і в підводах були, і землю виорали, і на коноплі ходили, і чинш сплатили весь (Тулуб)]. чиншовий эк. ист. чиншевой [Софрон і зараз сидів на батьківському хазяйстві і |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)