Бібліотека Dokladno - наукова та навчальна література

Головна

Гуманітарні

Ви переглядаєте книгу:

ред. І. М. Кириченко
Українсько-російський словник. (у 6 томах)

Сторінка (загалом з 2 до 635):
Попередня 
Наступна

чде
441
чмо
юркнуть [Сидить наш конотопський
сотник, Микита Уласович Забрьоха, на
днищу, мов на коні; ноги йому без
стремен так і теліпаються, і, щоб не
впасти, руками держиться за теє днище,
а воно чкурить! воно чкурить, ще прудше,
чим Яцькова приблуда (Квітка); Явтух
Каленикович чкурить із гори в долину,
з долини на гору, пара за ним в'ється,
сніг співає (Янов.); Став [Стецько],
прислухався ще раз і, переконавшись, що
Когут спить, щодуху чкурнув у глиб лісу
(Цюпа); Сів [хорунженко] на візок та
й чкурнув у Конотоп (Квітка); Вишне-
вецький.., як тхір, чкурнув від Криво-
носової шаблі (Панч); Хлопчик, немов
ховрашок, чкурнув одразу в жито
(Шиян)].
член 1) член [Заслуги Франка на полі науки
такі значні, що Петербурзька і Празька
академії наук обрали його своїм членом
(Коцюб.); Він (лист) мене заспокоїв, бо
бачу, що Ви всі здорові, хоч ти і мало
пишеш про кожного з членів сім'ї (Ко-
цюб.); Абібула чує, як нові сили, великі,
незміряні, ввілляла та пісня у його члени
(Коцюб.)]; ~н громади см. громада1 2;
2) грам, член [Відмінок виконує
синтаксичну функцію і є основною ознакою, що
характеризує з формального боку
іменник як член речення (Курс укр. мови)].
членик зоол. членик.
членистий зоол. членистый.
членистоногі, -гих сущ. зоол. членистоногие.
член-кореспондент (род.
члена-кореспондента) член-корреспондент [Дубина:
..Що таке наука, молодий чоловіче, мені
трохи відомо, як членові-кореспондентові
Академії наук (Мор.)].
членний 1) анат., мат. членный; 2) грам.
членный [Історично ці дві групи [повні
і неповні прикметники] пов'язані з так
званими нечленними і членними
прикметниками (Курс укр. мови)].
членороздільний членораздельный [В горлі
у коня заклекотіло, ніби там билися і не
могли вирватися назовні членороздільні
звуки (Гонч.)].
членороздільність, -ності членораздельность.
членороздільно нар. членораздельно [Устим
Сидорович на подив усім, хто його знав,
заговорив і зрозуміло, і членороздільно
(Збан.)].
членство членство [Щодо членства, то я ще
сього не зважила (Л. Укр.)].
членський членский [Член партії сплачує
встановлені членські внески (Статут
К ПРС)].
членування членение, расчленение.
членувати, -ную, -нуєш членить,
расчленять; (реже) разделять, делить [Зал
ресторану, розташований в цокольному
поверсі, оформлений кількома портиками,
які членують приміщення на невеликі
об'єми (Архт. і буд.у 1955, 1)].
членуватися, -нуеться члениться,
расчленяться; разделяться, делиться. Ср. члену
вати.
чмакання чавканье; чваканье [Противно
було слухати п'яний гамір, задоволене*
чмакання (Ел.)]. Ср. чмакати.
чмакати, -каю, -каєш чавкать; разг.
чвакать.
чманіти, -нію, -нієш разг. чу меть, дуреть,
обалдевать [Він чманів од крику та
гомону (Ільч.)]; голова ^ніе голов»
кружится (идёт кругом), в голове
туманится [Голова чманіє від спеки і роботи.
А сонце, мов нарочито, пече і пече (Цюпа)],
чмелёний разг. одурелый, обалделый [Я
стою коло матері, як чмелена: страшно*
мені і на людей глянути (Мирн.)].
чмелячий шмелиный.
чмига обл. см. шмйга.
чмих 1) межд. пых; фырк [Дихання млинове
нерівне, немов із перебоями: чмих, чмих
(Головко)]; 2) (глагольное межд.) фырк
[Покажу вам боровик.. А обидві Клави—чмих!
А обидві Нати — чмих!— І пішов луною*
сміх (Hex.)]. Ср. чмихати 1—2.
чмихання пыхтение; фырканье [Поїзд був
уже недалеко, вже чулося його важке
чмихання (Козач.)]. Ср. чмихати 1.
чмихати (чмихаю, чмихаєш и обл. чмйшу,
чмйшеш), чмихнути, -ну, -неш разг. 1) пых-
тёть; (о машине разг.—ещё) пыхать, пыхнуть;
фыркать, фыркнуть; (носом) разг. шмыгать,
шмыгнуть [Десь позаду спить село. Ледве*
чути, як чмихає на станції паровоз (Десн.);
Авто у сусіда було благеньке,
старомодне, більше чмихало, аніж їхало —
тільки над вечір повернувся я до нашої хати
(Мур.); [Трактор] запахкав, заторохтів,
чмихнув парою з радіатора й став (Довж.);
Змовкло в хаті, ніби хтось придушив:
усе. Тільки чмише щось на печі, кавкає,
мов глитає камінці (Вас); 3 тим песиком
бігають діти в степ мишей ловити.. Песик
нюхне сюди-туди, чмихне і вже, дивись, упав;
на передні лапи (Хор.); Коцюба незадово-
лено чмихав носом (Собко); Павлик
нічого на те не сказав, тільки чмихнув
носом і озирнувся довкола (Куч.)]; 2)
(смеяться) фыркать, фыркнуть [— Щось ти
мудруєш, хлопче, по очах бачу... А ті
он твої напарники теж підсміюються, —
показав дід на Толиних друзів, що
боялись наблизитись і чмихали в кулак (Kon.);
Сміхотливий, з задерикуватими й лукавими
очима, Мишко не стерпів, чмихнув (Іван.)].
чмихкотіти, -тйть усилит, пыхтеть; пыхать;
фыркать [На станції чмихкотіли, буксуючи,.
і несміливо скрикували в свіжій
передранковій темряві паровози (Ваш)]. Ср.
чмихати 1.
чмихнути см. чмихати.
чміль (род. чмеля) обл. см. джміль.
чмок межд. чмок [Та й замовкла дівчинонька,
І козак замовк... Потім... глянули...
схилились... І тихенько чмок!.. (Гл.)].
чмокати, -каю, -каєш, чмокнути, -ну, -неш
разг. 1) чмокать, чмокнуть [Панас Кандзюба
смачно чмока губами: — Озуть би тебе
[пане] у постоли... (Коцюб.)]; 2) (кого,
что) чмокать, чмокнуть [Він пройшов до»
матері, старої графині, чмокнув її в щоку
(Донч.)]. См.. ещё цмокати 1—2.
чмокатися, -каюся, -каєшся, чмокнутися^

Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)