Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
чуя« 457 чуяс ліпшенню свого складу, виробленню таких статутних правил прийому нових членів, які утруднювали проникнення в партію чужих елементів Aст. КПРС)]; ^жё ім'я чужое (подложное) ймя; ^жа л і- тература иностранная (чужая) литература [Багато хто береться до французької, німецької, англійської та італійської мови, аби могти читати чужу літературу (Л, Укр.)]; г^жа мова иностранный (чужой) язык [Франко, як відомо, знав багато чужих мов (Самійл.)]; з ^>жйх с л і в с чужих слов; н а ^жі кошти (~жйй кошт) на чужой счёт [Філістри звикли справи серця все «практично» рішати.. Але, звісно, заходити з такими «практичними» (на чужий кошт) людьми не варт (Л. Укр.)]; г^жу біду на воді розведу, а своїй і кінця не знайду погов. чужую беду руками (бобами, на бобах) разведу, а к своей и ума не приложу; ^жа о о л я ч- ка не свербить погов, чужое горе не болит или чужая болячка в боку не сидит; ^жа душа — темний ліс поел чужая душа — потёмки (тёмный лес) [— Да, — не скоро, по паузі, сказав Давид, — трудно мені що-небудь казати: чужа душа —темний ліс (Головко)]; ^жё лихо за ласощі, а своё за хрін погов, своё горе во всю дорогу, чужое горе осередь поля; г^жйй рот — не хлів: не зачинити посл. чужой рот — не огород: не загородишь; «¦^жйми руками жар загрібати (вигортати) см. загрібати 1; в ^жїм 6 ц і , й порошину, бачиш, а в своїм і бревна не примічаєш погов. в чужом глазу сучок видишь, а, в своём и бревна не вйдишь; вір своїм очам, а н є ^жйм речам погов. не верь речам, верь своим глазам [А ти, Пав- лушо, вір своїм очам, а не чужим речам (Куч,)}; з *^ж6го воза — хоч серед калюжі [вставай] погов. с чужого воза и посреди болота сведут [Кажуть, з чужого воза—<оч серед калюжі (Чорн.)]; з «-^жого клопоту (похмілля) голова болить см боліти 1; на *^>жйй роток не накинеш платок см. платок1; не пхай (не су й, п є потикай) носа до гожого проса см. просо; 2) (род. чужого) сущ. чужой, посторонний [Шарко, помітивши, що чужий простяг до Василька руку, наїжився і загарчав (Панч); Чужі порозходились... В хаті лишився тільки Замфір з дітьми (Коцюб.)]. чужина, (реже) чужина 1) чужбина, чужая сторона [Ночі, ночі на Вкраїні, Ночі тихі, чарівні, Де б не був я на чужині — Не забути вас мені (Манж.)]; 2) собир. уст, чужие люди [Людей тих — без ліку!.. І все чужина! ох, біда самотному У місті широкім Себе почувати одиноким! (Л. Укр.); Привикай, привикай, серденятко^ моє, між чужішою (народна пісня)], чужинець, -нця иностранец; уст, чужеземец, чужестранец; (не местный человек) І пришелец, разг. чужак, фолък. чужанин [Люблю Батьківщину, бо вона моя, бо не* хочу бути рабом у чужинців. Хочу жити у своїй власній хаті (Донч.); Дуб стояв на Іверховині одиноко. Давня-прадавня легенда розповідає, що колись тут був великий ліс, та з часом його вирубали зайшлі люди — чужинці (Цюпа); Водяник: Сти- дайся, дочко! Водяній царівні танки заводити з чужинцем! Сором! (Л. Укр.)]. чужинка иностранка; чужеземка, чужестранка; пришёлица (уст.); чужачка [Еменег ! яка досі скоса поглядала на чужинокг підступилась ближче і почала оглядати їх з голови до ніг (Коцюб.)]. Ср. чужинець, чужинний чужой; уст. чужеземный, чужестранный [А Яцек, про свого піклуючися сина Та доручаючи мені його, як братг З землі чужинної не поверта назад (перекл* Рильського); Глуха в досвітньому тумані, мов з-під землі, долинула чужинна мова (Ільч.)]. чужинницький, чужинський иноземный; уст. чужеземный, чужестранный; чужезёмцаг чужеземцев (род. п. от чужеземец, чужеземцы); чужой [І хай тисячі літ закривали їм І гуцулам] світ Ці круті перевали і кручі, Та в чужинськім полоні . між тисячі бід Не померла їх мова співуча (Заб.); Не підкорилися східні слов'яни татарській неволі, ввесь час змагалися, щоб скинути з себе чужинницьку кормигу (Бажан); Наступали чужинські колони, Громи здалеку з хмар, з-за дібров; Нас п'ятнадцять стрільців із загону Захищали Славуту-Дніпро (Ус); Три літа і три зими шукав брат свою сестру, бився з фашистами і на своїй, і на чужинській землі (Ст.)]. чужісінький усилит, совершенно чужой; совсем посторонний; совершенно чуждый [Серед компанії свого народу, серед своєї сім'ї він сидів мов чужісінький чоловік (Н.-Лев.)]. Ср. чужий 1. чужість, -жості чуждость [В душі після того випадку вкоренилась невитравна чужість до Лагутіна (Гонч.)]. чужо нар. чуждо [Ми винесли його [негра] наверх і передали санітарам. Збоку якось чужо дивилися на мене розфранчені американці. І злобно посміхались (Ірч.); Мені тут у п. Ольги дуже добре і не чужо, і дуже спокійно (Л. Укр.); Було зимно і чужо, коли я постукав у твоє лісове вікно (Гонч.)], чужодальннй фолък., поэз. чужедальний [Не плач, дівчино молода, Літа течуть, як вода, Козак літає на коні У чужодальній стороні (Шп.)]. чужоземець, -мця иностранец; уст. иноземец, чужеземец, чужестранец [Як на чужоземця, українською мовою Петушек говорив цілком пристойно, лише своєрідно інтонував речення (Шовк.); Розкріпачення сотень мільйонів людей від вікового гноблення чужоземцями, від іноземної експлуатації відбувається [у наш час] нестримно швидко (Ком. Укр., 1960, 10)], чужоземка иностранка; иноземка, чужеземка,, чужестранка [Я приїхав у незнаний край«, |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)