Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
чмо 442 чов -нуся, -нешся разг. чмокаться, чмокнуться [Гарнесенько обіймемось Та любо та тихо Пожартуєм, чмокнемося, Та й поберемося, Моя крале мальована (Шевч.)]; см. ещё цмокатися 1. чмокнути см. чмокати. чмокнутися см. чмокатися. чобіт, -бота сапог [Грицько мовчав, ходив по хаті, хукав та тер руки, бив чобіт об чобіт (Мирн.); Микита взув чоботи, одягнув теплий піджачок (Коп.); Не топтати ворожим чоботям Наших нив, городів і садів Ні сьогодні, ні завтра, ні потім! (Рил.)]; дурний як ^т разг. глуп как пробка [— Ото я дурний як чобіт, — воркотів сам до себе Іван, сидячи знов з люлькою в зубах на лавочці (Фр.)]; не в тії ~боти в б у т и с я погов. не в свой сани сесть. чобіток, -тка уменъш., ласк, сапожок [Тепер на ній короткий синій плащ з червоною підкладкою й чорний спортивний костюм, начищені до блиску чобітки (Гал.)]. чобіточок, -чка ласк, от чобіток [Ой, доки ми та стоятимем, Сиру землю та топтатимем Червоними чобіточками, Золотими під- ковочками? (народна пісня)]. чоботар, -ря 1) сапожник [Вона зросла на селі. її батько був чоботар, мати заробляла на поденній, бо землі в їх не було (Гр.)]; 2) орн. разг. шилоклювка. -чоботарня разг. сапожная мастерская [Вона давно вже одружилася з завідувачем колгоспною чоботарнею Семеном Кири- ченком (Крот.)]. чоботарство санбжничество [Взявся Остап Ясен тоді за чоботарство. Працював чоботарем далі весь час, 8 того й жив кілька років (Крот.)]. •чоботарський сапбжный [Поставили третього [керівника клубу], уже з наших.. Він — чоботар. Цей, правда, не спав, не пив і не танцював. Організував чоботарський гурток при клубі (Є. Кравч.)]. чоботарювати, -рюю, -рюєш сапожничать [Пізніше довідався, що мій попередній колега любив чоботарювати (Є. Кравч.)]. чоботисько, чоботище увел. разг. сапожище [Тоді Панас переставив через поріг свої чоботища, в яких, певно, більше було онуччя, ніж ніг, і примостився біля Марії (Коцюб.)]. чоботята, -тят уменъш., ласк, сапожки [Як була малою — мріяла про чоботята. Хоч будь-які, щоб з хати вийти, побігти на ковзанку (Минко)]. човг (глагольное межд.) шарк [Іде в своїх чоботищах помалу, тільки човг, човг, човг (Константиногр. у. — Сл. Гр.); Вклониться їй [куховар] низько, вправо, вліво, ногами човг. Та і з хати, та на лаву — і знов свище (Вовч.)]. чбвгання разг. шарканье [Серед звичайного човгання ніг пішоходів Ляля раптом почула позаду віддалене металеве клацання (Гонч.); Мати вийшла. Орися ще чула човгання двох лопат, які вона очищала одна об одну від присохлої грязюки, потім дзенькнуло (Авт.)]. чбвгати, -гаю, -гаєш, човгнути, »ну, -неш І разг. 1) шаркать, шаркнуть [Онисько не спав всю ніч, знай ходив по хаті, човгав своїми зашкарублими ногами (Мирн.); Поверх нашвидку зроблених верстатів лежали обаполи глиці, а по них ритмічно човгали фуганки (Кирил.); Рукою плече помацав: куля тільки човгнула по ньому (Ле)]\ 2) (только несоверш. — медленно идти) разг. плестись [Виснажені коні в натузі тягли вози, плугатарі понурі, мовчазні човгали за возами (Горд.); Дехто човгає вже зовсім без чобіт, обмотавши щільно ноги онучами (Вас.)]. човгатися, -гаюся, -гаєшся разг. 1) см. чбвгати; 2) (беспокойно двигаться) ёрзать (разг.); вертеться [Вона [дитина] почина човгатись на руках у няньки, намагаючись до кота (Коцюб.)]. човгнути см. чбвгати. човен (род. човна) лодка; (выдолбленный из одного куска дерева) %чёлн; (большой гребной и парусный ист., поэз. — ещё) ладья [Срібною юрбою хмари угорі. Ми в човні з тобою знову на Дніпрі (Сос); І блідий місяць на ту пору Із хмари де-де виглядав, Неначе човен в синім морі, То виринав, то потопав (Шевч.); Із сивої- спвої Давнини причалюють Човни золотії (Тич.); Вона пишається та величається, як собака в човні (Н.-Лев.)]; літаючий ~н ав. летающая лодка. човенце уменъш., ласк, лодочка; челночок [Як би я тепер хотіла У мале човенце сісти І далеко на схід сонця Золотим шляхом поплисти! (Л. Укр.)]. Ср. човен. човник 1) уменъш., ласк, лодочка; челнок [Човник проплив трохи і спинився недалеко за кущами (Баш)]; ср. човен; 2) (в ткацком станке, в швейной машине) челнок [Сідав [Давид] за верстат. Лядою гупав, кидав човник, а десь думками не тут, не біля ткання (Головко)]. човниковий 1) челночный; ср. човник 2; 2) с.-х. челночный [При човниковому способі [обробки міжрядь] петльові повороти агрегату доцільно робити за межами оброблюваного поля (Колг. вироби, енцикл.)]. човничок, -чка уменъш., ласк, лбдочка; челночок [«Ой, що ж тебе принесло: Чи човничок, чи весло?» Приніс мене сивий кінь До дівчини на по двір (народна пісня)]. човновйдний ладьевидный. човновий лодочный [Ми думали, що Ромка біжить до берега купатись, але внизу вона раптом повернула ліворуч і побігла до водокачки. Я догадався: там, на човновій пристані, стояв їхній човен (Сміл.)]. човноподібний ладьеобразный [Коромисла під тягарем усякої поклажі в човноподібних кошах гойдаються, гнуться, і люди наче не йдуть, а підскакують на ходу (Козл.)]. човнопрокатний лодочнопрокатный [Всюди, де можна, слід обладнати пляжі, водні станції, човнопрокатні пункти, розвивати всі види водного спорту (Рад. Укр., 1957, V)]. човняр, -pa лодочник [— Швидше лагодься,^ нетерпляче підгонила Маргіт човняра. —Бачиш, вітер який розгулюється... Хвиля росте! (Гомч.)]. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)