Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
чім 439 чіп ничі з найчільніших родин у краю роєм крутяться довкола неї (Фр.); На чільному місці за столом сидів гетьман (Риб.); Основою основ важкої індустрії є чорна металургія. В її неухильному піднесенні завжди займала чільне місце Радянська Україна (Рад. Укр., 1953, XII); Та най- рухливіше спить ота стара бабуся — колись чільна господиня в селі, а нині мало що відмінна від жебрачки (Фр.); Решта гостей розмістилась обабіч трьох довжелезних столів, поставлених до чільного боком (Дмитр.)]; 2) строит, лицевой, передний; ~на сторона будинку лицевая (передняя) сторона здания (дома). чімхати, -хаю, -хаеш обл. бежать, спешить [— Ти куди так чімхаєш? — весело блимнув Сидір більмом на Юрка (Козл.)]. чіп1 (род. чопа) ихт. чоп [У районі нижньої течії ріки Тисьмениці є стерлядь, в районі впадіння річок Щириці і Нежухівки — чіп (Наука і життя, i960, 10)]. чіп2 (род. чопа) 1) втулка; разг. затычка [Гашіца мовчки взяла куфу, приставила до бочки і висмикнула чіп (Коцюб.); Терентій Сидорович стругав чопа до діжки (Є. Кравч.)]; 0 п'яний як г~п разг. мертвецки пьян; фам. пьян как стелька (в стельку); дурний як ~п разг. глуп как пробка [Хоч і кажуть, що ти відьму, і бояться люди тебе, а я прямо скажу — дурна, дурна як чіп, та й годі! (Мирн.)]; сидіти, стояти и т. п. як (мов, наче) ^*п сидеть, стоять и т. п. как пень [Нелегко мені далось це навчання.. Найгірше ота фізпка, про яку я нічогісінько не знала... На лекціях фізики я сиджу було мов чіп (Козл.)]; 2) обл. стержень, на котором что-лпбо ходит, качается или вращается [Чу! гуркочуть жорна в сінях! Входжу — скрипну л п чопи: В сінях дід старий при жорнах Меле гречку на крупи (Фр.)]; 3) (для связи столбов) шип [Інші [майстри] в обтесаних уже стовпках довбали дірп, інші., прптісу- вали чопи (Фр.)]. чіп3 межд. обл. прочь, вон [— А зась, циганчата! — крикнув на нпх Нечппір, та аж тупнув ногою. — Чіп відсіля! (Квітка); І собаки вже на рундуці. Мелють хвостами й облизуються. — Пішли геть! чіп! —крикнула на них Онися (Морд.)]. чіпати, -паю, -п?єш 1) трогать [Гвинтівки лежать в нових заводських ящиках. Вкладені були так дбайлпво і булп так добре змащені щедрим, ще заводським мастилом, що, відкривши ящик, не хотілося їх і чіпати — хотілося так, пе чіпаючп, знову закрити їх в ящику і відправити на вічний схов (Гонч.); Густі ялпчки чіпають мене своїми колючпмп гільцями за руки, за одіж, б'ють по лиці (Фр.)]; не ~пай! не тронь!; обл. не замай!; 2) переп. трогать; (производить впечатление — ещё) затрагивать, задевать; (обижать) разг. задевать [Школярі пе піпалп Костя, зпаючп вдачу цього задерикуватого хлопця (Коп.); Я бачу, що Вольф чимсь дуже схвильований, ало ніпатп його по наважуюсь (Кол.); В а с и л ь: Невже ти, Марусю, справді стала такою Юліаною, що тебе ніщо не чіпає? (Мирн.); Ніколи досі ті думки не чіпали мене глибоко, та й ніколи не відносив я їх до власної особи (Коцюб.); [Євген Вікторович] відчував свою моральну скруту, але, щиро напружившись, ніяк не міг дібрати, чого ж це все так чіпає Преображенського (Ле)]. чіпатися, -паюся, -паєшся разг. 1) (за кого, за що, обл. кого, чого) цепляться (за кого, за что); хвататься (за кого, за что) [Котрі були нижчого росту, чіпалися [під час повені] високих і валили їх із ніг (Фр.)]; 2) (до кого, до чого, обл. кого, чого) приставать (к кому); придираться (к кому, к чему); цепляться (к кому) [Батько запивався до нестями, марнував зароблене, а як не ставало гроша, чіпався до матері, щоб продавала поле (Коб.); Почав Йойна на вулиці чіпатися Нути (Фр,)]. Ср. и см. ещё чіплятися 1—2. чіпець, -пця чепец, чепчик. чіпкий 1) цепкий; разг. хваткий [Густа смолиста темрява здавила все навколо в своїх чіпких обіймах (Трипіл.); Низенький, горбатий, з довгими чіпкими руками, у припорошеному борошном одязі, він [мірошник], мов кібець, стежив своїми жвавими розумними очицями за кожппм селянином (Шиян); Його чіпкий, метикуватий від природи розум пе знає втоми (Гонч.)]; ~кий до чого падкпй на что, до чего [І тут його старший, чіпкпй до всього, що пахне зпеком, орат має цілковиту рацію (Cm.)]; 2) (заразительный) разг. прилипчивый [Віспа — чіпка хо- роба (Миус. окр. — Сл. Гр.); Страх! Прищеплений дптпні, впплекапий анормальними умовами суспільними, віп стає чіпкою пошестю (Коцюб.)]. чіпкість, -кості 1) цепкость; хваткость [Коли Антон стрічався з його очима, вони одразу ж втрачали свою чіпкість, гостру допитливість і теплілп добродушною усмішкою (Волош.)]; 2) прплнпчн- вость. Ср. чіпкий 1—2. чіпко нар. цепко [Іван присідає, втягує голову в плечі, чіпко трпмаючпсь за гілля, дпвпться вгору (Кол.); Слова старої матері вростали в її свідомість швидко і чіпко, як ті зерна (Ряб.)]. чіпкохвості, -тих сущ. зоол. цепкохвостые. чіплянка бот. (Tragus Hall.) трагус, козлёц. чіпляння 1) цеплянье; зацепка; прицепка [Мишуня подумав, що Семен Лариво- новпЧ радптпметься 8 ним про технічні вдосконалення щодо чіплянпя сівалок та плугів (Янов.)]; ср. чіпляти 1; 2) (перен.— назойливое преследование) приставанпо [Я знаю, ного ти оглядаєшся, чого ти вагаєшся... Є кілька причин: перша— Ніна, друга — моє оте чіпляння до тебе в лісі (Чаб.)]; 3) (переп. — несправедливый упрёк) прпдйрка [Перед початком свята по залі ходили наглядачі, перевіряли: не лише як зодягнені учні, який пазовпі вигляд мають, але і те, в якому настрої уяепь |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)