чде 441 чмо юркнуть [Сидить наш конотопський сотник, Микита Уласович Забрьоха, на днищу, мов на коні; ноги йому без стремен так і теліпаються, і, щоб не впасти, руками держиться за теє днище, а воно чкурить! воно чкурить, ще прудше, чим Яцькова приблуда (Квітка); Явтух Каленикович чкурить із гори в долину, з долини на гору, пара за ним в'ється, сніг співає (Янов.); Став [Стецько], прислухався ще раз і, переконавшись, що Когут спить, щодуху чкурнув у глиб лісу (Цюпа); Сів [хорунженко] на візок та й чкурнув у Конотоп (Квітка); Вишне- вецький.., як тхір, чкурнув від Криво- носової шаблі (Панч); Хлопчик, немов ховрашок, чкурнув одразу в жито (Шиян)]. член 1) член [Заслуги Франка на полі науки такі значні, що Петербурзька і Празька академії наук обрали його своїм членом (Коцюб.); Він (лист) мене заспокоїв, бо бачу, що Ви всі здорові, хоч ти і мало пишеш про кожного з членів сім'ї (Ко- цюб.); Абібула чує, як нові сили, великі, незміряні, ввілляла та пісня у його члени (Коцюб.)]; ~н громади см. громада1 2; 2) грам, член [Відмінок виконує синтаксичну функцію і є основною ознакою, що характеризує з формального боку іменник як член речення (Курс укр. мови)]. членик зоол. членик. членистий зоол. членистый. членистоногі, -гих сущ. зоол. членистоногие. член-кореспондент (род. члена-кореспондента) член-корреспондент [Дубина: ..Що таке наука, молодий чоловіче, мені трохи відомо, як членові-кореспондентові Академії наук (Мор.)]. членний 1) анат., мат. членный; 2) грам. членный [Історично ці дві групи [повні і неповні прикметники] пов'язані з так званими нечленними і членними прикметниками (Курс укр. мови)]. членороздільний членораздельный [В горлі у коня заклекотіло, ніби там билися і не могли вирватися назовні членороздільні звуки (Гонч.)]. членороздільність, -ності членораздельность. членороздільно нар. членораздельно [Устим Сидорович на подив усім, хто його знав, заговорив і зрозуміло, і членороздільно (Збан.)]. членство членство [Щодо членства, то я ще сього не зважила (Л. Укр.)]. членський членский [Член партії сплачує встановлені членські внески (Статут К ПРС)]. членування членение, расчленение. членувати, -ную, -нуєш членить, расчленять; (реже) разделять, делить [Зал ресторану, розташований в цокольному поверсі, оформлений кількома портиками, які членують приміщення на невеликі об'єми (Архт. і буд.у 1955, 1)]. членуватися, -нуеться члениться, расчленяться; разделяться, делиться. Ср. члену вати. чмакання чавканье; чваканье [Противно було слухати п'яний гамір, задоволене* чмакання (Ел.)]. Ср. чмакати. чмакати, -каю, -каєш чавкать; разг. чвакать. чманіти, -нію, -нієш разг. чу меть, дуреть, обалдевать [Він чманів од крику та гомону (Ільч.)]; голова ^ніе голов» кружится (идёт кругом), в голове туманится [Голова чманіє від спеки і роботи. А сонце, мов нарочито, пече і пече (Цюпа)], чмелёний разг. одурелый, обалделый [Я стою коло матері, як чмелена: страшно* мені і на людей глянути (Мирн.)]. чмелячий шмелиный. чмига обл. см. шмйга. чмих 1) межд. пых; фырк [Дихання млинове нерівне, немов із перебоями: чмих, чмих (Головко)]; 2) (глагольное межд.) фырк [Покажу вам боровик.. А обидві Клави—чмих! А обидві Нати — чмих!— І пішов луною* сміх (Hex.)]. Ср. чмихати 1—2. чмихання пыхтение; фырканье [Поїзд був уже недалеко, вже чулося його важке чмихання (Козач.)]. Ср. чмихати 1. чмихати (чмихаю, чмихаєш и обл. чмйшу, чмйшеш), чмихнути, -ну, -неш разг. 1) пых- тёть; (о машине разг.—ещё) пыхать, пыхнуть; фыркать, фыркнуть; (носом) разг. шмыгать, шмыгнуть [Десь позаду спить село. Ледве* чути, як чмихає на станції паровоз (Десн.); Авто у сусіда було благеньке, старомодне, більше чмихало, аніж їхало — тільки над вечір повернувся я до нашої хати (Мур.); [Трактор] запахкав, заторохтів, чмихнув парою з радіатора й став (Довж.); Змовкло в хаті, ніби хтось придушив: усе. Тільки чмише щось на печі, кавкає, мов глитає камінці (Вас); 3 тим песиком бігають діти в степ мишей ловити.. Песик нюхне сюди-туди, чмихне і вже, дивись, упав; на передні лапи (Хор.); Коцюба незадово- лено чмихав носом (Собко); Павлик нічого на те не сказав, тільки чмихнув носом і озирнувся довкола (Куч.)]; 2) (смеяться) фыркать, фыркнуть [— Щось ти мудруєш, хлопче, по очах бачу... А ті он твої напарники теж підсміюються, — показав дід на Толиних друзів, що боялись наблизитись і чмихали в кулак (Kon.); Сміхотливий, з задерикуватими й лукавими очима, Мишко не стерпів, чмихнув (Іван.)]. чмихкотіти, -тйть усилит, пыхтеть; пыхать; фыркать [На станції чмихкотіли, буксуючи,. і несміливо скрикували в свіжій передранковій темряві паровози (Ваш)]. Ср. чмихати 1. чмихнути см. чмихати. чміль (род. чмеля) обл. см. джміль. чмок межд. чмок [Та й замовкла дівчинонька, І козак замовк... Потім... глянули... схилились... І тихенько чмок!.. (Гл.)]. чмокати, -каю, -каєш, чмокнути, -ну, -неш разг. 1) чмокать, чмокнуть [Панас Кандзюба смачно чмока губами: — Озуть би тебе [пане] у постоли... (Коцюб.)]; 2) (кого, что) чмокать, чмокнуть [Він пройшов до» матері, старої графині, чмокнув її в щоку (Донч.)]. См.. ещё цмокати 1—2. чмокатися, -каюся, -каєшся, чмокнутися^
|