Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
чуд 456 чуж Такої втяти, як іще ніколи! (Рил.); Чорне кучеряве волосся, заквітчане польовими квітками, чудовно вилося коло білого чола (Мирн.)]. Ср. чудовний 1 и см. ещё чудово. чудово нар. чудно, чудесно, дивно, превосходно, прекрасно, отлично; великолепно, замечательно; знатно; удивительно, изумительно, поразительно; прелестно, восхитительно; бесподобно; отменно; роскошно [Синє море чудово так грає, його сонечко пестить кохане (Л. Укр.); Страва була чудово приготована (Н.-Лев.); Цілком зрозуміло, що селяни, які перебувають в напівфеодальній залежності, чудово можуть засвоїти ідею радянської організації і здійснити її на ділі (Ленін); Гляньмо ж з міста наниз, на Рось і на Заросся. Як же там хороше, як чудово! (Н.-Лев.)]. Ср.^ чудовий. чудодій, -дія 1) (волшебник) чудесник; уст. чудодей [Сам Горький з нами вів розмову, Наш буревісник, — більшовик, Назвав він казкою будову, Нас чудодіями нарік (Нагн.)]; 2) (странный человек) разг. чудак; разг. чудодей [1 в а н: Демид! Заступайся за мене' Карпо! Може, я і справді чудодій, може, мої мрії суєта! Сцена ж— мій кумир (Тоб.)]. чудодійний чудодейственный [Степан тільки- но з'явився на току, немов якимсь чудодійним магнітом потягнув усіх до себе (Волоиі.). Я людина, і мені Підвладні надзвичайні сили. Хіба ж не чудодійні дні Ми на планеті встановили? (Дмитр.)]. чудодійність, -ності чудодейственность [Колись Дмитрій Фурманов у своєму щоден нику сказав про Чапаева, що від усього того, що б не робив Чапаев, завжди ви- промінюманся якийсь дух богатирства й чудодійності (Тич.)\. чудодійно нар. чудодейственно [Кавун, круглий, стиглий кавун, здається, чудодійно сам скотився з воза, сам і в повітку вко тився (Ковінька)]. чудорбдний редк. странный [Брандер: Що це за люди чудородні? Одразу знать, що лиш сьогодні До нас у місто прибули {перекл. Л у каша)]. чудотворець, -рця, редк. чудотвор, -ра рсл., перен. чудотворец І Юра вибив скло в рамі богомаїері, а дерев'яного Миколу-чудо- творця в запалі бійки вони з братом розкололи надвоє (Смол.); Він ще сподівався. Невже лікарі безсилі? ..Ах, якби покликати Б'єишона' Б'єишон — то справжній лікар, чудотворець (Риб.); Л у к а ш: Якби ви, дядьку, якої байки нагадали. Лев: Бач' умалився! ..А ти б якої хтів? про Оха-чудотвора-> Про Трьомсина? (Л. Укр.)]. чудотворний рел., перен. чудотворный [Там лежала золота чудотворна арфа, і в місячних ночах обзивалася чародійними звуками до нього (Коб.)]. чудотворно пар. рел., перен. чудотворно. чудо-юдо (род. чуда-юда) фольк. чудо-юдо [П а р в у с: ..Так варті ж ви, щоб вас пожерлії змії і люті яуда-юда океану! (Л. Укр.)]. Чудськё озеро Чудское озеро. чудський ист. чудской. чудувати, -дую, -дуєш разг. 1) (кого) удивлять [Книш чудував усіх тими бумагами, які лучалося йому стрівати в поліції (Мирн.)]; 2) (з кого, з чого и обл. на кого, на що — приходить в удивление) удивляться (кому, чему); разг. дивиться (кому, чему) [І без того ціле місто чудує з нас (Н.-Лев.)]. чудуватися, -дуюся, -дуєшся (кому, чому, з кого, з чого) удивляться (кому, чему); разг. дивиться (кому, чему) [Що дикі свині бувають по лісах, се кожний знає і не чу- дується занадто (Мак.); Він допитливо розглядає гори, чудується щедрому святу барв і пейзажів (Ст.); Хай всі чудуються, нехай всі дивляться: які в тобі є творчі голоси (Тич.); Стали чудуватися з неї не помалу (Вовч.)]. чудь, -ді собир. ист. чудь [У поході 907 р. брали участь., всі ті слов'янські племена, які на той час були підвладні Олегові, а також чудь, меря і варязькі дружини (Нар. стар. іст. УРСР)]. чужак, -ка чужак [Старі так захоплені своїми балачками, що й про мене забули зовсім.. Я тут — чужак (Кол.)]. чужанина, чужаниця см. чужа-чужанина. чужатися, -жаіося, -жаєшся разг. чуждаться [Чужався |Олексій| молодиці і рідко коли приходив до неї, а то все більше замкнеться в маленькій кімнатці і робить щось своє, від усіх людей криючись (Цюпа); Свойого доправляйся, роду не чужайся (Ном.)]. чужачок, -чка уменыи., ласк, от чужак [Підкинула ледащиця-зозуля своє яєчко [до гнізда зяблика) і нічичирк — висиджуй чужачка вкуиі з4 своїми' А чужачок і повиштовхував усіх пташенят, одного тільки й залишив (Доич.)\. чужа-чужанйна, чужа-чужанйця, чужа-чуже- нйця, редк. чужанина, чужаниця, чуженйця фольк. чужой человек; разг. чужак, фольк. чужаїїйн; (о женщине) раз?, чужачка; (о многих) чужие люди [Ганна подивлялася на присутніх: відчувають вони свою людину чи вій | гість] їм чужа-чужанпця? (Я нов.); Спорудили над Кодаком Город-кріпосницю, Ще прислали в Кодак військо, Чужу- чужаницю (народна пісня); [Батько] скаже: «Он земля твого народу! борись і добувайся батьківщини, бо приндеться загинуть у вигнанні чужою-чуженицею, в неславі» (Л. Укр.); Безрідний дідусь, чуженйця, прийшов і прийняв мене до себе за дитину (Барв.)]. чужий 1) прил. чужой; (не принадлежащий к данному коллективу, семье — ещё) посторонний; (далекий по духу, по взглядам— обычно) чуждый [Лукина дивилась на все байдужпо, неначе вона ненароком зайшла в чужу хату й дивилась на чужий клопіт (Н.-Лев.); О думи мої' о славо злая! за тебе марно я в чужохму краю Караюсь, мучуся... але не каюсь!.. (Шевч.); Дзвоник прохрипів ще раз. То був знак, що надходить чужий мужчина (Коцюб.); Велику увагу партія [більшовиків] приділяла по- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)