Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
чол 444 чол повну власність міста і села України (Ільч.)]. чоловий 1) головной [За цілу годину десять кораблів не встигли стати на свої місця при найтихшому ході чолового (перекл. з Новикова-Прибоя)]; 2) лицевой; (находящийся впереди) передний, лобовой; ^вйй фасад лицевой фасад. Ср. чоло 1—2. чоловік 1) человек [Пани... а душі людської, серця в них немає. їм коли простий чоловік, то все одно, що тварюка... (Мирн.)\ Залізо б'ють і гнуть прекрасну мідь В горбатих м'язах руки чоловіка (Бажан); Кілька десятків чоловіка розкидали стіжок і кидали снопи за окіп на поле.. А полум'я йшло далі в середину току, до клуні (Н.-Лев.)]; 2) (с более узким значением) мужчина; разг. мужик [В кабінеті, повному диму, сиділо кілька людей. З-за стола спокійно підвівся невисокий білявий чоловік (Ст.)]; «^віче [добрий] разг. добрый человек; (реже) разг. хозяин, почтённый, почтеннейший; уст. любезный [К о б з а р: То чи се, чоловіче, й сердишся? (Мирн.); Спасибі тобі, чоловіче добрий, що ти мене полюбив (Квітка)]; 3) (по отношению к жене) муж; (более изысканно и обычно о конкретном лице) супруг; (преим. с определением её, свой и т. п.) разг. мужик [І вона жне, і дочка її, дівка, жне, і чоловік її з пасинком коло неї жне (Н.-Лев.); Лена— дочка Бажаєвої від другого чоловіка. Підліток, гімназистка (Л. Укр.); Ой, я свого чоловіка В дорогу послала, А од шинку та до шинку Стежечку топтала (Шевч.)]. чоловіків, -кова, -нове 1) мужнин; разг. мужний [Приїхав за мною батько та й до себе взяв. Чоловікову хату продали і худобу всю (Вовч.)]; ер. чоловік 3; 2) редк. человека (род. п. от человек) [Чи з чоловікової вини прийшла ворожнеча між звірями та ворожнеча звірів до чоловіка? (Фр.)]', ер. чоловік 1. чоловіколюбець, -бця редк. человеколюбец [Я чоловіколюбець, — як казав колись Шеллі покійний, — І в чоловіці люблю, що чоловічне найбільш (Фр.)]. чолов іколюбвий редк. человеколюбивый [Джерела веселості, тої, що пливе з доброго, чо- ловіколюбного серця.., в лиці нового нашого вчителя ми не завважили ані сліду (Фр-)]. чолов іколюбство редк. человеколюбие. чоловіцтво собир. уст. человечество [Це ж остатня війна! Це до бою Чоловіцтво із звірством стає (Фр.)]. чоловіцький уст. 1) человеческий; разг. человечий; людской; 2) мужской [Як зачула вісті Боя на, Упустила кужіль і прясло, Геть відкинула веретенце, Одяглась в чоловіцький одяг І пістолі далекобійні За широкий заткнула пояс (Пере.)]; 3) мужнин |— У мене кужіль та горшки, а маю чим журитися! Ще б чоловіцькими ділами журилася! — досадливо відгризалася жінка (Ченд.)]. Ср. чоловік 1—3. чоловіченько ласк, муженёк. чоловічий 1) мужской; (в отличие от юношеского) мужчины (род. п. от мужчина) [В чоловічий хор тепер вплітались, як шовкові барвисті нитки, і дитячі, і дівочі голоси (Гонч.); Він стояв перед нею і говорив, а вона оглядала його широкі плечі, спокійне лице, на якому несподівано якось виросла борода і осіла чоловіча повага (Коцюб.)]; rwqa стать мужской пол [На цей час у селі з чоловічої статі, крім похилих дідів, не залишилося нікого (Баш)]; 2) человеческий; разг. человечий [Столітні дуби, зачувши уперше стук сс-1 кири, похилилися: не одному з їх довге життя вкоротила рука чоловіча, наче побиті велетні, лежали вони по горі, на низу (Мирн.); Хоч у мене шуба овеча, та душа чоловіча (Ном.)]. Ср. чоловік 1—2; О ^ча рима поэт, мужская рйфма [Ліричний гіперболізм, зменшувально-пест- ливі форми слів, ритміко-синтаксичний паралелізм, будова строфи з чергуванням дактилічних і чоловічих рим—все це надає пісні яскраво виявленого національного колориту (Іст. укр. літ.)]. чоловічина разг. 1) человек; разг. человечина [Чоловічина він непоказний собою — скидається весь на велику мурашку, поперев'язувану горбками! (Козл.); Як ото колись заїхав мені Пилип по уху, а чоловічина він здоровий. Сам не подужаю... (Вишня)]; 2) (мясо) человечина. чоловічисько разг. человек; разг. человечина; увел, человечище [Добрий чоловічисько той доктор, жаль тільки, що психології ані крихіточку не знає (Фр.)]. чоловічний человечный; (свойственный человеку) редк. человеческий [Незнайомий [М. Коцюбинський] подививсь (в очах його щось тепле, чоловічне!), на мене глянув він ласкаво (Тич.)]. чоловічок, -чка 1) уменьш., ласк, человечек [На арену вийшов низенький чоловічок у чорному фраці (Донч.); Було ніколи не скаже [Масляк], що його обмануто, а тільки каже: «Чоловічок добрий був; мабуть, йому яка причина сталася» (Квітка)]; 2) (в глазу) разг. зрачок [Очі в Чіпки налилися кров'ю, в чоловічках засвітили огні... (Мирн.)]. чолов'яга увел. разг. человек; разг. человечина; увел, человечище, мужичина [Хазяїна мого усе село поважало: розумний був чолов'яга та щей дуже письменний (Стор.); Жита розступились, і на стежку викотились двоє хлопчиків і здоровенний рудий чолов'яга у білих штанах (Десн.)]. чоломкатися, -каюся, -каєшся разг. здороваться; целоваться [Поки жінки ставили житло, чоловіки зайшли до юрти. Вони довго віталися, чоломкалися з кожним і, нарешті, посідали до вогнища (Багм.)\ — Ото, дурний! З того дива забув навіть привітатися... — І велетень-запорожець поліз до Богуна чоломкатись (Кач.)]. чоломкнути, -ну, -неш поцеловать; поцеловать в руку (кого), поцеловать руку (кому) [Мого діда нахилило до землі, — якось губи засвербіли, а ту$ де не взялась жаба, плиг! — і не схаменувсь, як чоломкнув бісову тварюку (Стор.)]. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)