Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
чов 443 чол човнярка лодочница. човпти, -ну, -пені разг. 1) (идти) брести; разг. плестись, тащиться [Човпе старий селом (Сл. Гр.)]; 2) бить; разг. колотить [Човпуть його, мов дурного (Ном.)]; 3) (повторять) твердить; (внушая, заучивая разг. — ещё) долбить, (только заучивая) зубрить; (долго возиться с чем-либо) мусолить [Все човпеш, що ти зав'язав мені світ (Н.-Лев.); Сидить [Ліда] там за своїми вченими книжками. Усе щось човпе в книгах та човпе (Н.-Лев.); Вона виписувала «Собрание иностранных романов» і з ранку до вечора човпла цілі здоровецькі томи французьких романів (Н.-Лев.)]. човптйся, -пуся, -пёшся разг. топтаться, толочься; слоняться, валандаться; (заниматься чем-либо) разг. возиться (с чем) [А старий усе човпеться по надвір'ю (Н.-Волын. у. — Сл. Гр.); Ой на дворі чорна хмара в'ється, а під вікном колядник човпеться (народна пісня); Вона все човпеться коло чого-небудь (Сл. Гр.)]. чого 1) мест. см. що1; 2) нар. чего (разг.); (со значением причины — ещё) почему, отчего, разг. с чего; (с какой целью — ещё) зачем [Лев: А ти тут чого? (Л. Укр.); —Чого це ти, Чіпко, як мила з'їв? — питає [Лушня]. — Чого ти журишся? (Мирн.); Він став питати, чого вона плаче (Коцюб.); Він уже проклинав сам себе, чого він потаскався до судді (Мирн.)]. чого-нёбудь нар. почему-нибудь, почему-либо, отчего-нибудь, отчего-либо; зачем-нибудь, зачем-либо. Ср. чого 2. чогось 1) мест. см. щось1; 2) нар. чего-то (разг.); почему-то, отчего-то; зачем-то [Наче нічого не одмінилось за сей короткий нас, а чогось очі не так дивились і думки були не ті (Коцюб.); Тяжко чогось мені стало в тому чарівному садочку (Л. Укр.); Тільки що мати вийшла чогось надвір, він зразу, схопився, метнув очима по хаті, побачив непримітне місце між піччю і па- колом від полу і мерщій ткнув туди рукавичку (Мирн.)]; ер. чого 2. чокання1 лингв, чоканье. чокання2 обл. см. цокання 3. чокати, »каю, -каєш лингв, чокать. чекатися, -каюся, -каєшся, чбкнутися, -нуся, -нешся обл. см. цокатися, цокнутися. чолатий редк. лобастый [Мені приснилося дитинство сліз, Приснився вітер юності чо- латий, І друзі, й книги, й гуркоти коліс, Вітчизни славної всесвітні шати (Янов.)]. чблка чёлка [Секретарка, торкнувшись пальцем чола, ніби з зморщеної смужки між нолкою і надбрів'ям мала виколупати відповідь, сказала: — Вам треба з'явитись до товариша Юрченка (Риб.)]. чоло, (реже) чоло 1) лоб; поэз. рит. чело; (в сочетаниях с глаголами поднимать, склонять и т. п. — обычно) голова, (у дерева, еоры) глава [Холодний піт укрив невисоке в зморшках чоло (Шиян); Твоє чоло високодумне Вінок безсмертя оповив (Рил.); Кавказькі гори, в млу повиті, Рясною кровію политі, Чолом підводяться до хмар (Мал.); Хвора: ..Образу я сльозами зустрічала І перед кривдою схиляла я чоло (Л. Укр.)]; г^лбм! а) (при встрече) уст. челом! (уст.); поклон! [Козак глянув на вершника пригаслими очима і беззубим ротом проказав: — Чолом, пане сотникуі (Панч)]; б) (в знак благодарности) рит. поклон [тебе или вам] [Пішов я до нього [М. В. Лисенка]: ..Чолом, наш кобзарю! Спасибі тобі, український співаче, за славні пісні, що у них стільки чару, за серце твоє, молоде і гаряче! (Мак.)]; ~лом віддавати, віддати (давати, дати) кому, чому уст. приветствовать (несоверш. и соверш.) кого; целовать, поцеловать руку кому, отвешивать, отвесить поклон кому, кланяться, поклониться кому, чему; перен. склоняться, склониться перед кем, перед чем [Старий батько Сидить коло хати Та вчить внука маленького Чолом оддавати (Шевч.); — Бабуся! Бабуся приїхали, — радо скрикнула дівчина літ семи, підбігаючи до баби і даючи їй чолом (Мирн.); Р у ф і н: Я вийшов ввідти крадькома, нікому чолом не давши... (Л. Укр.)]; ^лбм казати уст. передавать (посылать) поклон [Ой послухай, дівчинонька, що той ворон каже: твій миленький здоровенький, тобі чолом каже (народна пісня)] ; бити (ударити) ~лом ист. бить (ударить) челом (ист.); кланяться, поклониться [Твердохліб знітився. — Ти що, Іванку? — Чолом б'ю, — заспішив юнак. — Чолом б'ю. Роксану прошу віддати за мене (Хижн.); Стадницький, розуміючи примхи настрою і часу, вдарив чолом цариці на дворянство (Ст.)]; в поті ~ла см. піт; з ясним ^лом с ясным (просветлённым) лицом, с ясным взором [Встає Франко з таким ясним чолом, як сонце, спокійно вчить нас, бо він все знає (Стеф.)]; на ^лі кого, чого во главе кого, чего [Нас чотири трактористи з бригадиром на чолі, тільки сіли на машини—так і крешем по землі... (Тич.)]; ставити ~ло воен. уст. принимать лобовой удар [Побачивши страшного ворога тут же перед собою, вони зблідли й затремтіли. Але окритися, тікати не уходило, — треба було ставити чоло будь-що-будь (Фр.)]; стояти, стати на ^лі кого, чого стоять, стать во главе кого, чего, возглавлять, возглавить что, главенствовать над кем, над чем; (начальствовать) предводительствовать кем, чем; т в о їм добром — тобі ж ^лом погов. твоим же добром, да тебе же челом [Віншують гості, подарунки виймають, розв'язавши клунки: «Твоїм добром — тобі ж чолом!» (Л. Укр.)]; 2) строит, лицевая сторона; (у дома — обычно) фасад; (у печи) передняя часть [Чолом стоїть хата (Ном.); До роботи 8нов готовий, Печі виклавши чоло, Карбував дідусь бідовий Рік, і місяць, і число (Мал.)]. чолобитна, -ної ист. челобитная [Покіль живий, вернись додому. А свою чолобитну віддай до гетьманського двору... (Ільч.)]. чолобиття ист. яелобйтье [Гетьман Однокрил і всі його поплічники вірнопідданим чолобиттям канючать собі в царя в довічну й |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)