Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
чуд 454 ЧУД ків мені ще не доводилося бачити (Смол,)]. чудакуватий разг. чудаковатый; с причудами [Розповідав [Каргат] про Харків, про свого чудакуватого професора, про студентів і інститут (Шовк.)]. Ср. чудак. чудакуватість, -тості чудаковатость [Старим людям життя завжди здається простішим, аніж воно є насправді. Може, то самовпевненість.., а може, звичайна стареча наївність, чудакуватість (Земл.)]. чудар, -ря разг. чудак [— Цей чудар, здається, ще й спортсмен до всього, — подумала Сахно, скоса розглядаючи могутню постать діда (Смол.)]. чудасія разг. диковина [Ось і я вам розповім, чоловіче добрий, що ото за чудасія трапилася на нашій річці (Янов.)]. чудацтво чудачество; (странная прихоть) причуда І— Що це з ним одразу сталося?— міркував собі той, але вже не дивувався, бо потроху звик до професорових чудацтв (Крим.)]. чудацький чудаческий [Учителька здивувалася такою чудацькою відповіддю, скартала вітроногого Сенька і говорила далі до Юрця (Ков.)]. чудачка разг. чудачка; чудила (ж. р.); причудница [Тоня: Справді, чудачка ви, Валю. Варто було через це хвилюватись (Коч.)]. Ср. чудак. чудернацтво 1) см. чудацтво; 2) (прихотливость) редк. причудливость [Мудра плані- ровка саду вражала своїм чудернацтвом (Смол.)]. чудернацьки нар. странно; чудно; причудливо [На дорозі стояла машина, чудернацьки розфарбована, а в ній повно німців (Янов.)]. Ср. чудернацький 2. чудернацький 1) (о человеке) чудаковатый [Кажуть мені, нібито я в останній час стала чудна, навіть чудернацька (Н.-Лев.)]; 2) (о чём) странный; разг. чуднбй; (прихотливый, замысловатый) причудливый [Тепер, коли я згадую цю свою чудернацьку промову, мені аж сором обличчя пече (Чаб.)\ У цьому місці, біля перевозу, озеро мало оригінальну й чудернацьку форму (Смол.)]. чудёрство уст. чудовище [Баба й каже: — Ой, синашу, Ти не знаєш лихо наше! Зле, страшне чудёрство в морі Додало нам лиха- горя... Полонило воду й сіль, Розтеклись люди відсіль (Манж.)]. чудеса, -дёс см. чудо. чудесний 1) чудесный [Незважаючи на численні легенди про «чудесні» події і явища, жоден богослов ніколи не зміг ні обгрунтувати, ні довести їх правильності (Наука і життя, 1958, 7); Із можливого в чудесне Перекинуто мости... Линьте ж, дні, котіться, веспп, до мети! (Рил.)]; 2) редк. см. чудовий. чудесниця разг. чудёсница [В ставі полощуться золоті зірки небесні, немов чудесниці-русалки (Фр.)]. чудесність, -ності чудесность. чудесно пар. 1) чудесно; 2) см. чудово. чудило разг. чудак; разг. нудила [— Ну, добре, ходім! Чудило ти, — кінчив сміятися Коваль. — Подивимось, що з того вийде (Кирил.)]. чудисько см. чудовисько. чудити, -джу, -дйш разг. чудить [Ніхто вжо краще п'яного не зіграє, як Тихін, — чудить добре вміє (Горд.)]. чудйтися, -джуся, -дйшся уст. см. чудува- тися. чудище см. чудовисько. чудій, -дія разг. чудак; чудила; причудник [Ну, про діда Сливу можна було й не слухати, — чудій був, я вам повім (Янов.)]. Ср. чудак. чудійка разг. чудачка; чудила; причудница [Та коли він [професор] проходив повз Сахно, повз цю чудійку, що запросила лікарів до померлих людей, вона, ця чудійка, спинила його за руку. — Одну хвилинку, докторе! (Смол.)]. Ср. чудачка. чудний 1) странный, разг. чудной; (о муж- чине — обычно) чудак, фам. чудила (м. р.); (о женщине — обычно) чудачка, фам. чудила (ж. р.); (непонятный — ещё) мудрёный; (вызывающий удивление) редк. удивительный, дивный [Парубок розказує про чудну дівчину, що недавно привезено сюди з далеких хуторів (Вас); Іван один: Чудний парубок: дівка без міри його любить, а його бере туга!.. (Кроп.); В Мелашки блиснула в голові чудна думка (Н.-Лев.); Шкода Ула- са. Хоч і чудного з себе вдавав, та певний був, громадський чоловік: свого нізащо не видасть... (Мирн.); Згодплп якось москаля з міста за куховара. То ж бо й був чудний! (Вовч.); [Іван] прикладав мережану дудку до повних вуст, і чудна пісня, якої ніхто не грав, ткхо спадала на зелену отаву царннок (Коцюб.)]; дуже «^нйй очень странный, престранный; г^на людина, ^нйй чоловік странный человек; мудрёный человек, человек со странностями; чудак [Півдня вона побула в чужому домі, між чужими людьми, і людьми якимись чудними (Н.-Лев.)]; г^на р і ч странная вещь, странность; 2) (вызывающий смех, насмешку) смешной [Стоїть собі, Голову понурив Сіромаха. Де ж ділася Медвежа натура? Мов кошеня, такий чудний (Шевч.)]. чудність, -ності странность; удивительность [Юра іде. Він відчуває якусь чудність цієї події, але він уже забув, що це тільки сон (Смол.)]. Ср. чудний 1. чудно нар. 1) странно; чудно; мудрёно, мудрено; удивительно, дивно [Хома балакав із сватом та все якось чудно та неспокійно поглядав на стару (Коцюб.); Голоси двох людей звучали в цьому низькому темному приміщенні чудно, химерно (Донч.); О л е н к а: Як вас чудно прозивають. Гостроверхий: Може й чудно. Вся- ково буває. Буває й чудніше (Н.-Лев.)]; дуже ^»но очень странно; разг. престранно; якось ^но как-то странно (мудрёно, мудрено; удивительно); (более книжно) странным (удивительным) образом; 2) (в значении сказуемого) странно; нудно; удивительно [Ярошенко підняв вище шапку й задивився. — Та тут |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)