Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
чуб 453 чуд ценный, имеющий вид клочьев) лохматый [Козаки знов скинули шапки і стояли мовчки, похнюпивши чубаті голови (Тулуб); Задерши чорну чубату голову вверх, [Чер- ниші якусь мить вивчав над собою новий виступ, новий зазубень, за який можна було б вхопитися і підтягтися на руках (Гонч.); В першій половині березня появляються чубаті чайки (Коп.); В чубатих туманах вставало сонце та в тумани й сідало. Дні короткі та й ті невеселі, а ночі... (Вас.)]. чубик уменьш.у ласк, чубок, чубчик; хохолок; разг. хохлик [Щасливий край! Містам і селам в квітках всміхається земля. І пташці з чубиком веселим «добридень» серце промовля (Сос.)\. Ср. чуб. чубити, -блю, -биш разг. драть за волосы; перен. колотить (разг.) [Серед двору Василь насів Галю і чубив, та кричала не своїм гласом (Мирн.)]. чубитися, -блюся, -бишся разг. драть друг друга за волосы; (неточно) драться; (не ладить) ссориться [Доки не поберуться — любляться, а поберуться — чубляться (прислів'я); Горобці цвірінькали та чубились коло стіжків, де було чимало витрушено зерна (Коцюб.)]. чубок, -бка уменьшу ласк, чубок, чубчик; хохолок; хохлик; (подстриженная прядь на лбу) чёлка [Марко блиснув своїми гострими сірими оченятами з-під чорного чубка, що звисав йому на лоб (Мик.); Де не взявся сизокрилий Голубок — Як ухопить Горобчика за чубок! (Гл.)]. Ср. чуб. чубровка обл. трёпка, (драка) потасовка [За невдачу серце зривав [дяк] завжди на наймиті. Дня того не було, щоб не давав чубровки або ляща (Вас.)]. чубук, -ка 1) чубук [Амангельди набив люльку. Довго тримав її в руці, дивився на погризений дерев'яний чубук з потертими візерунками (Десн.)]; 2) сад. чубук, черенок [З її легкої руки Виноградні чубуки Розрослись, зазеленіли — Видно, степ наш полюбили (Нагн.)]. чубуковий чубучный, черенковый. чубчик уменыи., ласк, чубчик; хохолок [Високо підстрижена зачіска з коротким чубчиком робила обличчя боксера войовниче- задерикуватим (Собко)\ Жайворонок був звичайною сірою пташкою з чубчиком на голівці (Донч.)\. Ср. чуб. чувал мешок [большой]; обл. чувал [Повертаючись додому, солдатки згрібали сухе листя, набивали ним повні латані мішки та чували (Шиян)]. чуваний слышанный; разг. слыханный [Не раз чуваний розмірений перестук млина нагадав Дмитрові щось до болю близьке, неповторне, від чого защеміло і скоріше забилося серце (Ст.)]; ~но слыхано [Р і- ч а р д: Такої мови не чувано в сій хаті досі (Л. Укр.)]\ чи це «-^на р і ч? разг. слыханное (слыхано) ли [это] дело? чування редк. бодрствование (только ед. ч.); книжн. уст. бдение (только ед. ч.) [Ф а- у с т: О повний місяцю ясний, Мій друже тихий і сумний! Коли б востаннє з висоти І Мої страждання бачив ти За цим столом чувань нічних, Між цих пергаментів і книг! (перекл. Л у каша)]. Чуваська Автономна Радянська Соціалістична Республіка Чувашская Автономная Советская Социалистическая Республика. чуваський чувашский. чувати1 (наст. ер. нет) слыхать (разг.), І многокр. разг. слыхивать; (в безличном предложении — ещё) слышно, (с отрицанием — обычно) слыхано [А я [шкапа] чувала, та й не раз, Як про людей гукають всюди, Що люди розумніші нас... (Гл.); Гей, та пішов я, брате мій, степами, та пішов ланами у той край, про який чував лиш від бувальців... (Коцюб.); Гей, від Дону за Карпати Пісню єдності чувати, Братства вірного слова! (Рил.)]; де хто г^вав, щ о б... где это слыхано, чтобы... [Де ж таки хто чував, щоб дитина так незвичайно з питимою своєю матінкою поводилась? (Вовч.)]; що ^ти? что слышно (слыхать)? [— Ну, що чувати? — шепнула вона (Фр.)]; ні чутки не ^ти разг. слыхом не слыхать (не слыхивать, не слыхано). чувати2, -ваю, -ваєш редк. бодрствовать; книжн. уст. бдеть; ^вай пов. н. не спи; будь бдителен [На сцені який час тихо, всі [вартові] сплять.. Голос Касса н д р и з храму: Чувай, стороже! (Повна тиша) (Л. Укр.)]. чуваш, -ша чуваш. чуваші (род. чувашів) чуваши. Чувашія Чувашия. чувашка чувашка. чув'яки, -ків чувяки [Тиша. Повільно пройшли, ліниво розмовляючи, два тюрки. Стихло за рогом шемрання чув'яків (Донч.)]; чув'як ед. ч. чувяк. чув'ячний чувячный. чув ячник спец, чув ячник. чуга обл. род верхней одежды [Ми побачили на стежці за двірцем купу людей, згорблених, з клунками на плечах, в коротких не то плащах, не то чугах з білого, примітивно тканого овечого сукна і повстяних капелюхах (Фр.)]. чугаїна, чугаїнка, чугай (род. чугая) обл. род верхней одежды; (неточно) "свита, свитка [Я звик його бачити у всяку погоду в куцій чугаїнці, в рудій шапці на копиці чорного волосся і з коротенькою люлькою в зубах (Коцюб.); Був то молодий, безвусий парубок, міцно збудований, у високій сивій кучмі, короткій чугаїнці і з довгим ціпком (Коцюб.); їй принесли стару бабину запаску, витертий чугай, старі торішні постоли (Кач.)]. Чугуїв, -гуєва Чугуев. чугуївський чугуевский; ^>ка верста разг. коломенская верста. чугунка разг. уст. чугунка [По зеленому мареві лунко Запливає гудок до села, Гомінка і тривожна чугунка До Херсона в степу пролягла... (Мас.)]. чудак, -ка чудак, разг. чудила (м. р.); (проявляющий странные прихоти разг. — ещё) причудник [Я вирячив очі.. Таких чуда- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)